Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса.
49
Фіскальна політика та її інструментарій
Фіскальна політика— це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, згладжування циклічних коливань економіки, зниження рівня безробіття). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат і оподатковування.
Фіскальна політика у державі здійснюється з допомогою своїх інструментів. Інструменти фіскальної політики держави – це економічні механізми, з допомогою яких досягаються мети, поставлені перед фіскальної політикою.
Набір інструментів фіскальної політики включає державні субсидії, маніпулювання різними видами податків (особистого прибуткового податку, податку корпорації, акцизи) шляхом зміни податкових ставок чи акордних податків. Крім цього, до інструментів фіскальної політики відносяться трансфертні платежі та інші види державних витрат. Різні інструменти по-різному впливають на економіку. Наприклад, збільшення аккордного податку приводить до зменшення сукупних витрат, але це призводить до зміни мультиплікатора, тоді як зростання ставок особистого прибуткового податку викликає зменшення і сукупних витрат, і мультиплікатора. Вибір різних видів податків: особистого прибуткового податку, податку корпорації чи акцизу - як інструмент впливу надає різноманітний вплив на економіку, зокрема на стимули, мають вплив на економічне зростання і ефективність економіки. Важливе значення має тут також вибір окремого виду державних витрат, бо у кожному разі ефект мультиплікатора не завжди однаковий.
50
Стимулювальна та стримувальна фіскальна політика
Залежно від стану економіки та які стоять перед урядом цілі фіскальна політика може носити стимулюючий або стримуючий характер. Стимулююча фіскальна політика проводиться в період спаду. Вона передбачає зниження податків і збільшення державних витрат, що веде до виникнення або збільшення бюджетного дефіциту. Стримуюча фіскальна політика проводиться в період інфляції і передбачає збільшення податків і скорочення урядових витрат. Наслідком проведення стримуючої фіскальної політики стає поява бюджетного надлишку. Бюджетний надлишок, як правило, направляється на погашення державного боргу або вилучається з обігу.
При проведенні фіскальної політики акцент може робитися або на зміну витрат, або на зміну податків. Вибір основного інструменту фіскальної політики залежить від загального курсу, що проводиться урядом. Якщо це ліберальний курс, який передбачає широку участь держави в регулюванні змішаної економіки, то перевага віддається урядовим витратам, якщо це «консервативний» курс, орієнтований на звуження ролі держави і робить акцент на суто ринковий механізм, то в цілях стабілізації економіки більш широко використовуються податки.
Державний бюджет. Доходи та видатки державного бюджету.
Державний бюджет — це система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб. Іншими словами, це — щорічний баланс надходжень та видатків, який розробляють державні органи для активного впливу на економічний процес та підвищення його ефективності.
У кожній країні основу державних фінансів становить бюджет, а точніше — бюджетна система, яка включає державний бюджет і бюджет відповідних адміністративних одиниць.
Структура бюджетної системи значною мірою залежить від державного устрою країни. Так, держава з федеральним устроєм має федеральний (державний) бюджет і бюджети складових частин федерації (штатів, земель, кантонів, республік), а також бюджети місцеві (районів, міст, сіл, — залежно від адміністративного поділу). Наприклад, у США центральне місце належить бюджетам штатів, а загальнодержавні функції (оборона, зовнішні зв'язки, загальне управління) задовольняються за рахунок федерального бюджету. У державах без федерального поділу є лише державний і місцевий бюджети. В Україні за структурою бюджетна система складається з державного бюджету та бюджету адміністративно-територіальних одиниць, а саме: бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів: обласних, районних, міських, селищних та сільських. Всі вони мають дві частини: доходи й видатки.
Кожен бюджет має свої власні джерела доходів. Джерелами доходів державного бюджету є податок на прибуток підприємств, об'єднань і організацій; податок на додану вартість; акцизні податки; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; прибутковий податок з громадян та ін., згідно з нормативами, що визначаються законодавчими актами. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок різних місцевих податків та стягнень.
Державні видатки — це сукупність грошових відносин, які складаються в процесі розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових ресурсів для фінансування основних витрат суспільства. Відповідно до законодавства України видатки державного бюджету спрямовуються на фінансування:
виробничого й невиробничого будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт;
заходів у галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення;
державних програм підвищення життєвого рівня та заходів соціального захисту населення;
державної програми охорони навколишнього середовища та ресурсозбереження;
утримання органів державної влади й державного управління, судів, прокуратури;
утворення резерву коштів для ліквідації наслідків стихійних явищ, аварій і катастроф;
створення державних матеріальних резервів і резервного фонду та ін.