7.2. Огляд сімейства iso 9000

Незважаючи на те, що питаннями управління якістю на підприємствах почали займатися практично з моменту виникнення промислового виробництва, тільки з середини 80-х років весь прогресивний досвід менеджменту якості був сконцентрований у міжнародних стандартах ISO серії 9000. Коротка історія їх створення така.

У 1977 році Німецький інститут стандартизації вніс пропозицію щодо уніфікації національних стандартів. З цією метою в 1980 році був заснований Технічний комітет «Управління якістю і забезпечення якості» ‑ ISO /TK 176.

У 1987 році комітетом було розроблено першу версію стандартів ISO 9000 (Quality management systems ‑ Системи менеджменту якості) для систем якості організацій. У її основу було покладено стандарт BS 5750 Британської організації зі стандартизації, який, у свою чергу, ґрунтувався на американських стандартах якості на готову продукцію MIL-Q9858, прийнятих наприкінці 50-х років міністерством оборони США.

У 1994 році вийшла друга версія стандартів ISO 9000, у 2000 році ‑ третя версія ISO 9000:2000.

Метою стандартів ISO 9000 було підвищення якості продукції та конкурентоспроможності підприємства.

Стандарти ISO 9000 на системи якості давно стали правилом взаємовідносин практично у всіх країнах світу. Необхідність пред'явлення сертифіката на систему якості постачальника, що підтверджує її відповідність стандартам ISO 9000, є в ряді випадків обов'язковою умовою при укладенні контрактів на постачання продукції.

За ідеологією міжнародних стандартів ISO серії 9000 система якості повинна бути взаємопов'язаною з усіма видами діяльності підприємства, що визначають якість продукції. Її дія поширюється на всі етапи життєвого циклу продукції та процеси ‑ від початкового виявлення потреб ринку до кінцевого задоволення встановлених вимог.

Поява міжнародних стандартів ISO 9000 стало логічним результатом розвитку процесу управління якістю, що пройшов такі етапи:

1) зародження й розвиток окремих елементів управління якістю в загальному процесі управління;

2) інтеграція окремих елементів і перехід до комплексного управління якістю, виділення його в самостійний напрям у рамках управління всім підприємством;

3) загальне управління якістю; якість стає головною метою й основним фактором, що визначає всі напрями діяльності підприємства; одночасно розвивається і стимулюється участь всього персоналу в забезпеченні якості;

4) глобальний підхід до випробування й сертифікації в умовах міжнародного інтегрованого ринку, спрямований на забезпечення довіри до виробників, дослідних лабораторій та органів із сертифікації продукції та систем якості.

Можна виділити принципи, за якими міжнародні стандарти ISO 9000 істотно відрізнялися від КС УЯП.

1. Принцип відповідальності керівництва. Тільки на вище керівництво покладається обов'язок дати чітке й зрозуміле визначення та документально оформити політику компанії в області якості. Тільки керівництво зобов'язане відповідно до вимог ISO 9000 організовувати роботи зі створення системи якості, спроможної забезпечити реалізацію політики якості.

2. Діяльність з функціонування якості нерозривно пов'язана з діяльністю зі скорочення витрат на якість. На сучасному етапі одним з основних показників ефективної роботи підприємства є конкурентоспроможність його продукції. При цьому, згідно зі стандартами ISO 9000:1994, домінуючими факторами стають якість і ціна. Спеціально розглядається і такий елемент, як урахування витрат на якість.

3. Система якості має попереджати появу різних невідповідностей і дефектів. Стандартами ISO 9000 передбачені заходи попереджуючого й коригувального впливу на якість продукції впродовж усього її життєвого циклу: на етапі розробки проекту, виробництва, реалізації та експлуатації.

4. Якщо допущені відхилення, невідповідність або дефект, то система якості має забезпечити їх обов'язкове виявлення. З цією метою необхідним є встановлення ефективного контролю, метрологічного забезпечення, відповідальності за передачу в подальше виробництво бракованої продукції. Відповідно до стандартів ISO 9000 підприємство має забезпечувати гарантію того, що продукція, яка має дефекти, не потрапить до споживача. Особлива увага приділяється статистичним методам контролю якості.

5. Система якості має бути офіційно визнаною й мати документальне оформлення. Як правило, воно необхідне, якщо:

1) його відсутність негативно позначається на якості;

2) воно має передавати досвід або традиції, які можуть бути втрачені;

3) воно служить цілям навчання.

Документальне оформлення додає більше впевненості як керівництву самої фірми, так і її покупцям у тому, що виробництво забезпечить необхідний для споживача рівень якості.

6. Система забезпечення якості продукції потребує періодичного аналізу, удосконалення й контролю за її функціонуванням. Для реалізації цього положення на підприємстві потрібно створювати служби якості і призначати відповідальні особи за впровадження та функціонування системи якості.

MIL ‑ Q – 9858A США (1959 р.)				AQAP NATO					BS 5750 United Kingdom (1979 р.)
ISO 9000:2000 (3-е видання)				ISO 9000:1994 (2-е видання)					ISO 9000:1987 (1-е видання)
							Європейські, Національні стандарти (в Україні ДСТУ ISO)
Контрактні				Неконтрактні				Допоміжні
ISO 9001:2000				ISO 9000:2000 ISO 9004:2000 ISO 19011:2002				ISO 10002:2004 ISO 10005:1995 ISO 10006:2003 ISO 10007:2003 ISO 10012:2003 ISO 10015 ISO/TR 10013:2001 ISO 10014:1998 ISO 10015:1999 ISO/TR 10017:2003 ISO 10019:2005 ISO 13485:2003 ISO/TR 14969:2004 ISO 15161:2001 ISO 15189:2003 ISO/TS 16949:2002

Рис. 7.1. Структура міжнародних стандартів ISO серії 9000