МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені ярослава мудрого

Кафедра _______________

Індивідуальна робота

на тему:

«Конституційно-правовий статус народного депутата України та народних депутатів країн світу»

Виконав:

студент _ курсу _ групи

Інститут підготовки

кадрів для __________________________

ПІБ

Перевірив:

ПІБ ас./к.ю.н. тощо ____

Харків – 2017

План

Вступ

1. Нормативне регламентування та соціально-правова сутність конституційно-правового статусу народного депутата.

2. Особливості конституційно-правового статусу народного депутата України.

3. Інституційно-нормативна характеристика повноважень народного депутата й особливості правового статусу парламентаріїв зарубіжних країн.

1. Конституційно-правовий статус парламентаріїв в Італії.

2. Конституційно-правовий статус парламентаріїв в Польщі.

4. Особливості позбавлення депутатського імунітету в різних країнах світу.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Сучасне запозичення доробку світового парламентаризму українськими правознавцями зумовлене потребою національної розбудови конституційних інститутів представницької демократії, й зокрема, необхідністю вирішення проблематики як сутнісно-понятійного, так і практично-регулятивного характеру статусу парламентаріїв.

Нинішня вітчизняна політико-правова практика переконливо доводить, що парламентаризм є однією з основних засад конституційного ладу. Відтак належне формулювання правового статусу депутата парламенту – необхідна передумова ефективного практичного функціонування й інших гілок державної влади. Адже парламент покликаний бути виразником інтересів та волі нації і отже є органом загальнонародного представництва, що характеризується багатоманітністю соціального складу, завдяки якому народжується певна державна та суспільна злагода.

На жаль, існуючі нині теоретико-правові погляди щодо положення парламентаріїв не відповідають вимогам державно-правової дійсності і вимагають їх переосмислення з позицій юридичної науки. Тому надзвичайно велика роль парламентаря, яка полягає в тому, щоб служити інтересам пересічного громадянина, – з одного боку, а з іншого – опосередковувати представницьку демократію, актуалізує дослідження даної проблематики, що водночас посилюється необхідністю вироблення нової конституційно-правової моделі статусу народного депутата.

1. Нормативне регламентування та соціально-правова сутність конституційно-правового статусу народного депутата

Інтеграція України до міжнародних організацій, прагнення набути членства в Європейському Союзі має бути пов’язана відповідністю національного законодавства зі Статутом цієї організації. Як відомо, в період з 1 травня 2004 року по 1 січня 2007 року членами Європейського Союзу стали країни, які за своїм геополітичним розташуванням межують з Україною, – Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина.

Прийняття відповідних законів та гармонізація їх із законодавством країн Європейського Союзу віднесена до компетенції народних депутатів України, отже, від того, якими є їхні права, обов’язки, гарантії, привілеї, іншими словами, яким є їх конституційно-правовий статус, до певної міри залежить майбутнє парламентаризму і в Україні. При цьому нормативна база Румунії та Словаччини не зазнала в процесі євроінтеграції суттєвих трансформацій у напрямку їх уніфікації з правом Європейського Союзу. Польща ж та Угорщина, навпаки, – яскравий приклад максимально повного врахування принципів права Європейського Союзу та їх відображення в новітньому законодавстві. Італія ж є зразком послідовного розвитку інституту конституційно-правового статусу парламентарія, приклад якої, дозволить Україні покращити власне законодавство в таких сферах як дотримання парламентської етики, регламентування відповідальності народного депутата тощо [1].

Задля максимально ефективного законодавчого регламентування статусу українського парламентарія доречним є порівняльний аналіз відповідних принципів та законодавчих норм, існуючих у європейських країнах, зокрема в Італії, Польщі та Угорщині, і визначення на цій підставі шляхів удосконалення правового статусу народного депутата України.

За таких умов виникає необхідність всебічного й ґрунтовного дослідження суті й природи парламентського мандата, на якому ґрунтується статус парламентарія, структури та особливостей статусу народного депутата, характеристики кожної з його складових, їх взаємозв’язку й розробки на цій основі а також виборцями.

Народні представники здійснюють законодавчу владу, а їхня діяльність носить політичний характер. Перебуваючи під захистом депутатського імунітету та індемнітету, вони мають можливість самостійно, незалежно від різноманітних групових інтересів, тиску з боку органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, окремих посадових осіб, політичних сил визначати та проводити волю й інтереси всього Українського народу. Тому на парламентарія має поширюватися зміст вільного депутатського мандата. А процедура дострокового відкликання депутата своїми виборцями має розповсюджуватися у високорозвинених демократичних країнах лише відносно виборних органів місцевого самоврядування [2].

Правове становище народного депутата, як невід’ємного суб’єкта в системі законодавчої влади, спрямоване на реалізацію соціально-правових інтересів народу наданими йому для цього повноваженнями. Саме тому варто зазначити, що статус депутата гарантується і захищається державою і це знаходить своє відображення в таких складових [14]:

1. Конституція України та Закон України «Про статус народного депутата» захищають парламентарія від незаконного впливу на нього органів державної влади в прийнятті рішень. Однак, за умови прийняття парламентарієм окремих рішень, які торкаються інтересів певних установ, організацій або їх посадових осіб, у даному випадку, народний депутат має враховувати пропозиції, тлумачення, офіційні висновки, внесені компетентними організаціями, установами, їхніми експертами.

2. Заборонено обмежувати повноваження народного депутата України, за винятком випадків, передбачених Конституцією України і чинним законодавством.

3. Законодавством передбачено застосування адміністративної або кримінальної відповідальності до державних органів, посадових осіб, об'єднань громадян, установ і організацій всіх форм власності в разі невиконання законних вимог народного депутата України або створення перешкод в його роботі.

Отже, можна зробити висновок що правове становище народного депутата визначається конституціями, конституційними і органічними законами, регламентом парламенту та звичаями.