1.3. Нова індустріальна економіка й теорія ігор

Із середини 1980-х у дію вступає нова індустріальна економіка (New

Industrial Economics). Представники нової індустріальної економіки розглядають конкуренції як особливу форму взаємодії фірм. Причому для опису варіабельності конкурентних стратегій аналітики починають використовувати особливий теоретичний апарат – теорію ігор. Основна мета нової індустріальної економіки полягає в тому, щоб показати, яким образом фірми через конкурентну взаємодію приходять до координації своєї діяльності.

Аналіз конкуренції в новій індустріальній економіці дається через характеристики різного роду ринкової поведінки з урахуванням стратегічних взаємодій. Під стратегічною взаємодією розуміється специфічна поведінка фірми – учасниці ринкового процесу: кожна фірма ухвалює свої рішення, враховуючи, яким образом її дії відіб’ються на планованих діях конкурентів. Цей складний процес формування й коректування очікувань фірм неможливо

18

описати на основі традиційних кількісних методів аналізу. А апарат теорії ігор дозволяє досліджувати велику кількість ринкових стратегій від угод до цінової дискримінації, грабіжницького ціноутворення або вертикальних обмежень, виявляючи весь спектр конкурентних процесів.

Складність конкурентних взаємодій, як це виявляється за допомогою інструментарію теорії ігор, можна продемонструвати на наступному простому прикладі. Нехай у галузі діє фірма 1. Фірма 2 вирішує, чи випливає її вхід в дану галузь. Розглянемо два варіанти розвитку подій у випадку, якщо друга фірма входить у галузь. Галузь може виявити два типи конкуренції – більш тверда форма – конкуренція по Бертрану – цінова конкуренція, у результаті якої ціни опускаються до рівня граничних витрат випуску, і більш м’яка форма – конкуренція по Курно – конкуренція обсягів продажів, у результаті якої складається ціна рівноваги, що перевищує граничні витрати, хоча й менше монопольного рівня. Нехай граничні витрати фірм однакові. І нехай е>0 – являє собою рівень витрат входу (фінансові та інші засоби, необхідні для того, щоб увійти на ринок).

Таким чином, теорія ігор у застосуванні до аналізу ринку показує неоднозначність простого зв’язку «структура-поведінка» в олігопольних галузях. Тут високий рівень конкуренції може супроводжуватися високим рівнем концентрації, так що тільки на підставі формальних критеріїв концентрації – числа фірм у галузі – неможливо зробити правильний висновок про ступінь конкурентності тієї або іншої галузі.

Звідси з’являється й новий висновок для конкурентної політики держави: неможливість у принципі використовувати кількісні критерії для винесення судження про ступінь концентрації на ринку, необхідність ситуаційного підходу (case-by-case approach), вимога окремого розгляду кожної справи з урахуванням усіх наслідків як взаємодії фірм, так і конкурентної політики.

В 1990-ті роки доповненням до нової індустріальної економіки з’явилася теорія конкуренції на основі переваг ресурсів.

Основоположником даної теорії вважається С. Хант. Досліджуючи ринки з наявністю невеликого числа учасників – великих фірм, Хант задається питанням, чому ці фірми так рідко на практиці домовляються між собою, чому конкуренція й конкурентні взаємодії, що передвіщаються теорією ігор, мають місце в дійсності, хоча куди як вигідніше, на перший погляд, співробітничати, а не конкурувати при більших розмірах фірм.

Згідно Ханту, відповідь лежить у сутності конкуренції. Конкуренція трактується тут як еволюційний процес, у принципі, що веде від рівноваги. Конкуренція – це процес виявлення нового знання. Цей динамічний процес супроводжується боротьбою за переваги, а фірми в процесі конкуренції вчаться щонайкраще використовувати наявні рідкі ресурси. Як вважає Хант, компетентність (що в нього служить синонімом конкурентоспроможності) постійно треба відновляти. Подібне поновлення йде через активний інноваційний процес.

Сатон і концепція границь

19

Наприкінці ХХ століття починає розвиватися ще один цікавий підхід до аналізу конкуренції й конкурентних взаємодій на галузевих ринках. Ця концепція, що одержала назву «концепція границь» (bounds approach), пов’язана з дослідженнями Лондонської школи економіки й, зокрема, з роботами Дж.Сатона.

Сатон виходить із принципової неможливості визначення однозначної залежності між рівнем концентрації (конкуренції) у галузі й величиною галузевого прибутку фірм стосовно до складних ринків сучасної економіки. Немає необхідності в тому, щоб, як думали структуралісти й наступні емпіричні дослідники ринкових структур, шукати пряму або зворотну залежність цих двох величин (або яких-небудь інших величин, що характеризують параметри ринків). Ринки динамічні по своїй природі. Тому єдине, що може зробити дослідник, – це вказати на границі припустимих ринкових результатів. Можна виділити лише верхню й нижню границі, у рамках яких результати взаємодії фірм будуть стабільними.

Якщо дослідник виявляє на якому-небудь реальному ринку стан справ, що перебуває за межами цих границь (для кожного ринку, зрозуміло, своїх), це свідчить тільки про те, що даний ринок не є стабільним, і в найближчім майбутньому слід чекати зміни його конфігурації у вигляді злиттів, поглинань або, навпаки, поділів і виділень фірм-продавців.

Особлива роль у визначенні стабільних ринкових конфігурацій приділяється, згідно Сатону, необоротним витратам. Необоротними вважаються витрати, які змушено нести фірма, що збирається ввійти в галузь, і які не несуть фірми, що вже діють у галузі. Необоротні витрати – це витрати входу, які неможливо відшкодувати у випадку наступного виходу фірми з галузі.

Сатон виділяє два типи необоротних витрат – екзогенні й ендогенні витрати. У якості екзогенних необоротних витрат беруться витрати ліцензування діяльності фірми, а також витрати, пов’язані з виходом виробництва на мінімально ефективний рівень. До ендогенних витрат відносяться витрати на рекламу (та інші методи стимулювання збуту) і витрати на НДДКР.

Динаміка ринку трактується Сатоном як двухстадійна гра. На першому етапі фірми вирішують питання, чи варто входити в галузь. На другому етапі між фірмами, що вирішили ввійти в галузь, розв’язується конкуренція.

Таким чином, особливість інноваційного ринку впливає на тип конкуренції й на її результат. У галузях з високою альфа (з великою часткою витрат на НДДКР в обсязі продажів фірм) твердість конкуренції приводить до виживання тільки досить великих фірм. Структура ринку буде таки концентрованою. У галузях з низькою альфа (з низькою часткою витрат на НДДКР в обсязі продажів фірм) конкуренція виявляється слабкою, велика кількість фірм може продовжувати свою діяльність, структура ринку буде ближче до конкурентної.

20

Висновки

Отже, еволюцію поглядів економістів на проблему конкуренції й монополії, що знайшло своє вираження в конкурентній політиці розвинених країн, можна коротко сформулювати в такий спосіб.

Перший етап пов’язаний з формуванням моделі досконалої конкуренції, розробкою основних рис конкурентного ринку. Тут панує уявлення про те, що досконала (вільна) конкуренція повинна становити мету конкурентної політики держави, хоча може бути, ця мета ідеальна й не досяжна на практиці. Монополія розуміється тільки як негатив вільної конкуренції, структура, яка знижує ефективність ринкової економіки.

Поступовий розвиток теорії конкуренції приводить до розуміння конкуренції як певного процесу, динамічного по своїй природі. У цьому процесі, як виявляється, конкуренція й монополія настільки переплетені, що доцільніше говорити про монополістичну конкуренцію – такій структурі, де в кожний момент присутні риси й монополії й конкуренції. До того ж, сама по собі монополія знаходить певні позитивні риси як фактор, що стимулює нагромадження фінансових ресурсів, технічний прогрес у галузі, та нейтралізує негативну економічну динаміку (зм’якшує, якщо, не усуває, кризи й спади в галузях).

Уточнення механізму здійснення конкуренції приводить до появи концепції працюючої конкуренції й ринків, що змагаються, – принципово нового погляду на структуру ринку. Конкурентний результат у вигляді економічної ефективності цін і обсягів продажів може бути досягнуто без і поза конкурентним процесом. У цей період тривають пошуки кількісних показників конкуренції через економетричні дослідження галузей і побудову регресійних моделей ринків. Але усе ще продовжує панувати ідея про те, що конкуренції на ринках може бути тільки недостатньо, і конкурентна політика повинна прагнути до збільшення ступеня конкурентності ринків.

Сучасні уявлення про конкуренцію характеризуються, насамперед, зміною концепції «конкуренція» на більш широке поняття «взаємодія фірм на ринку». Для ефективної взаємодії фірм на ринку однаково важливими є й конкурентний процес (теорія сумлінної конкуренції) і конкурентний результат (економічна ефективність у всіх її формах).

Висувається нова концепція конкурентного результату. Результат еволюції ринку – це не якась крапка й не однозначно обумовлена лінія, а область можливих рівноваг, задана верхньою й нижньою границями. Відзначається важливість варіабельності результатів і вказівки на ті результати, при яких ринкова ситуація не буде стабільною.

Починає розвиватися уявлення про те, що конкуренція може бути надлишковою, що веде не до ефективності, а до руйнування ринку й галузі. Зокрема, надлишкової конкуренції зазнають галузі природної монополії (згідно з технологічною концепцією), а також рекламомісткі й наукомісткі ринки.

Робиться відмінність між конкуренцією, яка сприяє розвитку ринку (сумлінна, «чесна» конкуренція), і конкуренцією деструктивною

21

(несумлінною), навіть у тих галузях, де конкурентні взаємодії в принципі бажані.

На основі нових уявлень про конкуренцію будується й сучасна конкурентна політика. Антимонопольне регулювання стає більш гнучким, повсюдно спостерігається відхід від принципу «букви закону», переважає розгляд справ на основі «духу закону» з урахуванням усіх моментів ринку. Крім того, конкурентна політика здобуває міжнародний характер, створюються й активізуються міжнародні інститути регулювання поведінки фірм на світових ринках.

Питання для самоперевірки

1. У чому полягає сутність та роль економічної конкуренції в ринковій економіці?

2. Між якими суб’єктами і де виникають конкурентні відносини?

3. Що містить поняття «антимонопольна діяльність»?

4. Як Ви розумієте антимонопольну діяльність як вид практичної діяльності (напрям реалізації економічної політики) держави?

5. Розкрийте зміст та визначте основні риси антитрестівського законодавства США початку XX ст.

Питання для самостійної роботи студентів

1. Історичний розвиток теорії конкуренції та монополії.

2. Теоретичне розуміння конкуренції як рушійної сили ринкової економіки.

3. Монополія та концепція ринкової влади.

Рекомендована література до лекції: [1; 2; 3; 5; 7; 8; 9; 18].