40. Поняття і сутність антропосоціогенезу. Філософія і наука про походження людини.

Антропосоціогенез - це процес становлення і розвитку людини, як соціальної істоти суб'єкта свідомості і діяльності, частина біологічної еволюції, яка призвела до появі виду Homo sapiens. Фундаментальним відзнакою стада тварин від людського суспільства є наявність в людському суспільстві формуються свідомістю людей соціальних законів.

На даний час вже існує кілька підходів до питання вирішення проблеми становлення людини. Вони могли існувати ще в ранній період, який пов’язаний перш за все з міфологічними питаннями про те як людина народжується з натуральних стихій: із землі, води та повітря. Натомість міфологічний світогляд був замінений релігійним. В основі релігійного світогляду лежала модель креаціонізму, тобто генезис світу і людини. Для кожної релігії було притаманним питання про божественне походження життя та буття людини; душу як джерело життя, яка собою виділяє людину з царства фауни. У другій половині ХІХ століття найбільшої популярності набуває теорія еволюції Чарльза Дарвіна. Відомо, що Дарвін обґрунтовував цю ідею на основі появи різного роду тварин в процесі еволюції. Як відомо, в основі цієї теорії лежить природній відбір.

Науковці виділяють такі моделі антропогенезу, розвитку людини та культури:

1) Ігрова модель Йохана Хейзинга – полягає у тому, що гра розглядається як основа походження релігії, мистецтва, права та філософії, як певна форма вільної креативної дії, в якій людина може втілити свою свободу. Хейзинг виявляє головну роль культури у майже усіх сферах життєдіяльності людини в усій історії.

2) Психоаналітична модель Зігмунда Фрейда – полягає у виникненні культури та людини в результаті появи культу, фундаментальною соновою якого слугує тотем та табу. Їхнє зародження стало результатом Едіпової драми, розіграної у первісній орді, пов’язане з повстанням синів проти свого батька. Вбивство батька – голови роду послужило перед посиланням обожнення нащадка у формі тотема. Як результат, релігія та мораль, які виникли на ґрунті сорому і страху синів, визначають подальший розвиток як людини так і культури в цілому.

3) Семіотична модель – розглядає культуру як знакову символічну дійсність, як основу та посередника між людиною та світом, що виявляється через мову. Людина стає суб’єктом культури, оволодівши мовою її ж самої. Мова стає оригінальним творцем цієї культури. Мова виступає у ролі засобу висловлення, спілкування як частина організації соціуму та культури, відображенням дійсності світу.

Як же виникла людина? Звідки вона бере свій початок? Ці питання надзвичайно складні і суперечливі. Незважаючи на досить розгалужену систему досліджень, проблему походження людини, втім, які виникнення життя на Землі, не можна вважати розв'язаною. Власне кажучи, сьогодні не існує переконливої теорії, що була б підкріплена незаперечними фактами і що могла б пояснити передісторію становлення людства. Міркування з цього приводу можна класифікувати як гіпотези. Найчастіше виокремлюють три гіпотези: релігійну, космічну, еволюційну.

Релігійна (теологічна) гіпотеза походження людини базується на біблійних переказах про створення Богом світу і людини, гріхопадіння Адама і Єви, Всесвітній потоп, про те, що заповідав Бог людям, та регламентацію життєдіяльності людини, яка викладена в заповідях. Звернімо увагу на те, що в Біблії сказано: людина створена "з пороху земного", а це можна прочитати й так: вона має земну природу і не занесена на Землю з Космосу.

Космічна гіпотеза походження людини базується на припущенні, що життя принесено на Землю з Космосу, у тому числі в його цивілізованих проявах. Під Космосом мають на увазі Всесвіт, котрий знаходиться за межами нашого планетарного середовища. Різновидом космічної гіпотези є припущення про те, що життя на Землю могло бути занесено космічним пилом через атмосферу, який завдяки сприятливим умовам географії та біології Землі перетворився на сучасні форми живого. Ще є припущення про існування позаземних цивілізацій, розвиток яких дозволяє долати космічний простір і час. Вони були на Землі, залишили своїх представників, які згодом перетворились на землян і досягли нинішнього цивілізованого розвитку. Проте всі ці припущення залишаються гіпотезою, бо не мають експериментально-практичного підтвердження.

Еволюційна гіпотеза походження життя та людини з'явилась у другій половині XIX ст. Спочатку Чарльз Дарвін (1809-1882) зробив опис біологічної передісторії людини, створивши теорію природного добору. Згідно з цією теорією під дією природних факторів добору, внаслідок потреби адаптації до середовища Homo sapiens виник як прямий наслідок еволюційного вдосконалення живих істот. Потім Люїс Морган (1818-1881) дослідив процес становлення людського суспільства і людини як суспільної істоти.