- •Філенко
- •Предмет, об*єкт, функції, сфери та цілі економічної політики
- •Методологія і методи
- •Моделювання як метод макроекономічного аналізу, екзогенні та ендогенні змінні, показники
- •Філософія макри.
- •10. Виробничий метод обчислення ввп
- •11. Показники сфери зайнятості. Рівень безробіття. Коефіцієнт участі в робочій силі та рівень зайнятості.
- •12. Повна зайнятість та природна норма безробіття
- •13. Показники сфери цін
- •14. Індекс цін Леснейреса
- •15. Індекс цін Пашее. Дефлятор ввп
- •16. Відмінності між індексом споживчих цін та дефлятором ввп. Індекс цін Фішера.
- •17. Дефлювання та інфлювання ввп
- •18. Показники сфери зовнішньоекономічних зв’язків
- •19. Споживання та заощадження. Ф-ї споживання та заощадження.
- •20. Інструментарії аналізу споживання та заощадження (арс, арs, mpc, mps).
- •21. Чинники споживання та заощадження, не пов’язані з доходом.
- •22. Кейнсіанська функція споживання та її постулати. Загадка споживання.
- •23. Міжчасовий вибір споживача Ірвінга Фішера. Бюджетне обмеження.
- •24. Гіпотеза життєвого циклу Франко Модільяні.
- •Кобилецький
- •25. Гіпо́теза пості́йного дохо́ду м. Фрідмана
- •26. Інвестиції. Валові та чисті інвестиції. Нестабільність інвестицій
- •27. Крива інвестиційного попиту та її переміщення
- •28. Сукупний попит та його складові. Крива сукупного попиту
- •29. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту
- •30. Сукупна пропозиція. Крива довгострокової сукупної пропозиції її переміщення
- •31. Крива короткострокової сукупної пропозиції
- •32. Нецінові фактори сукупної пропозиції
- •Соціально- економічні наслідки інфляції
- •Методи боротьби з інфляцією.
- •Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса.
- •Фіскальна політика та її інструментарій
- •Стимулювальна та стримувальна фіскальна політика
- •Державний бюджет. Доходи та видатки державного бюджету.
- •Дискреційна фіскальна політика та фіскальна політика вмонтованих автоматичних стабілізаторів.
- •Дефіцит державного бюджету. Структурний та циклічний дефіцит бюджету.
- •Методи фінансування дефіцитного бюджету.
- •Суть та знаряддя монетарної політики.
- •Види та передавальний механізм монетарної політики.
- •Політика доходів.
- •Зовнішньоторговельна політика та її інструментарій.
19. Споживання та заощадження. Ф-ї споживання та заощадження.
Споживання — це частина доходу після виплати податків, що витрачається на придбання товарів і послуг, а заощадження — друга частина доходу після виплати податків, яка не споживається. Заощадження означає скорочення споживання. Його можна визначити як різницю між доходом і витратами на споживання: 3=Д-СП. Схильність людей до споживання — відображення їхнього бажання купувати споживчі товари і послуги. Розрізняють середню і граничну схильність до споживання. Середня схильність до споживання використовується для того, щоб показати співвідношення споживання і доходу. Середню схильність до споживання визначають як відношення частини доходу, що використовується для споживання Сп, до всього національного доходу Д. Схильність до заощадження — це відображення бажання людей не все споживати, а дещо й заощаджувати. Розрізняють середню і граничну схильність до заощадження. «. Середня схильність до заощадження використовується для того, щоб показати співвідношення заощадження і доходу. Середня схильність до заощадження ССЗ — це відношення частини доходу, що не споживається 3,.до всього національного доходу Д: Гранична схильність. Сам термін «граничний» використовують у значенні «додатковий». Отже, якщо середня схильність оперує поняттями «споживання», «заощадження», «національний доход», то гранична схильність — поняттями «додаткове споживання», «додаткове заощадження» і «додатковий національний доход».
Отже, гранична схильність до заощадження — це додаткове заощадження, яке породжується додатковою гривнею доходу. Більш забезпечені люди і сім'ї заощаджують більше, ніж менш забезпечені, і не лише відносно, а й абсолютно. Найбідніші сім'ї зовсім не мають заощаджень, або, як кажуть, мають нульове чи ще гірше — негативне (від'ємне) заощадження. Нульове заощадження означає, що домашнє господарство споживає все, що заробляє. Про негативне, або від'ємне, заощадження говорять тоді, коли домогосподарство (чи окрема людина) споживає більше, ніж заробляє. У цьому разі споживання можливе за рахунок або позичених грошей, або заощаджених раніше, або підтримки держави. Заощаджувати спонукає людей необхідність: створення грошового резерву; забезпечення майбутнього; збільшення витрат у подальшому; забезпечення фінансової незалежності; передавання у спадок дітям тощо. Заощадженню сприяють такі чинники: стан економіки, доходи населення, стабільність грошової системи, наявність пенсійних гарантій тощо. Внаслідок такого збільшення заощаджень зменшується споживання і навпаки. Функція споживання – це залежність між обсягом споживання і доходом, який використовується. Дане поняття запроваджене Кейнсом і має такий вигляд:
C = a + b ( (Y – T),
де а – автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (наприклад, проживання в борг, за рахунок заощаджень або субсидій); b – гранична схильність до споживання (МРС) – це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю.
Функція заощадження – це залежність між обсягом заощаджень і доходом, що використовується. Має такий вигляд:
S = – a + ( 1 – b )( (Y – T)(
де S – величина заощаджень у приватному секторі; а – автономне споживання; (1-b) – гранична схильність до заощадження; Y – доход; Т –податкові відрахування.