25. Великі географічні відкриття: причини, перебіг, наслідки

Передумови географічних відкриттів були такі. В Іспанії та Португалії після Реконкісти (вигнання арабів) залиши-лася без роботи велика кількість дво-рян. Вони мали неабиякий військовий досвід, уміли володіти зброєю і для того, щоб розбагатіти, готові були відправитись на край світу. Те, що краї-ни Піренейського півострова першими почали організовувати далекі плаван-ня, пояснювалося також їхнім своєрід-ним географічним розташуванням. Велике значення для розвитку море-плавства мали винаходи учених. Ство-рення нових видів суден, розвиток кар-тографії, удосконалення компаса і при-ладу для визначення широти місцепе-ребування корабля дали мореплавцям надійні засоби навігації. Зрештою, не слід забувати й те, що у XV ст. ідея про кулясту форму Землі була загальновизнаною серед учених кількох країн.Проект плавання до східних берегів Азії західним шляхом (через Атланти-ку) Колумб розробив на основі вчення про кулястість Землі. З цим проектом він звернувся до португальського ко-роля Жуана II, але той відмовив, адже Колумб вимагав у випадку вдачі надто великих нагород і титул віце-короля відкритих земель. У 1485 р. Колумб залишив Португа-лію і переселився до Іспанії, яка вже стала єдиним королівством, її монар-хи були зацікавлені у зміцненні своєї могутності. Але й тут минуло декіль-ка років, перш ніж королева Ізабелла і король Фердинанд згодилися виділи-ти гроші на експедицію.З серпня 1492 р. флотилія під коман-дуванням Колумба (каравели «Санта-Марія», «Пінта», «Нінья») вийшла з порту Палос і взяла курс на Канарські острови. Звідти тільки у вересні 1492 р. флотилія відправилась на Захід. Вночі 12 жовтня, через 33 дні після відплиття з Канарських островів, мо-ряки флотилії помітили вогнища і вузьку смугу берега. На світанку кораблі підійшли до низького острова, що заріс тропічною рослинністю. Це був один з островів Багамської групи, який Колумб назвав Сан-Сальвадор («Святий спаситель»), Так, 12 жовтня 1492 р. сталася ве-лика подія - Колумб відкрив Аме-рику. Здійснюючи своє перше плавання, Колумб відкрив ще декілька островів і був переконаний, що вони розташо-вані біля східних берегів Азії. Повер-нувшись до Іспанії, Колумб організу-вав ще три плавання, під час яких відкрив нові острови, північне узбе-режжя Південної і східне Центральної Америки. Всі були переконані, що це і є «Індія». Однак знайшлися й такі, хто сумнівався. Італійський історик П'єтро Мартир писав у 1493 p., що Колумб відкрив не береги Азії, а «Новий Світ». Після Колумба іспанці продовжува-ли розширювати свої колоніальні во-лодіння і невдовзі вийшли до берегів Тихого океану. Почалися пошуки про-токи, що з'єднувала два океани. В Європі деякі географи були настільки переконані в існуванні цієї ще не відкритої протоки, що заздалегідь на-носили її на карти.Новий план експедиції з метою відкрити протоку і західним шляхом дістатись Азії запропонував іспан-ському королю Фернандо Магеллан (1480-1521), португальський моряк із небагатих дворян, який проживав у Іспанії. Магеллан воював під прапором португальського короля у Південно-Західній Азії на суші й на морі, брав участь у здобутті Малаккі, у походах до Північної Африки, що не дало йому ні звань, ні грошей. Магеллан переселився в Іспанію, де запропонував свій проект. Джерелом його впевненості в існуванні протоки були карти, на яких вона позначалася без будь-яких підстав. Магеллан уклав угоду із королем Карлом І і став ад-міралом. 20 вересня 1519 р. п'ять суден Ма-геллана відправились у подорож, що тривала три роки і була досить важкою й небезпечною. Подолавши південну частину Атлантики, Магеллан знайшов протоку, яка, однак, виявилась значно південніше, ніж значилась на картах.Вийшовши у Південне море (так на-зивали тоді Тихий океан), експедиція взяла курс до берегів Азії. Понад три місяці плила флотилія у відкритому океані.Магеллану пощастило - його кораблі не потрапили в жодну бурю. Океан на-звали Тихим, але частина екіпажу, кот-ра потерпала від голоду й спраги, за-гинула. Навесні 1521 p.' Магеллан досяг ост-ровів біля східного узбережжя Азії, які пізніше назвали Філіппінськими. Спробувавши одразу ж захопити від-криті землі, Магеллан вступив у супе-речку з двома місцевими правителями і у сутичці з жителями одного із ост-ровів був убитий. Після загибелі Магеллана екіпаж ек-спедиції завершив своє нелегке пла-вання. До Молуккських островів по-вернулося лише два кораблі, а шлях до Іспанії з вантажем прянощів продов-жив тільки один - «Вікторія». Екіпаж цього судна здійснив довготривале плавання до Іспанії навколо Африки. Із всієї експедиції (265 чоловік) на батьківщину повернулося лише 18 мо-ряків. Цей невеличкий екіпаж «Вікторії» привіз велику кількість пря-нощів, продаж яких перекрив усі ви-трати і дав значний прибуток. Та го-ловне полягало не в цьому. Великий мореплавець Фернандо Ма-геллан завершив справу, розпочату Ко-лумбом - західним шляхом він досяг Азії і таким чином відкрив новий шлях. Проте практичного значення цей мар-шрут не набув. Однак це була перша в історії людства кругосвітня подорож, яка підтвердила кулясту форму Землі і нероздільність океанів. Перед люд-ством постав Світовий океан Земної кулі. Тут на людей чекав довгий і не-безпечний шлях, перші кроки по якому вже здійснили Христофор Колумб, Васко да Гама, Фернандо Магеллан та інші відважні мореплавці. Великі географічні відкриття були прискорені різким піднесенням виробництва і торгівлі в Європі. Зросла необхідність у дорогоцінних металах. Оскільки старий шлях на Схід був перекритий турками-османами, розпочались пошуки нових морських шляхів. Х.Колумб, сподіваючись дістатись Індії через Атлантику, у 1492 р. відкрив новий материк. Європейці зіткнулися з невідомою для них цивілізацією. Були завойовані ін-дійські держави Мексика і Перу. Іспанські конкістадори шукали золото і срібло. Португальці повільно просувалися вздовж західного узбережжя Африки, дісталися півден-них берегів і вийшли в Індійський океан. Це відкрило для них шлях до Індії та інших країн Східної і Південно-Східної Азії. Оволодіння морськими шляхами супроводжувалося заво-юванням земель в Африці (Ангола, Мозамбік) та Азії (Індонезія та ін.) і встановленням контактів з Китаєм та Японією. Була створена португальська колоніальна імперія. У цей час іспанці, продовжуючи освоювати Америку, почали шукати протоку, що з'єднувала Ат-лантичний і Тихий океани. Пошуки протоки завершились першою кругосвітньою по-дорожжю Фернандо Магеллана. Гіпотеза про кулястість Землі була підтверджена на практиці.

Основні соціально-економічні наслідки Великих географічних відкриттів такі.

1. Почала формуватися колоніальна система, яка прискорила виникнення у Західній Європі капіталістичного виробництва і сприяла нагромадженню у буржуазії великих грошових сум, необхідних для організації великих капіталістичних підприємств. Піднесення Іспанії і Португалії як колоніальних держав було відносно недовгим. Отримані від колоній багатства феодали використовували непродуктивно, тоді як в Англії і Франції заохочувався розвиток промисловості й торгівлі.

2. Завдяки сміливим експедиціям мореплавців багатьох країн світу Європу, Африку, Америку і Австралію зв´язали між собою торговельні шляхи і почав складатися світовий ринок. Його виникнення стало ще одним потужним поштовхом до зародження і розвитку капіталістичних відносин у Західній Європі.

3. Відбулась так звана революція цін, зумовлена ввезенням з Америки до Європи великої кількості золота і срібла.

4. "Революція цін" сприяла зміцненню позицій міської і сільської буржуазії, що зароджувалась; підвищенню її доходів і збільшенню кількості мануфактурних робітників. Розорювались великі землевласники-феодали, потерпали від збитків найбідніші селяни і наймані робітники, збагачувалась буржуазія.

Таким чином, у результаті Великих географічних відкриттів окремі країни Західної Європи опинились у максимально сприятливих умовах для розвитку капіталістичного виробництва. Позитивний вплив мала на них географічна близькість до нових морських шляхів світової торгівлі й те, що Русько-Литовська і Московська держава прикрили собою Західну Європу від руйнівних монголо-татарських набігів. Великі географічні відкриття прискорили процес первісного нагромадження капіталу.