Метод спостереження, його види, роль щоденникових спостережень у дитячій психології

Спостереження – це планомірне і цілеспрямоване сприймання психічних явищ відповідно до заздалегідь розробленої програми.

Використання методу спостереження в дитячій психології ґрунтується на методологічному принципі єдності свідомості та діяльності – оскільки психіка формується та проявляється в діяльності, то на основі зовнішніх її проявів можна робити висновки про внутрішні процеси.

Результати дослідження М. Я. Басова свідчать, що вік з 3 до 7 років найбільш сприятливий для спостереження, оскільки діти довірливо й відкрито ставляться до дослідника, не усвідомлюючи своєї ролі як досліджуваних, а самосвідомість та життєвий досвід маленької дитини відзначаються обмеженими можливостями, які не дозволяють цілком зрозуміти своєї ролі випробуваних. Таким чином, чим менша дитина, тим важливішу роль у її дослідженні посідає метод спостереження.

Розрізняють декілька видів спостереження: суцільне (охоплює всі аспекти дитячої поведінки); вибіркове (фіксують одну сторону поведінки дитини); повне спостереження (передбачає дослідження всіх психічних проявів); часткове спостереження (досліджується один із психічних проявів); включене спостереження (спостерігач включений в у групу дітей); приховане спостереження (здійснюється за допомогою спеціального приладу – «дзеркала Гезелла»).

Під час спостереження дослідник повинен дотримуватися таких вимог:

1) чіткого формулювання мети (визначати, які сторони поведінки, діяльності, психіки дитини необхідно спостерігати);

2) об'єктивності (необхідність фіксувати психічні явища, процеси, унеможливлювати необґрунтовані тлумачення суб'єктивних станів дитини);

3) систематичності, безперервності (це дає змогу отримати дані, що характеризують процес розвитку, а не окремі стани дитини);

4) прихованості спостереження від дитини (дотримання цієї вимоги є важливою умовою об'єктивності отриманих даних).

Метод спостереження активно використовувався для нагромадження психологічних фактів на перших етапах розвитку дитячої психології як самостійної науки. Тривалий час щоденникові спостереження були єдиним джерелом накопичення фактів психічного розвитку дітей.

Результатами суцільних спостережень часто є щоденникові спостереження. Щоденники розвитку дітей вели такі дослідники: В. Прейєр (спостерігав за розвитком свого сина); В. Штерн (використовував щоденникові записи, які він вів разом з дружиною для розробки та ілюстрації своїх гіпотез про чинники, які впливають на психічний розвиток дитини); Ж. Піаже (досліджував етапи розумового розвитку дітей раннього віку (спостереження за онуками)) та інші.

Класичним зразком вибіркового спостереження слугують спостереження за вираженням емоцій в свого сина, проведене Ч. Дарвіном та робота лінгвіста А. Н. Гвоздєва, який протягом шести років щоденно фіксував мовні прояви власного сина.

Інколи щоденникові спостереження батьків психологи використовували в своїх дослідженнях (наприклад щоденники О. Д. Павлової, Е. І. Станчинської).