8.5.Алгоритм побудови сіткової моделі проекту

Так як графіки передування набули більш високого використання, то розглянемо порядок їх побудови і обчислення необхідних параметрів. Всі процедури, описані далі, прискорюються з використанням програмних продуктів, і менеджеру потрібно лише вміти читати сіткові графіки. Але для цього потрібно вміти це робити в „ручному режимі”.

Розглянемо побудову і обчислення параметрів сітьового графіка на прикладі проекту з організації комп’ютерного центру (табл.8.1).

1-й крок. Визначення переліку й послідовності виконання робіт. Перелік робіт і логічні зв’язки між ними повинен становити сам менеджер і занести в табл..1.

2 –й крок. Графічна побудова сіткового графіка. Тут потрібно накреслити сітковий графік із зображенням робіт і логічних зв’язків між ними (рис.4).

Розміщення на графіку умовних позначень може бути різним у різних програм, проте наводиться так званий ключ, який визначає місця параметрів (рис. 4).

3-й крок. Означення тривалості робіт.

4 –й крок. Визначення ранніх термінів початку і закінчення проектних робіт шляхом „прямого проходження”.

Сітковий графік має декілька шляхів: 1) 711-731-732;

2) 712-731-732; 3) 713-731-732; 4)721-723-732; 5) 722-723-732.

Ранній початок і раннє закінчення робіт визначається за формулами:

EFi = ESi + t_i – 1 ;

ES_i+1 = EFi + 1, де

EFi – ранній термін завершення і- ї роботи;

ESi – ранній термін початку і- ї роботи;

t_i – тривалість і- ї роботи;

ES_i+1 – ранній початок роботи і+1.

Ранній термін початку роботи визначається найпізнішим з ранніх термінів закінчення попередніх робіт. Тривалість проекту визначається як найбільша величина з ранніх термінів завершення робіт.

8.1.Характеристика робіт за проектом організації комп’ютерного центру

Код роботи	Назва (зміст) роботи	Безпосередньо попередня робота	Тривалість роботи, тижнів
711	Добір і підготовка операторів	–	6
712	Добір і підготовка програмістів	–	7
713	Добір і підготовка системних аналітиків	–	8
721	Підготовка приміщення	–	6
722	Розміщення замовлення	–	4
723	Доставка і монтаж устаткування	721; 722	5
731	Розробка програмного забезпечення	711; 712; 713	12
732	Тестування програмного забезпечення	723; 731	4
Усього			52

Ранній початок ES	Триваліст роботи t	Ранне завершення EF
Код і назва роботи
Пізній початок LS	Запас часу F	Пізнє завершення LF

Рис.8.3. Розміщення параметрів сіткового графіка

Рис. 8.4. Сітковий графік проекту

5 –й крок. Визначення пізніх термінів початку і завершення робіт „зворотнім проходженням”. Ці параметри обчислюються за формулами:

LSi = LFi – t_i +1 ;

LF_i-1 = LSi – 1.

Пізнє завершення роботи визначається найбільш раннім з пізніх початків наступних робіт.

6 –й крок. Визначення критичного шляху і запасу часу по роботах.

Роботи, у яких ранні і пізні терміни початку і закінчення збігаються, називаються критичними. Критичний шлях утворюється послідовністю критичних робіт. Це найдовший з усіх існуючих у проекті шляхів, який показує найменший час, який потрібно, аби повністю виконати усі роботи за проектом.

У нашому прикладі один критичний шлях : 713-731-732. Тривалість його 24 тижні. Якщо якусь роботу, яка стосується критичного шляху, буде відкладено, то тривалість виконання проекту збільшиться на такий самий термін.

Запас часу – це той максимальний час, на який можна відкласти початок некритичної роботи, щоб при цьому не змінилась тривалість реалізації усього проекту. Він обчислюється за формулами:

Fi = LSi – ESi або Fi = LFi – EFi .

Параметри стрілчастого графіка обчислюються за тими ж кроками, що і у графіках передування. Так як виконання проекту у стрілчастих графіках починається з нульової позначки, то параметри визначаються за формулами:

EFi = ESi + t_i ;

ES_i+1 = EFi . Для першої роботи ES завжди дорівнює нулю.

LSi = LFi – t_i ;

LF_i = LS_i+1.

Запаси часу визначаються за тією самою формулою, що і у графіках передування.

Визначення за допомогою сіткових графіків критичного шляху і тривалості виконання робіт інколи показує, що обчисленні терміни перевищують планові завдання. Виникає потреба скорочення окремих робіт. Менеджер проекту може використати такі методи скорочення тривалості робіт:

перерозподіл ресурсів від некритичних до критичних робіт в межах запасу часу; зміна логічних зв’язків: замість послідовних – паралельні (там де це можливо); зміна режиму роботи (замість п’ятиденного тижня ­– шестиденний); використання субпідрядників; зміна засобів транспортування матеріалів (замість залізниці – літаки); технічні зміни (заміна альтернативними матеріалами); матеріальне стимулювання, поліпшення умов праці тощо.