Тема Спадкування у міжнародному приватному праві

Навчальні та виховні цілі:

Дати характеристику колізіям у сфері спадкування у міжнародному приватному праві та колізійним нормам у сфері спадкування; дати характеристику спадковим правам іноземців в Україні та спадкуванню громадянами України майна за кордоном.

Час: 2 години.

Навчальні питання:

1. Правове регулювання спадкових відносин у міжнародному приватному праві. Колізії у спадкуванні за міжнародним приватним правом

2. Види спадкування у міжнародному приватному праві.

1. Спадкування за заповітом

2. Спадкування за законом

3. Колізійне регулювання спадкових відносин

4. Отримання українським громадянином спадщини за кордоном. Спадкові права іноземців в Україні

Нормативний матеріал. Судова практика

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради – 2003. - №№ 40-44. - Ст. 356.

2. Закон України „Про міжнародне приватне право” від 23.06.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 32. - Ст. 422.

Список літератури

1. Міжнародне приватне право. Навчальний посібник / Під ред. В.М. Гайворонського, В.П. Жушмана. – Київ: Юрінком Інтер, 2005. – 366 с.

2. Федіняк Г.С. Федіняк Л.С. Міжнародне приватне право: Курс вибр. лекцій. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 432 с.

3. Кибенко Е.Р. Международное частное право: учебно-практическое пособие. – Харьков: Эспада, 2003. – 512 с.

4. Рубанов А. А. Наследование в международном частном праве (отношения СССР с капиталистическими странам). — М.: Наука, 1966. — С. 160—161.

5. Рубанов А.А. Вопросы наследования в договорах СССР с другими странами социалистического лагеря // Проблемы международного частного права. — М.: Междунар. отношения, 1960.

1. Правове регулювання спадкових відносин у міжнародному приватному праві. Колізії у спадкуванні за мпп

Спадкове право охоплює норми, що регулюють відносини, пов'язані з переходом прав і обов'язків від померлої особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

В юридичній літературі правовідносини у сфері спадкування поділяються на такі, що:

1) пов'язані з набуттям спадкових прав;

2) виникають в момент здійснення спадкових прав:

3) зумовлені процесом управління спадковим майном.

Саме ці правовідносини стануть предметом розгляду з точки зору матеріально-правових та колізійних норм у цій лекції.

Поняття спадкування у країнах «континентального» та «загального» права тлумачиться по-різному. У державах континентальної Європи спадкуванням вважається універсальне правонаступництво, за яким права та обов'язки померлого переходять безпосередньо до спадкоємців. У країнах «загального права», зокрема в Англії та США, майно спочатку переходить до так званого «особистого представника» померлого, який передає спадкоємцям тільки ту частку майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами.

Правовими підставами спадкування в усіх правових системах вважаються заповіт і закон. Заповіт має переважаюче значення, а закон - субсидіарне, оскільки він застосовується у разі відсутності юридично дійсного заповіту, або коли заповітом охоплюється тільки частина спадкового майна чи якщо заповітом не охоплено інтереси осіб, які мають обов'язкову частку в спадковому майні.

Існують два найважливіші принципи спадкового права: свобода заповіту та охорона інтересів сім'ї.

Колізії у міжнародному спадкуванні зумовлені такими факторами: зв’язком спадкових відносин більш як з однією правовою системою, плюралізмом правових систем і їхньою здатністю до взаємодії.

Пов’язаність спадкових відносин з різними правовими системами може виникнути внаслідок руху суб’єктів різних правових систем через державні кордони й поширення майнових відносин на міждержавному просторі. Мобільність населення дедалі зростає, що зумовлює збільшення кількості випадків поселення громадян однієї країни на території іншої. Це приводить до того, що спадкодавці можуть мати спадкоємців у різних країнах, вони також можуть залишати своє спадкове майно у кількох країнах. До збільшення проблем міжнародного спадкування призводить тенденція до придбання іноземцями нерухомого майна в інших країнах (особливо у країнах зі сприятливим кліматом, таких як, наприклад, Франція, Португалія, Італія, Іспанія)¹.

На збільшення кількості майна померлих осіб, щодо якого повинні бути застосовані норми міжнародного приватного права, впливають також: шлюби з іноземцями, придбання подвійного громадянства, міжнародні інвестиційні процеси, економічна і лінгвістична пов’язаність регіонів (Україна — Росія, Німеччина — Франція, Бельгія — Нідерланди, Латвія — Литва — Естонія і т. ін.)².

Плюралізм правових систем як передумова виникнення колізій означає, що спадкове право різних країн має значні розбіжності в регулюванні процесу спадкування. Вони зумовлені значною мірою історичними, економічними, релігійними моральними, культурними, соціальними й іншими чинниками. Спадкове право найбільш консервативне, воно по суті є продовженням і доповненням права власності, містить чимало положень, що випливають з права власності, яке діє на певній території у певний період.

Норми спадкового права загалом відзначаються єдністю соціально-економічних функцій, проте мають значні відмінності й характерні особливості у різних системах права. Частково такі розбіжності відображають різні погляди на інтереси, що підлягають захисту: наскільки вони беруться до уваги тим чи іншим законодавством, настільки підлягають захисту права одного з подружжя, що залишився живим, зрівняння в правах законних і незаконних дітей, надання певним категоріям спадкоємців за законом обов’язкових часток і т. ін.

Передумовою виникнення колізій спадкового права вважається і взаємодія національних правових систем у цій галузі. Така взаємодія виражається у застосуванні в одній країні норм спадкового права, які існують в іншій країні щодо іноземного спадкування, і у позитивному ставленні до набутих в іншій країні суб’єктивних спадкових прав.

Встановлюючи колізійні норми внутрішнього спадкового права, кожна держава самостійно визначає межі дії власних законів і законів інших країн до спадкових відносин, виходячи з власних пріоритетів і прагнень певним чином гарантувати перехід прав і обов’язків померлого до його нащадків чи держави. Тому будь-яку колізійну норму, що стосується міжнародного спадкування, можна визнати такою, яка певним чином забезпечує взаємодію різних систем права щодо спадкових відносин, допускаючи чи ні дію іноземного спадкового права на своїй території. Такий допуск іноземного права може мати місце лише тоді, коли іноземні норми відповідатимуть цілям і характеру норм власної правової системи для забезпечення відповідного переходу прав і обов’язків у процесі міжнародного спадкування і для забезпечення недоторканності належним чином придбаних спадкових прав.

Взаємодія різних систем права в регулюванні спадкових відносин здійснюється визнанням прав, що виникли при спадкуванні за кордоном, і встановленням й застосуванням правових норм, що стосуються спадкування своїм громадянином за кордоном, коли спадкоємцю надаються суб’єктивні права й накладаються обов’язки. За концепцією визнання набутих прав, законодавство національної системи права щодо правосуб’єктності не впливає на визнання «іноземних» прав, що виникли при спадкуванні. Це зумовлюється тим, зокрема, що визнанню іноземного права не перешкоджає той факт, що здатність до володіння таким же правом не входить до змісту правосуб’єктності громадянина за законом даної країни тому, наприклад, що її правова система взагалі не знає подібного права.

Так само не мають значення умови спадкування, що не відомі національній системі права, але встановлені за іноземним законом — останній визнаватиметься. Тому громадянин вважатиметься спадкоємцем, якщо він може спадкувати за іноземним законом, і навпаки, якщо громадянин згідно з іноземним законом не визнається спадкоємцем — він не буде суб’єктом спадкування за національним законом. Аналогічно з цим, майно, яке не може спадкуватися за іноземним законом, не може бути успадковане за національною системою права. Якщо іноземний закон визнає певні суб’єктивні права при спадкуванні — національний закон також повинен визнати правомірність таких прав, а також дії і їх наслідки, що випливають з вказаних прав¹.

Описаний допуск дії іноземного права може бути лише в тому разі, коли іноземні норми відповідатимуть нормам власної правової системи щодо забезпечення недоторканності суб’єктивних спадкових прав. Ось чому виключенням із концепції визнання суб’єктивних прав може бути їх протиріччя важливим основам національного законодавства країни.

Підсумовуючи наведене, можна дійти висновку, що колізія у міжнародному спадкуванні виникає у вигляді протиріччя між системами права в цілому і нормами права, зокрема, що стосуються міжнародного спадкування в різних країнах через їхню здатність до взаємодії. Тому колізію в міжнародному спадкуванні слід визначити як таку правову ситуацію, в якій відносини по спадкуванню пов’язані з двома чи більше національними системами права, що шляхом взаємодії здатні їх регулювати.