3. Методи планування і прогнозування податкових надходжень

В практиці застосовувались різні методи планування податків. Це перш за все – планування податків на мікро-рівні, тобто формування показників доходів бюджету з низу до верху. Застосування цього методу не завжди сприяло визначення напружених, реальних планових показників в розрізі регіонів. Введення планування податків на основі прогнозних макропоказників в деякій мірі зняло проблему суб’єктивізму і сприяло застосуванню єдиного підходу в плануванні податків як в цілому по державі, так і в розрізі окремих регіонів.

Незалежно від застосованого методу планування при визначенні передбачень по кожному джерелу надходжень до бюджету необхідно проаналізувати та оцінити досягнутий рівень у попередніх та поточному роках, визначати можливості і варіанти його покращання в прогнозованому періоді, способи і прийоми для проведення розрахунку планових передбачень з обов’язковим застосуванням альтернативних способів і прийомів визначення розрахункових передбачень з метою врахування усіх факторів впливу.

За своїм змістом метод планування надходжень до бюджету охоплює сукупність способів і прийомів визначення можливих сум мобілі­зованих податків, зборів та обов’язкових платежів у прогнозованому періоді шляхом здійснення розрахунку планових зобов’язань по кожному виду нарахувань і стягнень з юридичних та фізичних осіб.

Метод експертної оцінки. Суть у тому, що дані про майбутні доходи припускаються, виходячи з багаторічного досвіду і знань експерта та із його обізнаності із ситуацією.

Недоліки методу:

1. отриманий результат можна розцінити як приблизний, тому цей метод не використовується при плануванні;

2. відсутність чіткої техніки не дозволяє встановити, на якому етапі було допущено помилку.

Метод тенденцій. Визначальною змінною є час, і припускається, що зміни в майбутньому будуть такими ж, як і в попередні роки.

При застосуванні цього методу, враховуються наступні закономірності:

• якщо змінна у минулому постійно зростала (падала), то можна припустити, що вона буде зростати (спадати) приблизно в тих же абсолютних розмірах;

• якщо змінна щорічно мала приблизно однаковий темп приросту, то цей темп можна застосувати для прогнозу;

• якщо перемінна в минулому не змінювалася, то можна припустити, що вона не зміниться і в прогнозованому періоді.

Недолік – якщо тенденція негативна, то вона може бути закладена у майбутні доходи.

Цей метод можна застосовувати для оцінки лише стабільних доходів (які є постійними або щороку змінюються на передбачувану величину)

Детерміністичний підхід враховує прямий та помножувальний вплив на доходи різних факторів, які можуть бути причинами збільшення або зменшення податкових надходжень.

Наприклад: зміни в чисельності населення, в чисельності споживачів соціальних послуг, зміни в рівні сер з/п, зміни в системі пільг.

Цей метод застосовується, коли фактори впливу чітко визначені (можна чітко визначити кількість платників або зміну бази оподаткування) або коли планується введення нового податку.

Економетричне моделювання – полягає у побудові моделей, у яких встановлюється взаємозв’язок між різними факторами впливу на обсяг податкових надходжень.

Тобто на основі цього методу встановлюється зв'язок між перемінною та рядом незалежних між собою факторів, які можуть спричиняти або пояснювати зміну доходу.