1. Стародавній Сгипет: особливості цивілізаційного розвитку.

Заселення території Єгипту належить до епохи палеоліту. В 10-6 тисячоліттях до н. е. протосеміти, бербери і кушіти, зі змішування яких до 4 тис. до н.е утворився єгипетський народ. Раннє царство Приблизно в середині 4 тис. до н. е. з багатьох невеликих територіальних утворень — номів — утворилися два царства: на півдні — Нижній Єгипет, на півночі — Верхній Єгипет Остаточно країну об'єднав біля 3000 р. до н.е цар півдня Менес (Мена), що захопив Нижній Єгипет і заснував фортецю Мемфіс, яка стала столицею об'єднаного Єгипту.З об'єднання Єгипту почалась династична епоха. У 28-23 століттях сформувалася давньоєгипетська цивілізація. Єдність Єгипту втілювалася у владі фараонів — необмежених господарів всієї країни. Фараон був главою культів всіх богів Єгипта і сам оголошувався богом. Висловленням цього було будівництво у цей період пірамід — гробниць фараонів Джосера, Хеопса , і Мікерина. Збільшилось значення геліопольского культу бога сонця Ра, синами якого називали себе всі фараони. У 23-21 століттях до н. е. Єгипет розпадається на безліч номів. Середнє царство (біля 2050—1700 до н.е) Нове об'єднання Єгипту почалося з піднесення номархів Гераклеополя (в Середньому Єгипті), пізніше посилилися правителі південного міста Фіви. Фіванський фараон Ментухотеп I став правителем об'єднаного Єгипту. У 21-18 століттях покровителем фараонів оголошений Бог Амон. Другий розпад Єгипту (біля 1700—1580 до н.е) Новий розпад Єгипту у 18-16 століттях привів до захоплення його азіатськими володарями — гіксосами, які захопили владу у Нижньому Єгипті і зробили своєю столицею місто Аваріс. Нове царство (біля 1580—1070 до н.е)Знищити панування гіксосів вдалося Яхмосу I. Переслідуючи їх, він вдерся до Палестини, Сирії. Його наступники встановили панування Єгипту в Палестині, Фінікії, Сирії; При Аменхотепі III Єгипет досяг найбільшої могутності. У цей період армія Єгипту стала регулярною. Релігійна реформа Аменхотепа IV (Ехнатона) проголосила культ єдиного для єгиптян бога Атона (сонячного диска). На честь цього бога будується нова столиця Ахетатон. Після смерті Ехнатона в 1335 р. до н. е. відновили шанування колишніх богів, і Фіви знову стали столицею Єгипта. Захопившись релігійною реформою, Ехнатон закинув управління державою. Занепад тривав і після його смерті, але близько 1290 р. до н. е. фараон Рамзес II відновив могутність Єгипта. Він вів вперту боротьбу з хеттами та їх сирійськими союзниками. З Х ст. до н. е. в Єгипетській державі почався новий період – нестабільності, що завершився захопленням її Персією в Vст. до. н. е. Від Перського панування Єгиптян звільнив А. Македонський в 332 р. до. н. е.

2. Формування цивілізацій Межиріччя. Стародавній Вавилон.

Межирі́ччя, також Месопотамія  регіон в Азії  між річками Тигр та Євфрат на території сучасних Іраку та Сирії. Перші держави в цьому регіоні виникли понад 5 тисяч років тому. Тут виникла перша в історії людства писемність — клинопис, розвинулисьрільництво та іригація, були здійснені численні винаходи, епос про царя Гільгамеша. Ранні міста в цьому регіоні включають  (Шумері), Агад, Вавилон, Кіш,  у центральній частині Межиріччя. У кінці IV — початку III тисячоліття до н. е. на півдні Дворіччя виникають і підносяться міста-держави, об'єднані істориками збірною назвою Шумер (за назвою народу, що жив там). ПриСаргоні держава Аккад об'єднувала значні території. Потім, з XVI століття до н. е. набрала могутність Ассирія (її столиця — місто Ніневія). Після нового недовгого піднесення Вавилона в VI столітті до н. е. Межиріччя завойоване північним сусідом — Персією. Межиріччя залишалося під владою персів до походів Александра Македонського у 4 столітті до н. е. Після смерті Александра в ньому правили Селевкіди. У другому столітті до н. е. Межиріччя опинилося під контролем Парфії, а потім стало районом майже безперервних воєн між Римом та Парфією. У 226 році його захопили Сасаніди, які на той час перемогли парф'ян і підкорили собі Персію. Війни між імперією Сасанідів та римлянами і їхніми спадкоємцями візантійцями продовжувалися до 7 ст., коли Межиріччя потрапило під владу Арабського Халіфату. Стародавній Вавилон розташувався у долині рік Тигру та Євфрату. Цю країну ще називають Месопотамією або Дворіччям (Межиріччям). У кінці III тис. до н.е. підноситься новий центр аккадян - місто Вавилон. Свого соціально-економічного політичного розвитку Вавилон досяг в роки правління царя Хаммурапі (1792-1750 pp. до н.е. Він ввів новий адміністративно-територіальний організаційний поділ країни та виді законник, який регулював найрізноманітніші суспільні відносини. Після смерті Хаммурапі Вавилонське царство було ослаблено внутрішніми чварам його наступників, цим скористалися кассистські племена, які заснували в Межиріччі ряд дрібних князівств, а також хетти.Перебуваючи під владою кассистів, у Вавілоні спостерігається економічний політичний занепад. І хоча у УІІ-УІ стст. до н.е. і був новий тимчасовий підйом Нововавілонського царства, однак у III ст. до н.е. Вавілонія фактично припинила своє існування.