- •Філенко
- •Предмет, об*єкт, функції, сфери та цілі економічної політики
- •Методологія і методи
- •Моделювання як метод макроекономічного аналізу, екзогенні та ендогенні змінні, показники
- •Філософія макри.
- •10. Виробничий метод обчислення ввп
- •11. Показники сфери зайнятості. Рівень безробіття. Коефіцієнт участі в робочій силі та рівень зайнятості.
- •12. Повна зайнятість та природна норма безробіття
- •13. Показники сфери цін
- •14. Індекс цін Леснейреса
- •15. Індекс цін Пашее. Дефлятор ввп
- •16. Відмінності між індексом споживчих цін та дефлятором ввп. Індекс цін Фішера.
- •17. Дефлювання та інфлювання ввп
- •18. Показники сфери зовнішньоекономічних зв’язків
- •19. Споживання та заощадження. Ф-ї споживання та заощадження.
- •20. Інструментарії аналізу споживання та заощадження (арс, арs, mpc, mps).
- •21. Чинники споживання та заощадження, не пов’язані з доходом.
- •22. Кейнсіанська функція споживання та її постулати. Загадка споживання.
- •23. Міжчасовий вибір споживача Ірвінга Фішера. Бюджетне обмеження.
- •24. Гіпотеза життєвого циклу Франко Модільяні.
- •Кобилецький
- •25. Гіпо́теза пості́йного дохо́ду м. Фрідмана
- •26. Інвестиції. Валові та чисті інвестиції. Нестабільність інвестицій
- •27. Крива інвестиційного попиту та її переміщення
- •28. Сукупний попит та його складові. Крива сукупного попиту
- •29. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту
- •30. Сукупна пропозиція. Крива довгострокової сукупної пропозиції її переміщення
- •31. Крива короткострокової сукупної пропозиції
- •32. Нецінові фактори сукупної пропозиції
- •Соціально- економічні наслідки інфляції
- •Методи боротьби з інфляцією.
- •Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса.
- •Фіскальна політика та її інструментарій
- •Стимулювальна та стримувальна фіскальна політика
- •Державний бюджет. Доходи та видатки державного бюджету.
- •Дискреційна фіскальна політика та фіскальна політика вмонтованих автоматичних стабілізаторів.
- •Дефіцит державного бюджету. Структурний та циклічний дефіцит бюджету.
- •Методи фінансування дефіцитного бюджету.
- •Суть та знаряддя монетарної політики.
- •Види та передавальний механізм монетарної політики.
- •Політика доходів.
- •Зовнішньоторговельна політика та її інструментарій.
21. Чинники споживання та заощадження, не пов’язані з доходом.
Рівень використовуваного доходу є основним чинником, який визначає величину споживання і заощадження в домогосподарствах, так само, як ціна, є основним чинником, що визначає попит на окремий продукт. Однак, крім доходу, існують і інші чинники, які спонукають домогосподарства споживати менше або більше. Ці чинники діють на взаємозалежність між споживанням і використовуваним доходом, а також між заощадженням та використовуваним доходом. До цих чинників передусім належать: багатство, рівень цін, сподівання, споживча заборгованість і оподаткування.
Під багатством розуміють як нерухоме майно (будинок, автомобіль, телевізор та інші предмети тривалого користування), так і фінансові активи (готівка, заощадження на рахунках, акції, облігації, страхові поліси, пенсії), якими володіє домогосподарство. Існує залежність: чим більше нагромадженого багатства мають домогосподарства, тим більша величина споживання і менша величина заощаджень будь-якого рівня поточного доходу. Домогосподарства заощаджують, утримуючись від споживання, щоб нагромаджувати багатство. За інших рівних умов, чим більше багатства нагромадили домогосподарства, тим слабший буде в них стимул для заощаджень, щоб нагромаджувати додаткове багатство.
Зміни рівня цін змінюють і реальну вартість, або купівельну спроможність деяких видів багатства. Іншими словами, реальна вартість активів, номінальна вартість яких виражена у грошах, буде обернена пропорційно змінам рівня цін. Це і є ефект багатства, або ефект реальних касових залишків. Якщо реальне фінансове багатство зменшується, зменшується і схильність до споживання поточного доходу. Навпаки, зниження рівня цін збільшує реальне фінансове багатство і буде спонукати споживати більшу частину поточного доходу.
На поточні видатки і заощадження можуть суттєво впливати сподівання домогосподарств, пов'язані з майбутніми цінами, грошовими доходами і наявністю товарів. Очікування підвищення цін і дефіцитності товарів ведуть до підвищення поточних видатків і зменшення заощаджень. Це пояснюється тим, що для споживачів цілком природним є намагання уникнути сплати вищих цін.
Очікувана інфляція та очікувані дефіцити спонукають людей купляти про запас, щоб уникнути майбутніх вищих цін і порожніх полиць. Сподівання приросту грошових доходів у майбутньому, у свою чергу, веде до того, що споживачі вільніше здійснюють свої поточні видатки. Навпаки, очікуване падіння цін, передчуття зниження доходів, відчуття того, що товари будуть у достатку, може спонукати споживачів скорочувати споживання і збільшувати заощадження.
Споживча заборгованість викликає у домогосподарств бажання направляти поточний дохід або на споживання, або на заощадження. Якщо заборгованість домогосподарств досягла такої величини, що, скажімо, рівень їхніх поточних доходів відрізняється від сплати чергових внесків за попередні закупівлі, тоді споживачі будуть змушені скорочувати поточне споживання, щоб знизити заборгованість. Навпаки, якщо споживча заборгованість порівняно низька, то рівень заощаджень домогосподарств може дещо підвищитись, що призведе до зростання заборгованості.