243

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Харківський інститут фінансів

Кафедра фінансів і кредиту

Страхування

Опорний конспект лекцій

підготовки бакалаврів

денної та заочної форми навчання

галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво»

напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

Укладач: к.е.н., доцент Косарєва І.П.

Розглянуто та ухвалено на

засіданні кафедри

Протокол від 29.08.2016 №1

Харків – 2016

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП………………………………………………………………………… 2

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ЗМІСТ СТРАХУВАННЯ ТА СТРАХОВИЙ

РИНОК …………………………………………………………………………….. 4

Лекція 1. Сутність, принципи і роль страхування; класифікація

страхування ……………………………………………………………………........ 4

Лекція 2. Страхові ризики та їх оцінка……………………………………… 20

Лекція 3. Страховий ринок…………………………………………………… 35

Лекція 4. Страхова організація ……………………………………………….. 61

Лекція 5. Державне регулювання страхової діяльності …………………….. 88

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ВИДИ СТРАХУВАННЯ,

ПЕРЕСТРАХУВАННЯ, ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА СТРАХОВИКА…………….. 112

Лекція 6. Страхування життя й страхування від нещасних випадків

на виробництві ……………………………………………………………………… 113

Лекція 7. Медичне й пенсійне страхування …………………………………. 137

Лекція 8. Страхування майнових інтересів ………………………………….. 153

Лекція 9. Характеристика видів майнового страхування ………………....... 169

Лекція 10. Страхування відповідальності ……………………………………. 182

Лекція 11. Перестрахування і співстрахування ……………………………… 197

Лекція 12. Прибуток і фінансова безпека страховика ………………………. 212

ГЛОСАРІЙ ……………………………………………………………………... 229

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………... 242

ВСТУП

Для успішного розвитку України важливе значення має страхування, яке є могутнім видом бізнесу за кордоном, але залишається недостатньо розвинутим в Україні. Перші кроки до зміни цієї ситуації вже зроблено і неабияку роль у цьому відводиться саме підвищенню рівня фахової освіти.

Дисципліна «Страхування» дозволяє розібратися в сутності страхових послуг, що надаються фізичним і юридичним особам, в організації їх розробки і реалізації. Усе це має важливе значення для підготовки фахівців високого рівня, тому що зараз посилюється інтенсивність процесу проникнення страхування в усі види економічної діяльності і життя людей.

Предметом дисципліни є вивчення комплексу цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством.

Метою дисципліни є формування в майбутніх спеціалістів теоретичних знань та практичних навичок щодо комплексу зобов’язань страховика, які визначають поняття страхового продукту, а також передумов та супутніх обставин виконання цих зобов’язань.

Завдання дисципліни «Страхування» - сформувати цілісне уявлення про потребу та сутність страхування; обов’язків та добровільний характер страхових послуг; правове забезпечення ринку страхових послуг; цивілізоване ставлення до особистого та колективного майна, власного здоров’я і життя, відповідальності перед третіми особами.

Після вивчення курсу студент повинен знати: сутність страхування, товару страхового ринку; особливості процесу реалізації страхової послуги; порядок укладання і ведення страхової угоди; особливості сфери страхування життя; умови страхування від нещасних випадків і медичного страхування; особливості страхування майна і відповідальності підприємств; сутність страхування кредитних і фінансових ризиків; умови транспортного страхування; основні умови страхування майна фізичних осіб; особливості відповідальності майна громадян.

Студент повинен уміти: визначити коло суб’єктів та об’єктів страхування, згрупувати страхові ризики; дати страхову оцінку об’єкту страхування; встановити страхову суму та страхове відшкодування для різних видів страхових послуг; пояснити прядок дій при настанні страхового випадку; захистити свої права як страхувальника при порушенні умов надання страхової послуги.

М О Д У Л Ь 1

ЗМІСТ СТРАХУВАННЯ ТА СТРАХОВИЙ РИНОК

Тема 1, 2

СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ ТА РОЛЬ СТРАХУВАННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ.

Лекція 1

СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ

План.

1. Сутність, принципи й форми страхового захисту.

2.Страховий фонд: принципи формування й використання.

3.Поняття класифікації страхування й страхового захисту.

4.Обов’язкова та добровільна форми страхування.

Мета:Ознайомитися з сутністю, принципами й формами страхового захисту, принципами формування страхового фонду, поняттям класифікації страхування, формами страхування.

Література:

[2]; [3]; [6]; [7]; [8]; [10].

1. Сутність, принципи й форми страхового захисту.

Відповідно до Закону України «Про страхування»: страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів із розміщення коштів цих фондів.

У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування – захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах. Виокремлюються джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат.

Страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб’єктами господарювання, де, з одного боку, діють страхувальники, а з іншого – страховики. Важливою передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб’єктів господарювання ї їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням.

Економічна природа страхування виявляється у грошовому відшкодуванні потерпілим збитків, що виникли внаслідок непередбачуваних або передбачуваних, але невідворотних згубних подій за рахунок внесків тих, хто потенційно може зазнати шкоди від цих подій і погоджується або зобов’язується законом чи договором сплачувати їх (внески) завчасно, тобто до настання самих подій.

Суб’єкт, який бере на себе зобов’язання формувати фонди страхового захисту та використовувати їх для компенсації збитків застрахованим потерпілим, називається страховиком.

Суб’єкти, що уклали угоду з страховиком про страхування свого інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові премії (внески) і мають право отримати відшкодування (за законом чи за угодою) при настанні страхового випадку, називаються страхувальниками.

Необхідно зазначити, що страхуванню підлягають лише ті ризики, які, по-перше, мають вірогідний, але необов’язковий характер, по-друге, втрати від реалізації яких мають вартісний (ціновий) вимір.

Економічний інтерес страхувальника полягає в тому, що він економічно зацікавлений сплачувати незначні порівняно з можливими втратами внески (премії) страховику, який при настанні страхового випадку для окремого застрахованого відшкодує тому збитки у грошовій формі у повному, хоча частіше не в повному, але завчасно визначеному договором, (чи законом) розмірі.

Економічний інтерес страховика полягає в тому, що серед взятих на страхування ризиків переважна більшість протягом короткого періоду не буде реалізована. Це дає можливість страховику використовувати сплачені страхувальником премії для своїх цілей.

Отже, інтереси страховика і страхувальника відмінні в тому, що страхувальник хотів би платити страхові премії тільки за реалізований ризик, тоді як страховик зацікавлений у тому, щоб якомога більше страхувальників обходили страхові події. Разом із тим інтереси страхувальника і страховика збігаються у тому, що для обох суб’єктів краще, щоб страхова подія не настала. Для страховика це означає зібрані премії, не відшкодовані страхувальникам, для страхувальника – безперервність економічного процесу, адже відшкодування збитків здійснюється, як правило, з часом, є неповним, має грошову форму.

Таким чином, страхувальник платить страховику за гарантію підтримки у скрутних умовах, за впевненість у стабільному розвитку, за можливість забезпечення безперервності процесу відтворення господарської діяльності.

Економічний зміст страхування полягає у тому, що цей різновид людської діяльності спрямований на захист майнових інтересів юридичних та фізичних осіб, що потерпіли у зв’язку з настанням страхових випадків, визначених договором чи страховим законодавством, за рахунок страхових фондів, які формуються учасниками страхування. Страхувальники беруть участь у формуванні цих фондів, сплачуючи страхові премії чи внески, а страховики – частиною доходів, отриманих від розміщення тимчасово вільних грошових засобів, способами, не забороненими законом.

Страхування – це особлива сфера фінансових відносин. Ці особливості виявляються у функціях, властивих страхуванню.

Функції страхування.

1. Взяття страховиком за певну плату на певний строк матеріальної відповідальності перед страхувальником за наслідки від реалізації ризику, передбаченого договором чи чинним законодавством.

У разі реалізації ризику (страхової події), страховик мусить здійснити страхувальнику відшкодування збитків за його (страхувальника) вимогою. За умови нереалізованого ризику страхові премії привласнює страховик. Рівень тарифів (страхових премій) прямо залежить від ймовірного рівня ризику. Ця функція здійснюється через процес купівлі-продажу страхової послуги.

2. Формування страхового фонду (резерву) для відшкодування втрат від реалізації страхових випадків, прийнятих страховиком від страхувальника.

3. Грошове відшкодування збитків, яких зазнали страхувальники від настання страхових подій. Через цю функцію найповніше реалізується потреба в страховому захисті. Обсяг страхового відшкодування та порядок отримання коштів визначаються умовами договору, укладеного страхувальником і страховиком, чи законодавством.

4. Заощаджувальна функція поширюється не на всі види страхування. Вона властива видам особистого (особового) страхування, пов’язаним зі страхуванням життя, пенсій, дожиттям до весілля, повноліття та ін.

Ця функція передбачає нагромадження шляхом сплати страховику страхових внесків (премій) впродовж тривалого часу в обсязі страхової суми, визначеної договором. По закінченні терміну договору страхувальник отримує нагромаджені кошти від страховика. Якщо під час дії договору трапилась страхова подія, страховик несе повну відповідальність у межах страхової суми (суми, на яку застраховано об’єкт), незалежно від того, яку частку цієї суми встиг сплатити страхувальник (але за умови відсутності заборгованості страхувальника перед страховиком). Саме можливість отримати страхову суму в повному обсязі, навіть після сплати тільки першого внеску, робить громадян зацікавленими у такій формі заощаджень.

5. Превентивна (запобіжна, попереджувальна) функція полягає у створенні умов, що забезпечують зниження рівня ризику та збитків, зумовлених цими ризиками. Ця функція зумовлена специфікою економічних відносин, що виникають між страхувальником і страховиком. Оскільки страховик бере відповідальність за збитки, зумовлені реалізованим ризиком страхувальника, то він (страховик) зацікавлений у створенні умов для запобігання реалізації ризику, щоб обмежити збитки. У зв’язку з цим страховик стимулює страхувальника (через розмір тарифів на страхові послуги або рівень відшкодування збитків) здійснювати запобіжні заходи щодо можливості виникнення та поширення нещасних випадків, вразливих для життя та здоров’я страхувальників (дотримання правил техніки безпеки, протипожежних заходів, локалізація поширення інфекції тощо), а також умов, що стосуються майнових інтересів страхувальників, пов’язаних із виникненням пожежі, вибуху, руйнації, втрати споживних властивостей товару та ін. Названі вище властивості відносять до фінансових преференцій.

Преференції – це пільги, привілеї, переваги.

Фінансові преференції щодо превентивної функції в страхуванні – це надання пільг при сплаті страхових премій тим страхувальникам, які здійснили витрати на запобіжні заходи щодо обмеження умов настання та поширення страхових ризиків (подій).

Окрім фінансових, використовуються правові преференції, зміст яких полягає в тому, що страхове законодавство визначає умови, за яких страховик звільняється від зобов’язань стосовно відшкодування збитків страхувальнику чи застрахованій особі. Наприклад, страховик не відшкодовує страхової суми у разі: самогубства; перебування потерпілих у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння; навмисного пошкодження чи знищення застрахованого майна та ін.

6. Репресивна функція страхування полягає в спрямуванні зусиль на усунення страхового випадку та обмеження величини збитків, зумовлених страховим випадком. Так, затрати на боротьбу з пожежею, паводком, епідемією тощо, здійснені страхувальником, відшкодовуються страховиком.

7. Інвестиційна функція не належить до основних, але значущість її від цього не зменшується. Ця функція виникає у зв’язку з тим, що обсяг зібраних страховиком страхових премій перевищує обсяг здійснених ним страхових виплат та компенсацій. Діяльність страховика, пов’язана з розміщенням та управлінням страховими резервами, є за своїм змістом інвестиційною діяльністю страховика. Способи найкращого, з позиції інтересів страховика, розміщення цих грошових засобів – це інвестиційна стратегія страховика.

Протягом усього історичного шляху розвитку людське суспільство в кожній сфері своєї діяльності стикається із суперечностями між природою і людиною, а таж між окремими суб’єктами суспільних відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій – ризиків, серед яких виокремлюють стихійне лихо і нещасні випадки.

Стихійне лихо – це випадок, спричинений руйнівною дією сил природи, яка охоплює, здебільшого, немалу територію і призводить до значних матеріальних збитків або загибелі чи втрати здоров’я багатьох людей.

Нещасні випадки – це такі події, які через несприятливий збіг обставин (наприклад, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди) тягнуть за собою загибель чи втрату здоров’я окремих осіб або їх групи.

Потенційна можливість настання стихійного лиха, нещасних та інших непередбачуваних випадків, які призводять до збитків або упущення вигоди, становить сутність ризику.

Сумарний вплив ризиків досі не зменшується. Це змушує весь світ активно шукати шляхів послаблення їх негативного впливу на життя людей.

З огляду на доволі ризиковане функціонування будь-якого підприємства і не менш ризиковане проживання кожної людини існує нагальна потреба попереджувати й відшкодовувати збитки, що їх завдають ризиковані обставини. Без цього неможливо забезпечувати безперервність процесу виробництва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя людей. Відносини, що складаються в суспільстві з цього приводу, мають об’єктивний характер і у своїй сукупності формують зміст економічної категорії страховий захист.

Сутність страхового захисту полягає в нагромадженні й витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов’язаних з ними витрат.

До фонду страхового захисту належать централізовані натуральні та грошові резерви держави, децентралізовані фонди (у частині, що використовується на покриття шкоди, завданої стихійними та іншими непередбачуваними подіями, - самострахування), а також фонди, створювані методом страхування.

В Україні за рахунок централізованих фондів й досі фінансуються витрати, пов’язані із запобіганням та ліквідацією повеней, зсувів, аварій на шахтах та ін.

Водночас із розширенням прав підприємств зростали можливості самострахування, для чого створювалися внутрішні натуральні та грошові резерви. Такі фонди дають змогу покривати шкоду, заподіяну переважно дрібними ризиками.

Отже, можливості забезпечення страхового захисту за рахунок наявних джерел дуже обмежені. Це означає, що надалі більше навантаження має припадати на фонди, створювані завдяки страхуванню. Якщо до цього додати завдання з переорієнтації програми соціального захисту громадян (охорона здоров’я, пенсійне забезпечення, частково освіта) на страхові засади, як це зроблено в країнах з ринковою економікою, то перспектива посилення ролі страхування в системі страхового захисту стає очевидною.