Сила м*язів,її визначення.Максимальна,абсолютна,відносна сила

Величина максимального напруження,яке може розвинути м’яз під час свого збудження,характеризує силу м’яза.Вона залежить відмаси м’яза,кількості одночасно збуджених волокон,частоти нервових імпульсів,що надходить до м’яза.Чим більша маса м’яза,тим більша його сила.(максимальне напруження пыд час збудження) Максимальна сила м’яза вимірюється тим максимальним вантажем,який він здатний підняти. Абсолютна сила-це сила,яка припадає на 1см² поперечного розрізу м’язових волокон.Щоб її визначити,необхідно величину сили,що розвиває м’яз в цілому розділити на величину його фізіологічного поперечника.Вимірюється у кг/см². Відносна сила м’яза-це відношення максимальної сили,яку здатен розвинути м’яз,до величини його анатомічного поперечника.

Фактори,що визначають силу м*язів:морфологічні,функціональні,біохімічні

Щоб визначити силу м’язів вимірюють той максим. Вантаж,який він здатний підняти або максим. Напругу яку він можу розвинути при ізометричному скорочені. Сила м’яза залежить від: 1) морфологічні: -від сили окремого м’язового волокна та від к-сті цих волокон у м’язі. -товсті м’язові волокна міцніші ніж тонкі.В процесі фіз.. тренування м’язові волокна потовщуються. -сила м’яза зал. Від довжини,яку він має на початок скорочення.Попередньо-розтягнутий м’яз сильніший. -сила м’яза залежить від площі його перерізу.Чим більш. Переріз тим більш. Його сила. 2)функціональні: -вплив на м’яз автономної нервової с-ми.Симпатичні нерви збільш. збудливість,силу,парасимпатичний-навпаки. -залежить від функціон. Стану: тренованість. 3)біохімічні:

Робота м*язів.Види механічної роботи м*язів

Робота м’язів вимірюється добутком піднятого вантажу на величину скорочення м’яза. Розрізняють: -внутрішню(пов’язана з процесами,що відб. У самому м’язі:рух іонів,тертя,втрата енергії при ре синтезі АТФ) -зовнішня або корисна(викон. При переміщенні будь-якого вантажу,тіла або окремих його частин у просторі) -динамічна і статична(динамічна супроводжується переміщенням вантажу і рухом кісток по суглобах. При статичній роботі рух у суглобах не відбув. і м’язові волокна розвивають напругу і майже не скорочуються)

Коефіцієнт корисної дії м*язів

Відношення величини виконаної роботи до заг. енергетичних витрат,виражених у % наз. Коефіцієнтом корисної дії(ККД).ККД= А/W+Н ККД м’язів людини 25-30%,у тварин до 50%.

Втома.Теорії втоми.Втома при різних видах м*язової діяльності.Активний відпочинок

Втома-тимчасове зниження або втрата працездатності.Це фізіолог. нормальний процес. Перевтома-паталогічний процес. Теорії втоми: -виснаження -отруєння(засмічення) -удушення(нестача кисню у м’язах) З численних теорій втоми виділяють теорію «отруєння» німецького вченого Э. Пфлюгера (1872), «виснаження» М. Шиффа (1868, Швейцарія), «обмінна теорія» англійського дослідника А. Хилла (1929) і ін. мають тільки історичний інтерес. Визнані дві групи сучасних теорій, на підставі яких первинними вважаються зміни в нервових центрах. Згідно однієї з них, основою втоми є гипокситичні, тобто пов'язані з недостатністю кисневого постачання, порушення в нервових структурах, регулюючих процеси гомеостазу, особливо зміни у сфері медиаторного обміну і хімічних процесів виникнення і передачі збуджень. Прихильники другої групи теорій заперечують єдиний механізм виникнення втоми, на їх думку, поява втоми може бути обумовлена рядом чинників або їх комбінацією починаючи з едостатністю кровообігу при локальній м'язовій втомі і закінчуючи зміною структури гомеостатичної регуляції з боку вищих відділів центральної нервової системи (охоронне гальмування) при загальній втомі велику роль в розробці сучасних теорій втоми зіграли І. М. Сеченов І. П. Павлов, Н. Е. Введенский, А. А. Ухтомский і Л. А. Орбели, останній розглядав втому як порушення адаптаційно-трофічної регуляції з боку вегетативної нервової системи.

Проблему втоми вивчали також рад фізіологи Р. В. Фольборт, З. А. Косилов і ін. В сучасних дослідженнях розкритий ряд тонких механізмів втоми, пов'язаних з порушенням обміну макроергічних з'єднань, зниженням активності окислювальних ферментів, зміною характеру ендокринної регуляції з боку гіпоталамуса. Наприклад, зареєстровано зниження функції надниркових, показано, що пригноблюється вироблення адренокортикотропного гормону гіпофізом, спочатку підвищується, а потім знижується активність инсулярного апарату підшлункової залози. Це веде до збільшення недоокисленных продуктів і гіперглікемії. Як наслідок цього виникають вторинні зміни аферентной імпульсації, що ще більше погіршує стан гомеостазу і веде до порушення узгодженості вегетативних і рухових робочих реакцій.

Початкові фази втоми роблять сприятливий вплив на стійкість організму, сприяють в подальшому більш швидкій і досконалій мобілізації резервів і компенсаторних функцій, прискорюють оволодіння навиком і його зміцнення. Виражена втома негативно впливає на організм, зменшуючи продуктивність праці, і може привести відразу до предпатологічноїй фази зриву, а при нераціональному відпочинку і до розвитку патологічного стану перевтоми. Надмірна втома може супроводитися неврозами і судинними захворюваннями. Активний відпочинок - Це такий спосіб проведення вільного часу, при якому людина займається активною діяльністю, що вимагає роботи м'язів і всього тіла, а також активної фізичної роботи організму. Нерідко він припускає непрофесійне заняття різними видами спорту. Для деяких людей активний відпочинок - це ще й різновид хобі. Активний відпочинок дуже корисний для здоров'я. Він дозволяє по-справжньому відновити свої сили і енергію, здатний привести до тями і зробити життя більш насиченою. Крім можливості отримати заряд позитивних емоцій, він дає можливість підтягти фігуру. Всі групи м'язів при цьому працюють, що в свою чергу помітно підніме настрій і тонус. Російським ученим-фізіологом Іваном Михайловичем Сеченовим ще в 19 столітті було доведено, що втома знімається набагато швидше ні при абсолютному спокої організму (тобто пасивному відпочинку), а в результаті зміни роду діяльності. Втома у природних умовах залежить від:

1) кровопостачання м’язів кров’ю, яка постачає м’язи поживними речовинами, киснем та виводить шлаки;

2) регулюючої ролі нервової системи (втома супроводжується дискоординацією рухів, збудженням м’язів, які не приймають участі у роботі).

І.М.Сеченов (1903) показав, що відновлення працездатності втомленої руки прискорюється, якщо в період відпочинку здійснювати роботу іншою рукою. Тимчасове відновлення працездатності руки може бути відновлене при руховій активності ніг. На відміну від простого спокою такий відпочинок був названий Сеченовим активним. Він розгядав ці факти як доказ того, що втома розвивається перш за все унервових центрах.

Доказом цього можуть бути досліди з навіюванням. У стані гіпнозу людина може безконечно довго піднімати важкий вантаж, якщо їй навіяти, що це легкий кошик. І навпаки. При цьому змінюється пульс, дихання, газообмін у відповідності не до реальної роботи, а до навіяної.

Є ще класифікація видів робіт, що має значення для вивчення фізіології праці та спорту:

1) локальна (задіяно мало м’язів) – втома настає через зміни у м’язах;

2) загальна (більшість м’язів приймає участь у роботі) – втома через центральні фактори та недостатність вегетативного забезпечення рухів (дихання, кровообігу).