33

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ

«МИКОЛАЇВСЬКА ФІЛІЯ КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ»

Факультет мистецтв

Кафедра музичного мистецтва

ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні Вченої ради факультету мистецтв

протокол № 5__від «_16_» січня 2017р.

Декан ___________О.А.Піхтар

ПРОГРАМА

КОМПЛЕКСНОГО КВАЛІФІКАЦІЙНОГО ІСПИТУ

З НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ 6.020204 «МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО»

КВАЛІФІКАЦІЯ «БАКАЛАВР МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА»

Миколаїв – 2017р.

Комплексний підсумковий іспит в якості підготовки бакалаврів 6.020204 “Музичне мистецтво” щодо встановлення фактичної відповідності рівня освітньої підготовки вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики здійснюється Державною екзаменаційною комісією КНУКіМ з даного фаху, затвердженою Міністерством освіти і науки України, після виконання студентами у повному обсязі навчального плану.

Комплексний підсумковий іспит проводиться для виявлення професійних знань, умінь та навичок випускників, передбачених освітньо-кваліфікаційною характеристикою бакалаврів зі спеціальності “Музичне мистецтво” з використанням загальнонаукових методів комплексної діагностики. «Кваліфікаційний іспит з фаху (комплексний)» складається з двох частин:

• теоретичної (тестування). Тести розроблено відповідно до навчальних програм;

• практичної (виконання сольної програми).

Іспит проводиться як комплексна перевірка знань та умінь студентів з таких дисциплін:

• Музичного фольклору;

• Історії музики (вітчизняної, зарубіжної);

• Інструментознавства;

• Історії та теорії виконавства (за фаховим спрямуванням);

• Фаху (за фаховим спрямуванням);

Комісія перевіряє науково-теоретичну та практичну підготовку випускників, вирішує питання про присвоєння їм освітнього ступеня “Бакалавр”, видання державного документа про освіту.

Програма «Кваліфікаційного іспиту з фаху (комплексного)» музичний фольклор

Тема Первісне мистецтво і фольклор. Жанрово-родова структура фольклору.

Визначення термінів “фольклор”, “народна творчість”. Фольклор як об’єкт комплексного вивчення цілим рядом дисциплін: етнографії, історії, лінгвістики, психології, археології, естетики, кібернетики.

Епоха і причини виникнення мистецтва. Особливості первісного мистецтва: біфункціоналізм, утилітарність, жанрово-видова аморфність. Міфологія і художня творчість. Образний підтекст у мові та звукоінтонаціях. Спільні та відмінні риси первісного мистецтва і фольклору. Специфіка фольклору: усніть, анонімність, варіативність, колективність, довготривалість. Розвиток фольклору від найдавніших часів до сучасності. Взаємозв’язок мислення, мови і музики. Періодизація форми і синтаксису у фольклорних творах.

Жанрово-родова структура фольклору. Класифікація: літературознавча, мистецтвознавча, функціональна. Рід, жанр, тематична група. Міжжанрова дифузія. Окремі видові системи (дитячий фольклор, трудові пісні, інструментальна музика, танець і рух).

Тема Окремі видові системи: трудові пісні; інструментальна музика, танець; дитячий фольклор.

Дитячий фольклор як релікт колишніх магічних ритуалів. Трудові пісні як фактор зв’язку мистецтва і трудових операцій. Інструментальна музика, танець і рух – видові системи, які включені у побут і традицію як емоційно-обслуговуючий фактор при обрядах, ритуалах, розвагах.

Особливості дитячого фольклору як багатожанрової системи, що складається з прозових, речитативних, пісенних та ігрових творів. Колискові пісні, їх зміст і функція. Музичні особливості колискових пісень, колишня функція оберегу. Забавлянки. Небилиці. Пісні до казок.

Трудові та умовно-трудові пісні. Зв’язок трудових пісень з ритмом праці. Умовно-трудові пісні. Гоєкання, їх комунікативна функція. Компаньовські пісні. Використання пісень інших жанрів під час роботи.

Інструментальна музика. Загальна характеристика. Кобзарсько-лірницьке мистецтво, музика “до танцю”, нетанцювальна музика. Принципи класифікації: за формальними ознаками (інструментознавчий підхід) та за функційними ознаками (класифікація К.Квітки). Індивідуальні інструменти. Ансамблеві інструменти. Інструментальна музика “до танцю”, групування за ритмікою та танцювальними фігурами. Нетанцювальна інструментальна музика: “до слухання”, награвання виробничого характеру, ритуально-обрядова.

Танець і рух. Походження танцювального мистецтва. Стимули виникнення танцю: пізнавально-практичні (відтворення явищ природи) та міфологічні (магічні танці). Види рухів. Танки: кругові, ключові, лінійні. Танці: коломийки, частушки, побутові танці (гопак, козак, метелиця), запозичені з фольклору інших народів (полька, краков’як, вальс).

Тема Календарно-обрядові пісні: колядки, щедрівки; народні зимові вистави.

Походження і розвиток новорічних обрядів та свят. Культ сонця – перехід до осілого землеробства. Весняний новий рік у стародавніх слов’ян. Значення понять “колядка”, “щедрівка”. Тематика новорічних пісень: побажання добробуту, землеробська магія, господарчі мотиви. Колядки господареві, господині, парубкові, дівчині. Виконання колядок та щедрівок. Структура колядок та щедрівок. Типи колядок. Різновиди зимових обрядових пісень: дитячі, молодіжні, подружніх пар, церковні коляди. Мелодика, ритміка, ладова будова, багатоголосся колядок та щедрівок. Народний театр: вистави вертеп, “Коза”, “Маланка”.

Тема Календарно-обрядовий музичний фольклор: весняні і літні пісні

Веснянки та гаївки. Походження весняних обрядів та пісень. Класифікація весняних обрядів, пісень, танків та ігор: пантомімічні сценки та ігри, спів весняних пісень-закличок, володіння танків та ігор (зі співами). Виконання весняних танків. “Гуканки” у Поліссі. Танки кругові, ключові, лінійні. Зміст весняних танків і пісень. Згадки богів язичницького пантеону (Лада, Леля). Музичні особливості: форма, мелодика, ладова будова, багатоголосся.

Русальні, кустові і царинні пісні та обряди. Походження свята русалій, зв’язок з давньоримськими “розаліями”. Вірування в русалок та мавок. Культ рослинності і культ померлих. Зміст русальних обрядів та ігор. Звичай куматися. Обряд і пісні “куста”. Проводи русалок. Музичні особливості русальних пісень: складочислення, форма, мелодика. Царинні пісні як залишки обряду ходити на царину ще за язичництва.

Купальські та петрівчані пісні. Походження купальських обрядів. Значення слів “купайло” та “собітка”, їх тлумачення різними авторами. Петрівчані пісні. Тематика купальських і петрівчаних пісень. Купальські та петрівчані ігри та обряди. Музичні особливості, будова строф, діалогізм виконавства, зв’язок з язичницьким антифонарієм.

Жнивні пісні та косовиця. Найдавніші джерела аграрно-виробничих обрядів. Жнивні обряди. Зміст жнивних пісень. Музичні типи жнивних мелодій. Пісні на косовицю.

Тема Родинно-обрядові пісні: весілля; хрестини; голосіння.

Народне весілля і весільна обрядовість. Хід весільного обряду: сватання, заручини, весілля. Ролі учасників весілля. Функції весільних хорів: епічна, драматична, режисерська, інтермедійна. Тематика весільних пісень та їх зв’язок з обрядом. Загальна характеристика обрядових пісень: ладкання нецезуровані, цезуровані, журні пісні. Будова і типи наспівів центрального регіону. Багатоголосся і гуртове виконавство. Загальна характеристика виконуваної на весіллі необрядової музики. Роль оркестру.

Родини та хрестинні пісні. Послідовність обрядів: звичаєве регулювання поведінки майбутньої матері, родини, вибір імені новонародженому, вибір кумів, церковне хрещення, хрестини (вдома), обряд “очищення“ породіллі, обряд першого постриження. Пісні, виконувані на хрестинах. Хрестинні пісні – один з основних жанрів білоруського фольклору.

Поховальна обрядовість та голосіння. Походження та еволюція поховальних вірувань і звичаїв. Поховальні голосіння, їх музичні та виконавські особливості: нерівноскладовість, імпровізаційність, речитативність, використання мовних інтонацій, перехід від наспівування до плачу (тужіння). Сліди давніх поховальних традицій та пісень у фольклорі. Роль “сміхових” елементів. Жартівливі голосіння. Відгомони фракійських, античних традицій (діонісій). Залишки поховальних традицій у весняній обрядовості (“Кострубонько”, “Марена”, розривання “куста”, вінків на русалки).

Тема Епічні твори: думи, історичні пісні.

Героїчна епоха. Її відгомони в українському фольклорі у вигляді казок, легенд, билинного епосу. Різниця між билинами (казкові елементи) та думами (реалістичність зображуваного). Загальна характеристика дум. Походження терміну. Періодизація дум за змістом відображуваних подій. Будова дум: акцентний тонічний вірш, нерівноскладовість рядків, строфоїдність будови тирад, речитативність, нерегулярність ритміки, імпровізаційність. Ладова будова дум. Епічний виконавський стиль. Історія кобзарства, кобзарські братства (цехи). Лірники, стихівничі.

Історичні пісні. Тематична специфіка українських історичних пісень та їх зв’язок з піснями козацькими. Поняття історизму фольклору та історичного змісту народних пісень. Класифікація історичних пісень. Хронологічний огляд за історичними подіями. Музичні особливості: ритміка, форма, мелодика, ладова будова, багатоголосся, виконання, регіональні особливості.

Тема Ліро-епічні твори: балади, співанки-хроніки

Балади. Класифікація: балади з фантастичними сюжетами, про родинний побут та любовні конфлікти, з історичною підосновою, соціально-побутові балади. Особливості текстів і наспівів. Тексти як основа порівняльних досліджень балад на європейському терені. Наспіви - як база регіональних досліджень. Епічний баладний стиль. Пісенний стиль. Протяжний стиль – як сучасна трансформація балад у ліричні пісні.

Співанки-хроніки (новини). Поняття про співанки-хроніки як особливий жанр “усної газети” в Україні (Гуцульщина), Румунії, західних слов’ян. Форма, мелодика, ладова специфіка, виконання, ритміка співанок-хронік. Авторство у піснях-хроніках.

Тема Соціально-побутові пісні: козацькі, чумацькі, солдатські, наймитські

Формування лірики від ХУІ – ХУІІ ст. Два стилі: одноголосий та багатоголосий. Дві групи ліричних пісень. Соціально-побутові: козацькі, чумацькі, рекрутські та солдатські, наймитські, заробітчанські. Побутові пісні, їх групування за змістом: про кохання, жіночу долю, жартівливі, танцювальні тощо.

Козацькі пісні. Зміст козацьких пісень: з історичним підтекстом, про козацький побут, про лицарську смерть козака. Строфіка пісень. Складочислові форми. Лади, виконавські стилі.

Чумацькі пісні. Форма пісень та її зв’язок з тематикою. Мелодика: перевага пісенної, але типовість для жанру речитативно-декламаційної. Лад, багатоголосся. Пісні власне чумаків та пісні про чумаків.

Рекрутські та солдатські (жовнірські) пісні. Виникнення жанру. Особливості змісту та побутування пісень рекрутських і пісень солдатських. Класифікація наспівів: ліричні, маршові, танцювальні. Форма пісень у зв’язку із змістом та особливостями солдатського побуту. Лад, багатоголосся. Міжнаціональні взаємовпливи.

Бурлацькі, наймитські, заробітчанські, строкарські пісні. Соціальні причини заробітчанства. Виникнення заробітчанських пісень, їх тематика. Форма і ритмомелодика, лад, багатоголосся, виконання.

Тема Побутовий фольклор: пісні про кохання та родинний побут, жартівливі й танцювальні пісні

Пісні про кохання та родинний побут Тематика (за змістом, ситуаціями). Статево-вікова циклізація пісень. Музично-виконавські особливості.

Жартівливі і сатиричні пісні. Гумор в народній пісні. Засоби гумору в текстах пісень. Наспів як чинник гумористичної образності. Роль форми і виконання у жартівливих піснях. Танцювальні пісні. Загальна характеристика. Пісні до побутових танців, до коломийок, частушки, шумки, пританцівки, пісні, запозичені з фольклору інших народів. Розвиток танцювальної пісенності. Зміст танцювальних пісень. Ритміка, форма, лад, виконавство. Коломийки, частушки. Загальні відомості про коломийку. Коломийки “до танцю” і “до співу”. Музичні особливості. Коломийкова форма у фольклорі. Частушка як жанр східноукраїнського регіону, зближений з манерою співу та виконання козачково-гопакових пісень.

Тема Усно-писемна творчість: пісні-романси, апокрифічні твори, стрілецькі та повстанські пісні

Особливості музичного побуту ХУШ ст. Кант і його зв’язок з засвоєнням гомофонно-гармонічного стилю. Різновиди кантів. Кант як предтеча народного романсу. Пісні-романси фольклорного складу. Пісні-романси літературно-мистецького складу ХУШ – початку ХІХ ст. Пісні-романси літературно-мистецького складу на тексти поетів-романтиків ХІХ ст. Творчість Т.Шевченка.

Апокрифічні твори, релігійна (євангельська) тематика у піснях кобзарів, лірників. Почаївські “Богогласники” як творчість монахів-анонімів. Псальми, їх особливість. Лірники як виконавці псальмів та інших набожних пісень. Основні теми і сюжети набожних пісень. Церковні коляди на євангельські сюжети.

Новотвори ХХ ст. Стрілецькі пісні. Історичні паралелі: творчість французів часу Великої французької революції і творчість січових стрільців (вагоме місце музики в суспільному рухові, авторство, фольклоризація багатьох творів). Зміст стрілецьких пісень, значний жанрово-виразовий діапазон (від трагедійності до жарту і танцю). Засоби поетики (стилізація вірша від фольклорний, використання силабо-тоніки). Музична характеристика (регулярна ритміка, моторика, кантилена, мажоро-мінор, гомофонно-гармонічне багатоголосся, паралелізм образності тексту і наспіву). Доля стрілецьких пісень в радянські часи. Відродження стрілецької пісні.

Повстанські пісні. З історії руху опору фашизму і більшовизму. Зміст пісень: значний пласт стрілецьких, нова лексика, мораль героїчного, документалізм, перевага етичного над художнім. Музичні особливості: поширення перетекстовок, локалізація мелодій, використання подекуди популярних наспівів, в тому числі і тих, які співалися по обидві лінії фронту, перевага сучасної музичної лексики – більше, ніж у стрілецьких піснях.

Тема Сучасний пісенно-творчий процес: особливості сучасної народної творчості; перетекстівка, авторство. Музично-пісенний склад сучасної народної творчості

Особливості творчого процесу ХХ ст. Так звані “радянські пісні” – підробки і фальсифікації. Стильова лінія продовження фольклорної традиції. Поява різновидів масової творчості – “бардів”, співи і пісні під гітару, кобзу. Визначальна риса сучасного фольклорного процесу – лінії фольклору, фольклоризму і авторської творчості.

Особливості усності, варіантності, колективності в сучасних умовах. Актуалізація текстів. Перетекстовки фольклорних і авторських творів. Паралельно-образна перетекстовка. Контрастно-образна перетекстовка – переведення первісного образу і план комічного або сатиричного. Методи створення нових пісень: синкретичний (у стилі традиції, одночасне розспівування тексту і наспіву), синкретичний (почергове складання вірша, на який потім створюється мелодія). Авторство у сучасній творчості. Широке застосування силабо-тонічного віршування. Музичний склад сучасної новотворчості: квадратно-симетрична структура форми, гомофонно-гармонічне багатоголосся, усвідомлення паралелізму та контрастності образних категорій: прекрасного, комічного, героїчного.