64. Світова економічна криза 1929-1933 рр.: причини, перебіг, шляхи подолання.

Відставання купівельної спроможності від виробництва призводить до обвалу курсу на Нью-Йоркській біржі (24.10.1929). Наслідком у 1930 є економічна криза в Європі. Оскільки америк. Кредитів немає, європейський експорт в США зменшується, бракує вільного капіталу і ціни, насамперед на неконтрольовану картелями сировину, а також на аграрні продукти падають, доходить до банкрутства, розладу цін, безробіття і краху банків. Травень 1931- Крах Австрійського кредитного банку, липень 31р. Дармштатський і Нац. Банк – перші з нім. фінансових інститутів – припиняють виплати. Вересень 31р. відмова від золотого стандарту в Англії і в квітні в США. Після відмови від усіх класичних дефляційних засобів у подолання кризи втручається уряд; методи створення робочих місць за рахунок громадських робіт (США,Німеччина), державна участь у підприємствах або їхня націоналізація (Англія,Франція), підтримка шляхом закупівлі неліквідної сировини, надаються кредити для підприємств і здійснюється контроль над цін та заробітної плати. Оздоровлення національної економіки хоча й досягається шляхом маніпуляцій митами і валютами, контролю валют та їхнього регулювання, а також за допомогою двосторонніх торгових угод, однак міжнародні економічні відносини ускладнюються. Попри зростання виробництва промислової продукції, яка 1936 досягає рівня 1913, автаркістські прагнення, насамперед диктатур, і міжнародна напруженість перешкоджають оздоровленню економіки до початку другої війни

65. Нацистська Німеччина- внут і зовн. Політика.

Нацизм: особливості тоталітарного режиму Німеччини 30-40-их рр.

Становлення тоталітаризму в Німеччині безпосередньо пов'язане з ім'ям Адольфа Гітлера. На чергових виборах до рейхстагу НСДАП, очолювана Гітлером отримала перемогу. Таким чином, 30 січня 1933 р. Нацистський уряд прийшов до влади. Впродовж кількох місяців після приходу до влади німецькі націонал-соціалісти повністю зруйнували демократичну концепцію держави, створену Веймарською конституцією. Уже 4 лютого 1933 р. Гітлер і Гіденбург підписали постанову, яка скасовувала свободу виборів та друку. 28 лютого цього самого року були прийняті постанови «Про зради німецькому народові» та «Про захист народу та держави», які призупинили дію всіх статей Веймарівської конституції про права та свободи громадян. Після смерті президента Гіденбурга, Гітлер 2 серпня 1934 р. офіційно прийняв титул фюрера німецького народу.

Специфікою нацистського режиму в Німеччині була особлива форма державного управління, в основі якої знаходився такий механізм: 1) Заборона діяльності всіх політичних партій, крім НСДАП, котра проголошувалася «носієм національних ідей». 2) Створення апарату терору, до складу якого входили штурмові загони СА, охоронні загони СС, органи державної безпеки СД, таємна поліція гестапо, народні трибунали та ін. 3) Організаційний і пропагандистський вплив на населення. 4) Внесення змін до структури державного апарату. Закон «Про Верховного главу Німецької імперії» 1934. об’єднував посади канцлера і президента. Гітлеру було присвоєне звання глави держави довічно з правом призначати собі наступника. Він став вождем німецького народу.

Рейхстаг формально не було ліквідовано, але він збирався лише для того щоб заслухати Гітлера. Депутат рейхстагу втрачав свій мандат, якщо не присягнув на вірність партії, абр був виключений з неї. Вибори до парламенту були таємними, але під час голосування оголошувалося, що той, хто приховує від громадськості свій голос є ворогом народу.

Протягом 1933-34 рр. відбувається процес централізації внутрішнього державного управління. Автономні землі були перетворені на області, які управлялись урядом та його представниками на місцях. Скасовувалися традиційні елементи федералізму (наявність у всіх землях парламентів, урядів, законодавства, громадянства тощо). Була ліквідована незалежність суддів. Існував т.зв. «народний суд», який розглядав будь які справи. Судді вирішували, допускати чи не допускати адвокатів та свідків. Слідчі органи замінювалися гестапо, а тому досить часто застосовувалася позасудова розправа, тортури, залякування, відправлення до концтаборів.

Таким чином, до 1935 р. завершується процес створення нацистської держави в Німеччині, яку можна охарактеризувати такими рисами: провідні державні посади посіли представники військово-фашистських кіл; ліквідовані представницькі установи і форми федеративної державної організації; встановлення однопартійності; скасування демократичних прав та свобод громадян.

Юридично абсолютний характер повноважень Гітлера був закріплений у 1942 р.