11. Падіння Західної Римської імперії: причини і наслідки.

Історики створили багато цінних досліджень по історії Стародавнього Рима. Вони показали, що падіння Римської імперії було історично закономірною зміною общественно-эконо-мических формацій, свого роду революційним процесом, передумови якого тривалий час готувалися поглибленням суперечностей рабовласницького ладу.

ПЕРШЕ ПАДІННЯ РИМУ. АЛАРІХ На початку V ст. н.е. імперському уряду, на чолі якого стояв опікун молодого імпе-ратора Гонорія (395-423 pp. н.е.), вандал за по-ходженням, Стіліхон, довелося почати війну проти вестготів, що вторглися у Північну Італію. У 402 р. н.е. Стіліхон розгромив військо вестготського короля Аларіха і примусив його залишити Італію. У 408 р. н.е. Аларіх знов прийшов під стіни Рима. Але і на цей раз доля посміхнулась жите-лям міста, їм вдалося відкупитись. Але через два роки Аларіх втрете прийшов до Рима і на цей раз захопив його. 24 серпня 410 р. н.е. «Вічне місто» впало. Протягом трьох днів вестготи гра-бували Рим та нищили населення. З багатою здо-биччю Аларіх відправився на південь Італії. ЗАХОПЛЕННЯ РИМУ ВАНДАЛАМИ Коли на території імперії утворились варварські королівства, уряд заявив, що вони є складовою частиною Західної Римської імперії. За допомогою вестготів імперії вдалося відби-ти грізне нашестя гуннів. Проте стійкого миру не було. Вандальський флот грабував узбережжя Італії та Сицилії. Гейзеріх, король вандалів, захопив Сицилію. У травні 455 р. н.е. Гейзеріх висадив свої війсь-ка поблизу дельти Тібру. Вандали захопили місто і впродовж 14 днів грабували його. Це майно повинно було прикрашати його столицю Карфаген.

ПАДІННЯ ЗАХІДНОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. У 474 р. н.е. за правління імперато-ра Непота фактичним володарем у послабленій державі був командуючий армією патрицій Орест, який свого часу виконував обов'язки сек-ретаря Аттіли. Він організував заколот проти Не-пота і після вбивства імператора посадив на трон свого сина Ромула Августула. Орест стояв на чолі найманих загонів варварсь-ких племен. Найманці почали вимагати від нього не тільки житла та платні, а й земель в Італії. Орест відмовився. Тоді один з командирів остготських загонів Одоакр вбив Ореста і забрав у 16-річного Ромула Августула символи імператорської влади, які відіслав до Константинополя, а себе прого-лосив королем Остготського королівства. Це стало-ся у 476 р. н.е., і цей рік вважається датою оста-точного падіння Західної Римської імперії.Символічним було ім'я скинутого останнього імператора. Ромул - ім'я засновника Рима, і Ав-густулус (зменшувальне від Август) - ім'я пер-шого римського імператора.

12. Франкська держава: основні етапи та особливості розвитку.

Франкська держава Меровінгів (Документ «САЛІЧНА ПРАВДІ»)франків, які утворили під час Великого переселення народів наймогутнішу західноєвропейську державу, була династія Меровінгів. З Меровінгів найбільше прославився Хлодвіг (правив 481-511рр), який став королем у 10-річному віці. Він у 498 p., першим з європейських королів, прийняв християнство.Хлодвіг започаткував згубну для держави франків традицію — поділив у спадок між своїми синами її територію. Після його смерті меровінгська династія володарюва-ла вже в розпорошених королів-ствах, а не в єдиній державі. Через війни та хитромудрі шлюбні комбі-нації Меровінги остаточно заплута-лися у престолонаслідуванні, в державі запанували політичні сму-ти й безладдя. Але в цьому політич-ному хаосі народилася нова влада, її перебрали до своїх рук майор-доми («старші в домі») — управителі королівським двором (через це народ влучно прозвав Меровінгів «лінивими королями»). Франкська держава Каролінгів(800-843) Перші Каролінги ще залишалися майордомами при «лінивих ко-ролях». Найпримітнішим серед них був Карл Мартелла. У 732 р. Карл Мартелл у бою при Пуатьє переміг арабів (європейці називали їх сарацинами) і, можливо, врятував цим Європу від арабського нашестя. Він забрав від церкви та непокірних вельмож чимало землі і наділяв кін-них воїнів земельними ділянками. Земельні пожалування називали-ся бенефіціями («добродіяннями»}. Жалувалася не лише земля, а й селяни, які на ній проживали. Спершу бенефіцій жалувався прижит-тєве, але згодом він перетворився у спадкове володіння — феод. Влас-ника феоду назвали феодалом. Той, хто тримав бенефіцій чи феод, зобов'язувався нести військову чи іншу службу на пожалувача і ста-вав його васалом, тобто слугою. Після смерті Карла Мартелла, влада майордома дісталася його сину, Піпіну Короткому.Піпін Короткий, вже король, допоміг папі заснувати в Середній Італії папську державу - Апостольську столицю (пізніше її назвали Ватиканом). Карл Великий (прав.768=814рр) — Завойовані племе-на і народи він насильно робив християнами. Так, він воював проти мусульман-арабів (військовий похід проти них відображений у чудовому французькому епосі «Пісня про Роланда»), проти германського племені саксів і, особливо, проти слов'янських племен. Він розгро-мив Аварський каганат, прилучив до своїх володінь Баварію, Ланго-бардське королівство. На завойованих територіях Карл засновував прикордонні укріплення — «марки».Створену зусиллями У 800 p., якраз на Різдво, папа увінчав Карла в римському соборі св. Петра імператорською короною. Згодом імператорський титул Карла визнав і візантійський імператор, якому Карл за таку поступливість подарував Венецію та Далмацію. Розпад Каролінгів в 843 р. – Верденський поділ (онуки – Карл Лисий (май бут.Франція); Людовік Німецький (майб Німеччина); Лотар (імператор Італії).