4.2. Система бездефектного виготовлення продукції
Система БВП являла собою комплекс взаємопов'язаних організаційних, економічних і виховних заходів, які створювали сприятливі умови для виготовлення продукції без дефектів у відповідності до вимог нормативно-технічної документації (НТД). До її основи було покладено такі принципи:
• повна відповідальність безпосереднього виконавця за якість продукції;
• суворе дотримання технологічної дисципліни;
• повний контроль якості виробів на відповідність їх діючої документації до пред'явлення службі ВТК;
• зосередження технічного контролю не тільки на реєстрації браку, а й головним чином на заходах, що виключають появу різних дефектів.
Відповідно до Положення даної системи порядок пред'явлення продукції ВТК регламентувався низкою документів, складених ВТК і затверджених директором підприємства, які забороняли виконавцю пред'являти ВТК вузли й вироби з відхиленнями від НТД. Впровадженню БВП передувала система контролю, при якій робітники, майстри, керівники підприємства несли відповідальність за виконання виробничої програми, а не за якість продукції. Впровадження системи сприяло розвитку нового руху – роботи з особистим клеймом. До такої роботи допускалися виконавці, які не менше шести місяців виготовляли продукцію без дефектів і здавали її ВТК з першого пред'явлення.
Головною особливістю й новизною системи БВП було те, що вона дозволяла проводити кількісну оцінку якості праці кожного виконавця, колективів підрозділів і на основі цього здійснювати моральне й матеріальне стимулювання.
Оцінка якості праці окремих виконавців проводилась на основі показників здачі продукції до ВТК з першого пред'явлення:
або
(4.1)
де П – відсоток здачі продукції до ВТК з першого пред'явлення,
А – сума всієї продукції, що передавалася до ВТК,
Б – сума всіх відхилень продукції ВТК після виявлення першого дефекту.
Система БВП стала потужним засобом підвищення якості продукції. З 1962 року подібні системи почали впроваджуватися у Польщі, Німеччині, США, Японії та інших країнах.
Впровадження системи БВП дозволило:
• забезпечити суворе виконання технологічних операцій;
• підвищити персональну відповідальність робітників за якісні результати своєї праці;
• більш ефективно використовувати моральне та матеріальне заохочення робітників за якість їхньої праці;
• створити передумови для широкого розгортання руху за підвищення якості продукції.
Моральне стимулювання привело до появи звань «Майстер золоті руки», «Відмінник якості» та ін. Згодом змінилися функції ВТК ‑ контроль вівся вибірково, a основним став самоконтроль. Саме останній виявляв дефекти, які з'явилися не з вини робітника, що призвело до проведення за участю керівництва днів якості та створення постійно діючих комісій за якістю. На ряді підприємств відсоток здачі з першого пред'явлення партій продукції був замінений відсотком числа робочих днів без браку від загального числа робочих днів.
Однак саратовська система при всіх її перевагах мала ряд недоліків. Система не дозволяла контролювати й управляти рівнем розробок і проектування продукту, не охоплювала інші стадії його життєвого циклу - реалізацію й експлуатацію, вона поширювалася тільки по робочих цехах основного виробництва. Система працювала за принципом «є дефект ‑ немає дефекту», не враховуючи різноманіття недоліків і різну ступінь їх впливу на якість продукції, що випускається підприємством.
В принципі, БВП втілилася у закордонних програмах «нуль дефектів» і збереглася у всіх вітчизняних. Більше того, коли відзначалося десятиліття КСУЯП (комплексна система управління якістю продукції), вона була зареєстрована лише на 30 тис. підприємств, а БВП до цього часу - на 60 тис.