42. Війна за незалежність північноамериканських колоній і утворення сша

Думка про об’єднання північноамериканських колоній в єдину федерацію виникла ще у середині 18 ст. Перший проект федерації був вироблений Франкліном у 1748 році, але уряд Англії відхилив його. Німе незадоволення переросло у відкриту опозицію, коли уряд Англії поклав на американські колонії тягар довільних податків. Особливо яскравим протестом цього було так зване «Бостонське чаювання» (1773 р).

Навесні 1775 року колоністи, очолені Джорджем Вашингтоном, розпочали військові дії проти Англії. Війна закінчилась перемогою колоній. За миром, підписаним 1783 р. у Версалі, Англія визнала незалежність Сполучених Штатів.

Могутнім імпульсом конституційного закріплення прав і свобод стала прийнята 4 липня 1776 року Декларація незалежності. Автором проекту Декларації був 33-літній Томас Джеферсон. Вона складається з преамбули, чотирьох частин, переліку «самоочевидних істин», списку викладів англійського короля і заключної частини.

17 вересня 1787 року Конвент схвалив проект Конституції, і після її ратифікації 4 березня 1789 вона набула законної сили. Конституція 1787 року складається з 7 частин. Конституція не ліквідувала політичної автономії штатів, але вона протиставила їй сильну центральну владу.

Вища законодавча влада вручалася Конгресу, який складається з двох палат: нижня – палата представників, верхня – сенат. Палата представників обиралася терміном на 2 роки прямим голосуванням із числа громадян, які досягли 25-літнього віку. Ця особа повинна була бути громадянином США не менше 7 років і проживати в момент обрання в тому штаті, в якому обирається.

Члени сенату обирались законодавчими зборами штатів по 2 сенатори від кожного. Віковий ценз для сенаторів – 30 р. Термін їхніх повноважень – 6 р. Головою сенату був віце-президент. Конституція наділяє сенат правом контролю за діяльністю вищих федеральних посадових осіб, включаючи президента. Лише за згодою сенату президент може укладати міжнародні договори, призначати послів, членів Верховного суду тощо.

Виконавча влада вручалась президенту США, він обирався двоступеневими виборами, терміном на 4 роки. Його вік повинен бути не нижче 35 років і термін проживання в США не менше 14 років. Президент вступає на посаду лише після того, як принесе присягу та дасть клятву шанувати і дотримуватись Конституції.

Вища судова влада перебуває у віданні Верховного суду США. Його члени призначаються президентом «за порадою і згодою сенату» і зберігають там свої посади довічно. Крім Верховного федерального суду США існує система судів штатів і районних судів.

Під тиском демократичної громадкості, знову обраному конгресу в 1789 р були запропоновані проекти поправок, які містять положення про політичні і особисті права громадян. Прийняті ним 10 поправок, що дістали назву Федерального Білля про права, були ратифіковані 15 грудня 1791 року.

Молода держава відразу ж почала проводити активну експансій ні політику, спрямовану на розширення своєї території. Територія США до 60-років 19 ст зросла майже в 9 разів. Ної території перетворилися в штати. Рабство поширювалось на нові землі.