70. Перший період іі св (верес. 1939-черв. 1941 рр.)

Вторгнення на територію Польщі розпочалось 1 вересня 1939 р. Вже в перші дні наступу організований опір польської армії було зламано. 8 вересня її головні сили були розгромлені. 17 вересня крах Польщі став уже очевидним. 28 вересня у Москві Ріббентроп за дорученням Гітлера підписав разом з Молотовим договір про дружбу і кордон і таємні протоколи про поділ сфер впливу і співпрацю між двома державами. Цей договір зафіксував розділ Польщі і уточнив лінію радянсько-німецького кордону.

3 вересня Англія, а згодом за нею й Франція, після марних спроб схилити Гітлера стати на шлях переговорів оголосили Німеччині війну. Період війни між 3 вересня 1939 р. та 10 травня 1940 р. дістав назву "дивної війни", оскільки, формально оголосивши війну, жодна сторона її фактично не вела.

9 квітня 1940 р. гітлерівські війська без оголошення війни напали на Данію та Норвегію. Данія капітулювала відразу після нападу, Норвегія чинила опір агресії. У червні 1940р. Норвегія була окупована гітлерівськими військами.

10 травня 1940 р. німецька армія вторглася в Бельгію, Голландію і Люксембург. 15 травня голландська армія капітулювала. Генерал Горт, що стояв на чолі британських експедиційних сил виявив повну нездатність командувати великою масою військ.

5 червня німецькі війська розпочали наступ на південь. Спроби генерала де Голля організувати лінію оборони на підступах до Парижа успіху не мали. 14 червня німці увійшли в Париж. Уряд Франції подав у відставку. Новий глава уряду маршал Петен звернувся до німецького командування з проханням про перемир'я. 22 червня його було підписано в Комп'єнському лісі. За умовами перемир'я Франція втрачала понад дві третини своєї території, що переходила під контроль окупаційних властей.

Тим часом, як Німеччина була зайнята на Заході, СРСР "упорядковував" свою "зону впливу", відведену йому за таємними протоколами 23 серпня і 28 вересня 1939 р.

Вступ радянських військ у Західну Україну і Західну Білорусію був неоднозначно сприйнятий населенням. Частина населення привітала Червону армію як визволителя, інша сприймала її як окупантів. Верховна Рада СРСР у листоп. 1939 р. прийняла закон про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з УРСР.

Наступним об'єктом експансії СРСР стали країни Прибалтики. 28 вересня 1939 р. у Москві було підписано пакт про взаємодопомогу з Естонією, за яким СРСР одержав право ввести на її територію свої війська. Подібні договори було підписано також з Латвією і Литвою.

Тривалий час велися переговори між Фінляндією й СРСР , в ході яких СРСР вимагав від фінської сторони поступитися на його користь значними територіями в районі Ленінграда (тепер СПб) та узбережжям Фінської затоки. Уряд Фінляндії не погодився на цю пропозицію. 30 листопада 1939 р. великі сили радянських військ перейшли в наступ на фінську армію. Похапцем розроблений план агресії призвів до того, що окремі радянські дивізії потрапили в оточення. 30 грудня наступ радянських військ припинився. 11 лютого 1940 р. розпочався другий наступ. Він завершився проривом "лінії Маннергейма". 12 березня СРСР і Фінляндія підписали мирний договір, за яким жертва агресії втрачала значну частину своєї території, де до війни мешкало 450 тис. осіб, тобто 1/8 населення країни.

28 жовтня 1940 р. Муссоліні без попередніх консультацій з Гітлером розпочав наступ двох своїх армій з території Албанії на Грецію, прагнучи реалізувати плани створення середземноморської імперії. Прем'єр-міністр Греції Метаксас оголосив загальну мобілізацію й звернувся за допомогою до ВБ. Італійський наступ дуже швидко захлинувся і грецька армія, перейшовши в контрнаступ, відкинула італійські дивізії за албанський кордон.

Гітлер у січні 1941 р. мав намір надати Муссоліні допомогу в Греції. Проте Болгарія не погоджувалась на розташування на своїй території німецьких військ. Тоді Гітлер вдався до дипломатичних маневрів. Під тиском з боку Німеччини Югославія підписала 25 березня 1941 р договір про приєднання до Антикомінтерн. пакту, а також Троїстої угоди. Патріотично настроєні офіцери на чолі з генералом Д.Сімовичем здійснили державний переворот і звернулися з проханням до Москви підписати у Белграді договір про взаємодопомогу. У відповідь на Югославію напали німецькі війська. Лідер хорватських усташів А.Павелич проголосив утворення Незалежної Хорватської держави (НХД), що згодом приєдналася до держав "осі". Королівство Югославія припинило своє існування.

Без затримки з території Югославії німецька армія почала наступ на територію Греції з метою оточити грецькі дивізії й англійські експедиційні сили. Грецькі армії капітулювали перед німецькими військами. Під тиском переважаючих німецьких сил англійські експедиційні сили відкочувалися до Афін. Згодом довелось залишити і їх. На черзі був напад на СРСР, а новий театр воєнних дій вимагав напруження усіх сил рейху.