- •Сучасні аспекти цивільного права та процесу
- •1. Правосуб’єктність фізичної особи та порядок її реалізації.
- •2. Держава, Автономна республіка Крим, територіальні громади як суб’єкти цивільних правовідносин
- •3. Наукові теорії щодо сутності юридичної особи
- •4. Класифікація правочинів: науковий та законодавчий підходи.
- •5. Правові наслідки правочинів, які вчинено під впливом помилки, обману, насильства.
- •6.Право власності на житло: актуальні питання забезпечення та реалізації
- •7. Право власності на землю: актуальні питання забезпечення та реалізації.
- •9. Віндикаційний позов як спосіб захисту права власності: актуальні питання
- •8. Набуття права власності за набувальною давністю.
- •10. Негаторний позов як спосіб захисту права власності: актуальні питання
- •11. Цесія та проблеми її здійснення в цивільному праві
- •12.Заповіт подружжя: проблемні аспекти.
- •13. Правова природа заповідальних розпоряджень заповідача
- •14. Спадкова трансмісія та спадкування за правом представлення: особливості застосування
- •15. Особливості спадкового договору.
- •16. Права покупця в разі придбання товару неналежної якості: проблеми теорії та практики
- •17. Права покупця в разі придбання товару належної якості: проблеми теорії та практики.
- •18. Розірвання договору дарування.
- •19. Особливості правового регулювання договору ренти.
- •20. Розірвання договору довічного утримання (догляду).
- •21. Договір лізингу: проблеми правового регулювання.
- •22. Оренда житла з викупом як особливий вид договору найму (оренди) житла.
- •23. Договір страхування: проблеми теорії та практики.
- •24. Договір управління майном: проблеми теорії та практики
- •25. Захист цивільних прав нотаріусом
- •26. Договір позики: проблеми теорії та практики.
- •27. Особливості правового регулювання договору банківського рахунку
- •28. Договір банківського вкладу: проблеми теорії та практики
- •29. Особливості юридичної природи договору факторингу
- •30. Договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності
- •31. Особливості правового регулювання договору комерційної концесії
- •Стаття 1120. Обов'язки правоволодільця
- •Стаття 1121. Обов'язки користувача
- •32. Публічна обіцянка винагороди Стаття 1144. Право на публічну обіцянку винагороди без оголошення конкурсу
- •1. Особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо).
- •2. Обіцянка винагороди є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб.
- •3. У сповіщенні публічної обіцянки винагороди мають бути визначені завдання, строк та місце його виконання, форма та розмір винагороди.
- •33. Зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави
- •34. Деліктні зобов’язання в цивільному праві: поняття, елементи, види
- •35. Порядок визначення розміру додаткових витрат у разі завдання шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я
- •36. Класифікація принципів цивільного судочинства (науковий та законодавчий підхід)
- •37. Наукові підходи до поняття та структури цивільних процесуальних правовідносин
- •38. Підготовка справи до касаційного розгляду. Попередній розгляд справи.
- •39. Підстави і види забезпечення позову
- •40. Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу
- •2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали.
- •41. Поворот виконання: поняття, порядок вирішення питання, строк подання заяв.
- •42. Поняття позову, його елементи та види.
- •43. Поняття і сутність окремого провадження. Порядок розгляду справ окремого провадження.
- •44. Підстави, способи і порядок забезпечення доказів.
- •1. Суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.
- •45. Підстави перегляду справи у зв’язку з нововиявленими обставинами
- •46. Поняття та значення інстанційного перегляду судових рішень
- •47. Позовне провадження: особливості процесуальної форми.
- •48. Право на позов та право на пред’явлення позову.
- •49. Процесуальна співучасть: поняття, умови допущення і види.
- •50. Поняття, значення та види підсудності цивільних справ.
- •51. Принцип змагальності сторін
- •52. Судовий контроль за виконанням судових рішень
- •53. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин: проблеми правового статусу.
- •54. Стадії цивільного судочинства у науці цивільного процесуального права
- •55. Суб‘єкти цивільних процесуальних правовоідносин: проблеми правосуб’єктності.
- •57. Анологія у цивільномута цивільному та цивільному процесуальному праві.
- •58. Апеляційне провадження: проблеми теорії та практики
- •59. Особливості розгляду цивільних справ в порядку наказного провадження
- •60. Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів
- •61. Виконання судових доручень іноземних судів і звернення суддів України з доученням до іноземних судів
- •62. Виправлення недоліків рішення судом, який його прийняв
- •63. Заочний розгляд справи, умови та порядок проведення заочного розгляду справи
- •64. Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи
- •65. Поновлення, продовження та зупинення процесуальних строків.
- •66. Скасування судового наказу
- •67. Участь у судовому засіданні в режимі відео конференції
- •68. Порядок складання та оформлення протоколів про окремі процесуальні дії
- •69. Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування
- •70. Особливості розгляду судом справ про надання права на шлюб.
- •Сучасні аспекти цивільно-правової відповідальності
- •Окремі проблеми вчення про відповідальність в цивільному праві.
- •2. Вчення про перспективну та ретроспективну відповідальність – аналіз концепцій.
- •3. Види і форми цивільно-правової відповідальності.
- •4. Проблеми субсидіарної відповідальності.
- •5. Умови цивільно-правової відповідальності.
- •6. Обставини, що звільняють від відповідальності у цивільному праві
- •Ще однією обставиною, яка звільняє від цивільної відповідальності, є форс-мажор
- •7. Особливості цивільно-правової відповідальності малолітньої особи
- •8. Особливості цивільно-правової відповідальності неповнолітньої особи.
- •9. Відповідальність юридичних осіб.
- •10. Особливості цивільно-правової відповідальності учасників господарських товариств.
- •12. Відповідальність продавця за договором купівлі-продажу.
- •16. Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі.
- •17. Відповідальність за шкоду, завдану при рятуванні майна іншої особи.
- •18. Обставини, що впливають на розмір деліктної відповідальності.
- •19. Загальні умови відповідальності за завдану майнову шкоду.
- •20.Умови відповідальності за завдану моральну шкоду.
- •21.Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист.
- •22.Відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності.
- •23.Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності.
- •25.Особливості відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою.
- •24.Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.
- •26.Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
- •27.Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
- •28.Відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
- •29.Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
- •30.Право зворотної вимоги до винної особи.
- •31.Відшкодування моральної шкоди: проблеми теорії та практики.
- •32.Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я малолітньої або неповнолітньої особи.
- •33.Підстави зміни розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
- •34.Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.
- •35. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).
24. Договір управління майном: проблеми теорії та практики
Вперше в історії української цивілістики вітчизняний законодавець закріпив договір управління майном як самостійний договірний тип і спосіб здійснення прав на чуже або власне майно з визначеною метою і в чужому інтересі.
Цивільний кодекс України містить загальні положення про договір управління майном: поняття, істотні умови, відповідальність сторін, підстави і наслідки припинення цього договору тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 1029 ЦК за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Договір управління майном є реальним або консенсуальним (у визначених законом випадках), двостороннім, оплатним, строковим правочином. Предмет договору управління становить не лише майно, передане в управління, а й вчинення управителем від свого імені будь-яких припустимих юридичних та фактичних дій, необхідних для управління майном в інтересах установника або визначеної ним третьої особи, з урахуванням обмежень, визначених договором і законом.
Цей договір є реальним правочином, оскільки установник управління передає, а не зобов'язується передати управителеві майно в управління. Обов'язковою умовою укладання цього договору буде вчинення фактичних дій у вигляді передачі майна управителеві. Обіцянка передати майно в управління не тягне у даному випадку правових наслідків. Згода потенційного управителя і потенційного установника управління до моменту передачі майна, коли один передасть його, а інший прийме і відокремить від іншого майна, що знаходиться в управлінні, може вважатися лише попереднім договором, тобто домовленістю сторін у майбутньому укласти договір.
Моментом укладення договору управління майном вважається вручення установником майна управителеві. Оскільки цей договір вважається реальним, то установнику надається право односторонньої відмови від виконання договору в ситуації, коли договір за будь-яких причин укладений до передачі майна в управління. Однак в окремих випадках договір управління може розглядатися як консенсуальний.
За кількістю зобов'язаних сторін договір управління майном належить до двосторонніх договорів, оскільки права і обов'язки щодо цього договору виникають як з однієї, так і з іншої сторони зобов'язання. У договорі управління майном відсутній єдиний боржник і єдиний кредитор. Кожна із сторін виступає як кредитор і як боржник..
Договір управління майном залишається двостороннім також у випадку призначення вигодонабувачем третьої особи. Коли в даному договорі з'являється третій учасник - вигодонабувач, договір набуває властивостей договору на користь третьої особи. Договір між установником управління та управителем не породжує для вигодонабувача ніяких обов'язків, а лише права. Боржником за цим договором визнається управитель, який має виконати те, до чого його зобов'язує договір, а кредитором - установник управління.
За суб'єктною направленістю виконання зобов'язань договір управління майном може бути договором на користь сторін договору (установник назначає вигодонабувачем самого себе) і договором на користь третіх осіб (вигодонабувачів).
На договір управління майном, укладений в інтересах вигодонабувача, поширюються загальні положення про договір на користь третьої особи. Будучи учасником правовідношення, вигодонабувач не стає стороною за договором, однак його виконання можуть вимагати як установник, так і вигодонабувач.
Місце договору управління майном в системі цивільно-правових конструкцій
У ЦК України договір управління майном міститься серед договорів про надання послуг, для яких надання послуг невідривне від діяльності особи послугонадавача (управителя), оскільки корисний ефект такої діяльності не виступає у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце у договорах на виконання робіт, а
Цивільним кодексом України встановлено виключний перелік підстав виникнення відносин з управління майном. Управління майном може виникати внаслідок закону або договору управління майном. ЦК України не передбачає можливості виникнення управління майном на підставі одностороннього правочину, юридичного вчинку чи інших правових форм волевиявлення власника з передання належного йому майна в управління.
Предметом договору управління майном може бути практично будь-яке майно та майнові права, оскільки законодавець не наводить виключного переліку об'єктів управління.
