Поняття про руховий апарат.Його роль в організмів

Опорно-рухова система (синоніми: опорно-руховий апарат, кістково-м'язова система, локомоторна система, скелетно-м'язова система) — комплекс структур, який утворює каркас, надає форму організму, дає йому опору та забезпечує захист внутрішніх органів і можливість пересування у просторі.

Функції рухового апарату

Опорна — фіксація м'язів і внутрішніх органів;

Захисна — захист життєво важливих органів (головний мозок і спинний мозок, серце та ін);

Рухова — забезпечення простих рухів, рухових дій (постави, локомоції, маніпуляції) та рухової діяльності;

Ресорна — пом'якшення поштовхів та струсів;

Біологічна — участь у забезпеченні життєво важливих процесів, таких як мінеральний обмін, кровообіг, кровотворення та інші.

Рухова функція можлива лише за умови взаємодії кісток і м'язів скелета, тому що м'язи приводять у рух кісткові важелі. При скороченні м'яз приводить кістки в рух. Завдяки м'язам протилежної дії кістки можуть не тільки здійснювати ті чи інші рухи, але й фіксуватися відносно один одного.

Кістки та м'язи беруть участь в обміні речовин, зокрема в обміні кальцію та фосфору.

Скелетно-м'язова система людини також Опорно-рухова система людини — функціональна сукупність кісток скелета, їх з'єднань (суглобів і сінартрозів), і соматичної мускулатури з допоміжними пристосуваннями, які здійснюють за допомогою нервової регуляції локомоції, підтримання пози, міміки та інших рухових діях, поряд з іншими системами органів утворює людське тіло.

Загальнiвiдомостi про скелет.

Форма кісток. В організмі людини налічують понад 200 кісток. За формою розрізняють кістки:

-Плоскі (череп…)

-Трубчасті (кінцівки…)

-Змішані (в местах з’єднання)

З'єднання кісток.Розрізняють нерухомі, малорухливий і рухливі з'єднання кісток, або суглоби.

Частини скелету

Скелет тулуба. Скелет тулуба складається з хребетного стовпа і грудної клітини.

Хребетний стовп людини складається з 33-34 хребців. У ньому розрізняють відділи: шийний, що складається з 7 хребців, грудний - з 12 хребців, поперекових - з 5 хребців, крижовий - з 5 хребців і копчіковий - з 4-5 хребців.

Хребетні стовп займає близько 40% довжини тіла і є основним його стрижнем, опорою. Хребетні отвори всіх хребців утворюють хребетних канал, в якому міститься спинний мозок.

Грудна клітина. Грудна клітина утворює кісткову основу грудної порожнини. Складається з грудини, 12 пар ребер, з'єднаних ззаду з хребетного стовпа. Грудна клітка захищає серце, легені, печінку і служить місцем прикріплення дихальних м'язів та м'язів верхніх кінцівок.

Основні фізіологічні властивості м’язової тканини

М’язи, як будь-яка жива тканина, мають здатність переходити в стан збу­дження при подразненні. Ця особливість м’язів має назву збудливість. Збуджен­ня – це стан активності м’яза, який характеризується зміною процесів обміну у ньому і виникненням потенціалу дії. Збудження м’яза розповсюджується по ньому завдяки такій фізіологічній властивості, як провідність. Збудження проявля­ється діяльністю м’яза – скороченням. Таким чином, третьою фізіологічною властивістю м’яза є скоротливість.

В основі м’язового скорочення лежить взаємне ковзання актинових та міозинових білкових ниток, з яких складаються м’язові волокна. Причиною ковзання є хімічна взаємодія між актином та міозином в присутності іонів Са²⁺ і енергії АТФ. Спостерігається хімічне “зубчасте колесо”, яке ніби протягує одну групу ниток по іншій. Актино-міозинові поперечні містки відіграють роль з’єднувальних ланок, які забезпечують взаємодію актинових центрів білків.

У відповідь на поодиноке подразнення порогової сили виникає поодиноке скорочення. Отримавши через нерв один імпульс, м’яз скорочується один раз і знову розслаблюється. Поодиноке скорочення складається з трьох періодів: 1) латентного; 2) скорочення і 3) розслаблення.

Латентний період починається з моменту нанесення подразнення до початку скорочення м’яза. В цей час м’яз знаходиться у локальному збудженні, яке не здатне розповсюджуватись. Період скорочення триває від видимого скорочення до максимуму, а період розслаблення – від максимуму до вихідного рівної. Тривалість поодинокого скорочення неоднакова для різних м’язів людини. На­приклад, у м’язів, пристосованих до швидких рухів (окорухові), це скорочення триває 0,01 с, у камбалоподібному – 0,1 с. Тривалість і вираженість поодинокого скорочення залежить також від втоми м’яза, температури навколишнього середовища.

В нормальних умовах з центральної нервової системи до м’язів надходить не один імпульс, а ціла їх серія. Коли м’яз отримує ряд імпульсів, які надходять з великою частотою один за одним, то поодинокі скорочення додаються і виника­ють тривалі скорочення м’яза – тетанічні скорочення, або тетанус. Обов’яз­ковою умовою для виникнення тетанусу є нанесення наступного подразнення тоді, коли скорочення, викликане попереднім подразненням, ще не закінчилось. Розрізняють зубчастий та гладкий (суцільний) тетанус. Зубчастий тетанус виникає у випадку дії наступного подразнення в період розслаблення, а гладкий – коли наступне подразнення надходить у період скорочення.

Тетанічні скорочення сильніші від поодиноких. Фізіолог Н.Е. Введенський пояснив це тим, що кожне наступне подразнення приходить до м’яза, який знаходиться у фазі підвищеної збудливості – фазі екзальтації.

У цілісному організмі тетанусом скорочуються скелетні м’язи. М’язу серцяпритаманні лише поодинокі скорочення, а тетанічні в нормі для нього неможливі. Це пояснюється рефрактерністю міокарда – великим періодом абсолютної незбуд­ливості. Якщо в цей період надходить додаткове подразнення, м’яз не здатен збуджуватись, а значить, і скорочуватись.

Типи м’язової тканини в організмі.Будова поперечно-смугастої м’язової тканини.Її місце в організмі людини

М'язова тканина - це вид тканини, яка здійснює рухові процеси в організмі людини і тварин (наприклад, рух крові по кровоносних судинах, пересування їжі при травленні і т. д.) за допомогою спеціальних скорочувальних структур - міофібрил. Існують два типи м'язової тканини: гладка (неісчерченних); поперечнополосата скелетна (покреслена) і серцева поперечнополосата (покреслена) Гладка м'язова тканина складається з веретеновидних клітин - міоцитів - довжиною 15-500 мкм і діаметром близько 8 мкм. Клітини розташовуються паралельно одна одній і формують м'язові шари. Гладка мускулатура знаходиться в стінках багатьох утворень, таких як кишечник, сечовий міхур, кровоносні судини, сечоводи, матка, сім'явивіднупротоку та ін Наприклад, в стінці кишечника є зовнішнє подовжній і внутрішній кільцеві шари, скорочення яких викликає подовження кишки та її звуження. Така скоординована робота м'язів називається перистальтикою і сприяє переміщенню вмісту кишки або її речовин усередині порожнистих органів. Гладка м'язова тканина скорочується поступово і здатна довго перебувати в стані скорочення, споживаючи відносно невелика кількість енергії і не втомлюючись. Такий тип скорочувальної діяльності називається тонічним. Поперечнополосатая скелетна м'язова тканина утворює скелетні м'язи, які приводять в рух кістки скелета, а також входять до складу деяких внутрішніх органів (мова, глотка, верхній відділ стравоходу, зовнішній сфінктер прямої кишки). Покресленаскелетнам'язоватканинаскладаєтьсязбагатоядернихволоконциліндричноїформи, щорозташовуютьсяпаралельнооднаінший, вякихчергуютьсятемніісвітліділянки (диски, смужки) іякімаютьрізнісветопреломляюшіевластивості. Довжина таких волокон коливається від 1000 до 40 000 мкм, діаметр становить близько 100 мкм. Скорочення скелетних м'язів довільне, иннервируются вони спинномозковими і черепними нервами. Серцева поперечнополосата м'язова тканина є тільки в серце. Вона має дуже хороше кровопостачання і значно менше, ніж звичайна поперечнополосата тканину, піддається втоми. Структурною одиницею м'язової тканини є кардіоміоцит. За допомогою вставних дисків кардіоміоцити формують провідну систему серця. Скорочення серцевого м'яза не залежить від волі людини. Будова поперечно-смугастої м'язової тканини:

Її часто називають скелетної або покресленої. Будова скелетного м'яза досить непроста. Вона утворена волокнами, що мають циліндричну форму, довжиною від 1 мм до 4 см і більше, товщиною 0,1 мм. Причому кожне являє собою особливий комплекс, що складається з миосателлитоцитов і миосимпластами, покритих плазматичноїмембраною, званої сарколеммой. Зовні до неї прилягає базальна мембрана (пластинка), утворена з найтонших колагенових і ретикулярних волокон. Миосимпластами складається з великої кількості ядер еліпсоїдної форми, міофібрил і цитоплазми. Будова м'язів даного типу відрізняється добре розвиненою саркотубулярной мережею, утвореної з двох компонентів: канальців ЕРС і Т-трубочок. Останні відіграють важливу роль у прискоренні проведення потенціалу дії до мікрофібрилами. Миосателлитоцитов знаходяться безпосередньо над сарколеммой. Клітини мають уплощенную форму і велике ядро, багате хроматином, а також центросом і невелике число органел, міофібрили відсутні.

Саркоплазма скелетного м'яза багата особливим білком - миоглобином, який, як і гемоглобін, має здатність зв'язуватися з киснем. У залежності від його змісту, наявності / відсутності міофібрил і товщини волокон розрізняють два види поперечно-смугастих м'язів. Специфічна будова скелета, м'язи - все це елементи пристосування людини до прямоходіння, їх головні функції - опора і рух.