Тромбоцити,їх роль в організмі,будова кількість

Тромбоцити – це без’ядерні клітини, утворені шляхом відщеплення ділянок цитоплазми від мегакаріоцитів, величезних структурних утворень, які знаходяться в червоному кістковому мозку. Вони циркулюють в крові 5-11 днів, потім руйнуються в печінці і селезінці. Лікарі часто називають тромбоцити кров’яними пластинками, так як вони функціонують без ядра. Ці маленькі клітини відповідають за згортання крові. Будь-яка травма, навіть сама незначна, веде до пошкодження судин, а значить, до кровотечі. Будь забій був би смертельний для нас, якби в організмі не існувало системи згортання крові.

При пошкодженні судини тромбоцити легко склеюються між собою і осаджуються на пошкодженій поверхні, беручи участь в утворення згустку.

Крім того, тромбоцити беруть участь у живленні судинної стінки, її регенерації, виділяють речовини, що стимулюють поділ і ріст клітин ендотелію при загоєнні ран.

Кількість тромбоцитів в крові людини змінюється і може підвищуватися і знижуватися. У нормі В микролитре крові міститься 180-320 тис. тромбоцитів. У новонароджених дітей до 10 дня нормальна кількість тромбоцитів знаходиться в межах 100-420 тис. клітин на мікролітр, у дітей старше року норма така ж, як у дорослих. Зниження рівня тромбоцитів в організмі називається тромбоцитопенія. Збільшення рівня тромбоцитів в крові вище 320 тис. клітин на мікролітр називається тромбоцитозом.

Групи крові.Визначення груп крові

Гру́па кро́ві — це класифікація крові за наявністю або відсутністю певних успадковуваних антигенів на поверхніеритроцитів. Такими антигенами можуть бути білки, вуглеводи, глікопротеїни або гліколіпіди, в залежності від системи груп крові. У людини відомо близько тридцяти систем груп крові^[1], серед яких найважливішими є система AB0 та система Rh. У разі переливання крові тільки несумісність за цими двома системами може становити серйозну загрозу для здоров'я.  Приналежність крові людини до тієї чи іншої групи залежить від наявності в еритроцитах певних антигенів (аглютиногенів), які позначаються літерами А і В.

Еритроцити І групи не мають вказаних аглютиногенів, їх прийнято позначати як 0(І).

Еритроцити II групи крові містять аглютиноген А, і таку групу крові позначають як А (II).

В осіб з III групою крові в еритроцитах знаходиться аглютиноген В, і таку групу крові позначають як В (III).

Нарешті, в осіб з IV групою крові в еритроцитах є аглютиногени А і В, і групу крові таких людей позначають як AB(IV).

Крім аглютиногенів у сироватці крові завжди містяться антитіла (аглютиніни) до відповідних аглютиногенів.

Так, в осіб з 0(І) групою крові виявляють аглютиніни α і β, в осіб з А(ІІ) групою крові — аглютинін β, з В(ІІІ) групою крові — аглютинін α , з АВ (IV) групою крові аглютинінивідсутні.

Таким чином, у крові людини ніколи не зустрічаються одночасно аглютиноген А з аглютиніном α  і аглютиноген В з аглютиніном β, тому аглютинація (від лат. agglutinatia — зклеювання) не відбувається. Для визначення групи крові використовують 2 серії сироваток (для контролю) трьох груп крові Оαβ(І), Аβ (II), Вα (III). Однаковий результат має бути одержаний з сироватками обох серій.

На суху знежирену тарілку, яку розподіляють на 6 секторів з позначенням трьох груп крові, наносять по одній великій краплі стандартних сироваток крові кожної групи (обох серій) так, що утворюється 2 ряди крапель сироватки в такому порядку: 0αβ(I), Aβ(II),Bα(III).

Кров, яку досліджують, наносять біля кожної краплі сироватки. Потім кров і сироватку кожної групи перемішують чистою скляною паличкою, після чого тарілку злегка похитують. Одержані результати (наявність або відсутність аглютинації) відмічають через 5 хв (але не пізніше 10-ї хвилини). Якщо аглютинація не відбулася в жодній із крапель, то це кров 0(I) групи. Якщо аглютинація відбулася в краплях з сироватками Оαβ(І) і Вα(IIІ) груп крові, то кров належить до А(ІІ) групи. Якщо аглютинація відбулася в краплях з сироватками Оαβ(І) і Аβ(II) групи крові, ця кров належить до В(III) групи. Нарешті, якщо аглютинація відбулася в усіх краплях сироватки, це вказує на приналежність крові до AB(IV) групи. Разом з тим, беручи до уваги можливість несправжньої аглютинації (псевдоаглютинації), необхідно ще поставити реакцію з сироватками AB(IV) групи крові. Відсутність аглютинації підтвердить правильність визначення групи крові. Для виключення псевдоаглютинації до отриманої після реакції суміші додають 1—2 краплі ізотонічного розчину натрію хлориду. Несправжня аглютинація швидко зникає, а справжня залишається без змін.

При визначенні групи крові завжди треба звертати увагу на термін придатності сироваток.