Філенко
Предмет, об*єкт, функції, сфери та цілі економічної політики
Предмет – вивчає ефективність функціонування національної економіки як єдине ціле у позиції усталеного економічного розвитку (вимірюється у ВВП) та повної зайнятості .
Об’єкт - національна економіка та окремі її частини (приватний і державний сектор).
Сфери: ефективне виробництво(продукція – товари і послуги), ціноутворення, зайнятості, зовнішньополітичних зв’язків.
Функції:
Теоретико-пізнавальна – закономірність розвитку нац.економіки, процеси та явища економічного життя суспільства.
Практична-прогностична – виявлення закономірностей, притаманних функціонуванню економічної системи, яка ґрунтується на товарній формі виробництва та плюралізмі власності.
Світоглядна-виховна – формування економічного пислення, економічної психології, економічної культури людей.
Методологічна – сформовані наукові уявлення про механізми функціонування економіки та поняттєво-категорійних апарат викор. інші економічні науки.
Цілі економічної політики: економічне зростання, повна зайнятість, економічна ефективність, стабільний рівень цін, економічна свобода, справедливий розподіл доходів, економічна забезпеченість, платіжний баланс (раціональний баланс міжнародної торгівлі та міжнародних фінансових операцій)
Методологія і методи
Методологія макроекономіки – сукупність методів дослідження макроекономічних процесів.
Методи:
Наукова абстракція (економічний аналіз або логічний метод) – відділяти у дослідженні випадкові, швидкоплинні, другорядні ознаки від усталених та типових.
Дедукція – спирається на припущення (від теорії до фактів)
Індукція – систематизація і узагальнення фактів, що дає змогу сформувати закон чи теорію (від фактів до теорії)
Історичний – аналізування економічні системи та їх складники в процесі їхнього послідовного розвитку.
Моделювання - спрощене відображення чогось (глянь пит. №3)
Моделювання як метод макроекономічного аналізу, екзогенні та ендогенні змінні, показники
Економічне моделювання – спрощене відображення економічної дійсності, узагальнення відповідних фактичних даних. Представлені моделі у математичній, табличній та графічній формі. У дослідженнях нац.економіки важливе графічне моделювання.
В моделях використовують ендогенні і екзогенні види змінних.
Екзогенні – модель їх бере як дані (держ.видатки).
Ендогенні – змінні, які модель намагається пояснити.
Нахил (у/х) вказує на залежність змінних.
Економічні показники:
вартісні (грн. = номінальні змінні) : постійні та поточні ціни
натуральні (фізичні одиниці = реальні змінні)
Поділяють показники на відносні (%) та абсолютні (1 і 2).
Запасові – показники, які вимірюють у певний момент часу (майно особи).
Потокові – показники, які вимірюють за одиницю часу, часто рік (видатки).
Відокремлення номінальних і реальних показників – класичні дихотомія.
Філософія макри.
Філософія макроекономіки – сукупність принципів, тобто складових побудови найефективнішої і найстабільнішої ек.системи.
3 основні філософії: класична, марксистська, кейнсіанська.
Класична (А. Сміт, Д. Рікардо) – лібералізм. Ефективна лише приватна власність. Ринковий механізм саморегулюється (невидима рука ). Втручання держави мінімальне (державна власність). Чим більше втручання держави, тим більша бюрократія, а там вже не за горами порушення прав свободи і майбутнє за Оврелом.
Марксизм – досконале суспільство. Все приватне несправедливе і неефективне та ще й експлуатація повним ходом. Центральне державне планування – організація центральної економіки. На найвищому рівні піраміди управління ухвалюють основні складові плану: що вироблять і для кого. На нижчих щаблях цей план деталізують. Всі люди мають однаковий рівень прожиття незалежно від їх здібностей. Від кожного за здібностями, кожному по потребі.
Кейнсіанство. Кейнс у «Загальна теорія зайнятості, процента й грошей». Змішана економіка в якій співіснують різні сектори, навіть державний. На приватній має ґрунтуватися економіка, бо вона ефективна. Ринок не має автоматичного механізму, тому його регулює держава. Інакше спад, депресія і смерть економіки. Обсяг нац.виробництва й занятості визначається чинниками попиту.
ВВП. Номінальний і реальний ВВП. Природній ВВП. ВВП-розрив.
ВНП. НД. ЧВП.
Методологія обчислення ВВП
ВВП за видатковим методом
Ваулін
9. Розподільний метод обчислення ВВП (обчислення ВВП за доходами)
Під час розрахунку валового внутрішнього продукту за доходами підсумовуються різні доходи тих, хто вклав свої людські та грошові ресурси у виробництво певного товару. До основних видів доходів відносять: оплату праці найманим працівникам (заробітна плата), прибуток фірм, рента (орендна плата за користування землею, приміщенням і т. д.), відсоток (плата за користування капіталу). До інших видів доходів можна віднести непрямі податки, а саме: податок на додану вартість, а також податок на прибуток фірм. Таким чином, формула розрахунку ВВП за доходами має такий вигляд:
