- •Філенко
- •Предмет, об*єкт, функції, сфери та цілі економічної політики
- •Методологія і методи
- •Моделювання як метод макроекономічного аналізу, екзогенні та ендогенні змінні, показники
- •Філософія макри.
- •10. Виробничий метод обчислення ввп
- •11. Показники сфери зайнятості. Рівень безробіття. Коефіцієнт участі в робочій силі та рівень зайнятості.
- •12. Повна зайнятість та природна норма безробіття
- •13. Показники сфери цін
- •14. Індекс цін Леснейреса
- •15. Індекс цін Пашее. Дефлятор ввп
- •16. Відмінності між індексом споживчих цін та дефлятором ввп. Індекс цін Фішера.
- •17. Дефлювання та інфлювання ввп
- •18. Показники сфери зовнішньоекономічних зв’язків
- •19. Споживання та заощадження. Ф-ї споживання та заощадження.
- •20. Інструментарії аналізу споживання та заощадження (арс, арs, mpc, mps).
- •21. Чинники споживання та заощадження, не пов’язані з доходом.
- •22. Кейнсіанська функція споживання та її постулати. Загадка споживання.
- •23. Міжчасовий вибір споживача Ірвінга Фішера. Бюджетне обмеження.
- •24. Гіпотеза життєвого циклу Франко Модільяні.
- •Кобилецький
- •25. Гіпо́теза пості́йного дохо́ду м. Фрідмана
- •26. Інвестиції. Валові та чисті інвестиції. Нестабільність інвестицій
- •27. Крива інвестиційного попиту та її переміщення
- •28. Сукупний попит та його складові. Крива сукупного попиту
- •29. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту
- •30. Сукупна пропозиція. Крива довгострокової сукупної пропозиції її переміщення
- •31. Крива короткострокової сукупної пропозиції
- •32. Нецінові фактори сукупної пропозиції
- •Соціально- економічні наслідки інфляції
- •Методи боротьби з інфляцією.
- •Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса.
- •Фіскальна політика та її інструментарій
- •Стимулювальна та стримувальна фіскальна політика
- •Державний бюджет. Доходи та видатки державного бюджету.
- •Дискреційна фіскальна політика та фіскальна політика вмонтованих автоматичних стабілізаторів.
- •Дефіцит державного бюджету. Структурний та циклічний дефіцит бюджету.
- •Методи фінансування дефіцитного бюджету.
- •Суть та знаряддя монетарної політики.
- •Види та передавальний механізм монетарної політики.
- •Політика доходів.
- •Зовнішньоторговельна політика та її інструментарій.
29. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту
До цінових факторів, які впливають на сукупний попит, належать: 1. Ефект процентної ставки. 2. Ефект багатства, або реальних касових залишків. 3. Ефект імпортних купівель.
Для розуміння змін, які відбуваються в обсягах національного продукту важливо розрізняти зміни сукупного попиту, викликані змінами загального рівня цін, і зміни сукупного попиту, зумовлені неціновими факторами.
Нецінові фактори зміщують криву АВ (рисунок 8) вправо (з положення АБ в АБі), коли сукупний попит зростає, або вліво (з положення АБв ЛВ2), коли сукупний попит зменшується.
Рис. 8. Зміни сукупного попиту під впливом нецінових факторів
До нецінових факторів зміни сукупного попиту відносяться:
1. зміни споживчих видатків, викликані змінами добробуту споживачів, їх заборгованості, очікувань, величини податків тощо;
2. зміни інвестиційних видатків, викликані змінами процентної ставки, податків з підприємств, очікуваних прибутків, технології виробництва тощо;
3. зміни державних витрат;
4. зміни видатків на чистий експорт.
30. Сукупна пропозиція. Крива довгострокової сукупної пропозиції її переміщення
Сукупна пропозиція (англ. aggregate supply, AS) — загальна кількість товарів і послуг, які можуть бути запропоновані при різних рівнях цін.
Як правило, AS прирівнюється до величини валового внутрішнього продукту (ВВП) або до величини національного доходу (НД).
Крива сукупної пропозиції (АБ) показує реальний обсяг національного продукту, який буде виготовлений за кожного можливого рівня цін.
Оскільки за інших незмінних умов вищий рівень цін стимулює виробництво товарів і їх пропозицію, тоді як нижчий рівень цін зменшує реальні обсяги виробництва, можна зробити висновок про те, що між рівнем цін та величиною ВВП існує пряма залежність. Водночас зв'язок між рівнем цін та обсягами сукупної пропозиції залежить від часового інтервалу, який ми аналізуємо.
У довгостроковому періоді крива є вертикальною лінією (рисунок. 9), оскільки у цьому часовому інтервалі обмеженням рівня сукупної пропозиції є якість та кількість наявних виробничих ресурсів і поточний стан технології.
У макроекономічних дослідженнях довгострокова крива сукупної пропозиції залежить від наявних в економіці ресурсів. Верхня межа відображає максимально можливий обсяг національного виробництва за умов повної зайнятості всіх ресурсів. Цей рівень виробництва називають потенційним обсягом виробництва або обсягом виробництва при повній зайнятості.
Рис. 9. Крива сукупної пропозиції у довгостроковому періоді
Довгострокове економічне зростання, пов'язане з нарощуванням обсягів та поліпшення якості виробничих ресурсів, вдосконаленням технологій, уможливлює здатність економіки виробляти більшу кількість товарів та послуг, що призводить до зміщення кривої вправо. Однак вона залишається вертикальною.
31. Крива короткострокової сукупної пропозиції
Особливості короткострокової кривої сукупної пропозиції, пов'язані з тим, що вона відображає неоднаковий зв'язок між загальним рівнем цін та реальним обсягом виробництва за умов різного рівня зайнятості виробничих ресурсів. У короткостроковому періоді криву А8 зображають як таку, що складається із 3 частин (рисунок 10):
Рис. 10. Крива сукупної пропозиції у короткостроковому періоді
I частина — горизонтальний, або кейнсіанський відрізок, на якому обсяг виробництва змінюється від У0 до У1, тоді як рівень цін залишається постійним (Р0). Горизонтальний відрізок кривої засвідчує, що економіка перебуває у стані глибокого спаду і значна кількість ресурсів не використовується. Ці ресурси можна привести в дію не впливаючи на рівень цін.
II частина — проміжний або висхідний відрізок, на якому зміна реального обсягу виробництва (від У1 до У3) супроводжується зміною рівня цін (від Р0 до Р1). Проміжний відрізок кривої засвідчує, що деякі важливі ресурси починають досягати повної зайнятості, що призводить до зростання цін.
III частина — вертикальний або класичний відрізок, на якому реальні обсяги виробництва є сталими (У2). Вони пов'язані з повним використанням існуючих потужностей і змінюватись може лише рівень цін (від Р1 до Р2). Таким чином, крива у короткостроковому періоді за умов, коли економіка досягає рівня повної зайнятості, стає вертикальною. Вертикальний відрізок кривої АБ засвідчує, що економіка досягла повної зайнятості, тому будь-яка зміна цін не вплине на зміну реального обсягу виробництва, оскільки економіка вже працює на повну потужність і реальний обсяг виробництва — максимальний.
