17

Тема 2. Планування та прогнозування податкових надходжень

1. Сутність планування і прогнозування податкових надходжень, вихідні показники, фактори, що впливають на якість цих процесів.

2. Методи планування і прогнозування податкових надходжень.

3. Особливості обчислення бази оподаткування при плануванні окремих видів податків.

1. Сутність та зміст планування і прогнозування податкових надходжень.

Важливість і результативність управлінських рішень у процесі мобілізації податків, формування і реструктуризації доходів бюджету значною мірою залежать від наявності реальних науково обґрунтованих планів і прогнозів на середньостро­кову перспективу соціально-економічного розвитку країни, безпосе­редньо макропоказників, прозорих механізмів формування, розподілу, перерозподілу і використання ВВП і управління державними фінансовими ресурсами.

Планування здійснюється на двох рівнях – на мікрорівні та макрорівні.

На макрорівні основним фінансовим планом, що характеризує діяльність держави, є державний бюджет. В цих умовах важливе місце відводиться процесу планування податків і визначенню наукових передбачень розвитку як бюджетної, так і податкової політики на перспективу в контексті мобілізації надходжень до бюджету

Планування податків як підсистема бюджетного планування спрямоване на:

- науково обґрунтоване передбачення організації та здійснення руху потоків фінансових ресурсів,

- визначення відповідних показників реалізації та розвитку податкової політики на відповідний плановий бюджетний рік, а також на перспективу з метою забезпечення виконання державних зобов’язань.

Розширення та додаткові планові зобов’язання держава може і повинна здійснювати при наявності реальних оцінок щодо мобілізації податкових і неподаткових надходжень. При цьому, розширення державних зобов’язань має відбуватись системно, виходячи із передбачуваності, прогнозування зазначених показників на перспективу. Тому у податковій політиці мають бути визначені головні першочергові завдання виконання яких забезпечить формування і мобілізацію державних ресурсів.

Особливості функціонування економіки в умовах ринку вимагають нових підходів, нових методологічних рішень при прогнозуванні податків та здійс­ненні бюджетного планування на перспективу. В практиці можна виділити такі основні напрями планування: загально­державне і територіальне, галузе­ве і функціональне. Вони базуються на загальних принципах і методології бюджетного планування. Однак методика й організація процесу планування для кожного з них має свою специфіку, що обумовлює необхідність її врахування на усіх стадіях бюджетного процесу особливо в процесі здійснення планових розрахунків по мобілізації податків і зборів.

Податкове прогнозування – це науково обґрунтоване міркування про можливий стан якісних і кількісних параметрів у сфері оподаткування в майбутньому, а саме: про обсяг податкових надходжень, про рівень податкового тиску, про режим оподаткування, про співвідношення різних видів податків у податковій системі та доходах бюджету.

Прогнозування має дати відповідь на 2 питання:

1. На що імовірно можна розраховувати у майбутньому?

2. Що і як треба змінити, щоб уникнути небажаного результату?

Щоб бути ефективним, прогноз необов’язково має бути точним, тобто важлива не стільки точність, скільки сам процес прогнозування. Наприклад: якщо прогнозується падіння надходжень від ПДВ, то на момент прогнозу важливим є не обсяг падіння, а сама тенденція, яка змушує вживати запобіжних заходів. Наявність інформації про можливі негаразди змушує заздалегідь вживати заходи та приймати управлінські рішення, спрямовані на усунення імовірних негативних тенденцій.

Прогнози в сфері оподаткування можна умовно класифікувати на 2 групи:

1. Суб’єктивні, які спираються на здогадки, на досвід, на інтуїцію, на неформальні погляди та міркування експерта.

2. Прогнози, засновані на моделях, в яких формалізовані відносини між потрібними змінними параметрами.

Для прогнозування необхідно:

1. визначити види податків, за якими складається прогноз;

2. зібрати фактичні дані по кожному виду податкових надходжень за декілька (3 – 5) останніх років;

3. визначити та відкоригувати основу для прогнозу (тобто виключити відшкодування та переплати); У кожному випадку податкового прогнозування необхідно правильно визначити податковий період.

4. вибрати та застосувати необхідний метод прогнозування, враховуючи специфіку платника та механізму сплати податку, стабільності джерела оподаткування;

5. оцінити отримані результати прогнозу та скорегувати їх, враховуючи фактори, що можуть вплинути на доход і які не були враховані при прогнозуванні.

Податкове прогнозування ґрунтується на наступних основних макропоказниках (вихідні дані для прогнозування):

• номінальний ВВП;

• темп росту ВВП (для ВВП);

• індекс споживчих цін;

• рівень інфляції

• індекс цін виробників;

• обмінний курс гривні до долару;

• рівень безробіття;

• відсоткові ставки (облікова НБУ);

• обсяг грошових доходів населення;

• індекс реальної та номінальної з/п робітників та службовців (ПДФО).

Планування податкових надходжень – це визначення конкретних сум податкових надходжень, які мають надійти до бюджетів різного рівня протягом певного терміну.

Планування, як правило, здійснюється на 1 рік із розбивкою по кварталах.

Для того, щоб бути ефективним, планування обов’язково має бути точним. Тобто, якщо прогноз – це міркування, то план – це чітко визначена сума.

При плануванні необхідно:

1. враховувати податкову базу кожного платника окремо;

2. визначити та врахувати позитивні та негативні тенденції у взаємовідносинах платника з податковими органами;

3. врахувати чинники, які впливають на податкові платежі, включаючи можливість виникнення непередбачуваних ситуацій (наприклад, зупинка цеху на модернізацію; освоєння нового виду продукції та послуг).

Специфіка планування податків полягає в виборі завдання, об’єкту і сфері його застосування. Планування є основою передбачень і здійснення формування і розподілу, перерозподілу і використання державних фінансових ресурсів на всіх етапах суспільного відтворення.

Планування податків в умовах трансформа­ції економіки і побудови ринкового середовища має враховувати перш за все :

• основні напрями і завдання бюджетної політики, що здійснюється органами законодавчої і виконавчої влади в державі у короткостроковій і середньостроковій перспективі;

• кількісні і якісні параметри розподілу і перерозподілу ВВП між суб’єктами суспільно-економічних інтересів на плановий бюджетний період і визначення їх на перспективу, з метою збалансованого розвитку суспільства, його потреби у виконанні конституційних зобов’язань і фінансової можливості держави в мобілізації податків, зборів та обов’язкових платежів;

• вибір раціональних шляхів форм і методів податкового забезпечення в мобілізації податків до бюджету для передбачуваного рівня економічного і соціального розвитку на перспективу;

• регулювання рівня перерозподілу фінансових ресурсів для досягнення необхідних темпів і пропозицій розвитку національної економіки і зростання суспільного добробуту;

• запровадження дієвих, прозорих і простих методів механізмів та інструментів їх стягнення, а також на оптимізацію їх структури в контексті розвитку і вдосконалення системи оподаткування.

• рівень податкової культури і етики бізнесу.

В цих умовах важливим фактором вибору у податковій полі­тиці є застосування дієвих та прогресивних принципів бюджетного і податкового планування.

Принципами відповідного планування, на нашу думку, мають стати:

• єдність у використанні макропоказників соціально-економіч­ного розвитку і показників бюджету, застосуванні єдиної методології прогнозування тенденцій розвитку економіки і бюджетного процесу на відповідний період;

• забезпечення збалансування суспільних потреб в одержанні від­повідних благ і послуг з фінансовими можливостями суспільства;

• оптимізація у мобілізації податків, зборів та обов’язкових платежів стабільного розвитку бізнесу та гарантованих надходжень ресурсів до бюджету;

• запровадження інтенсивних важелів справляння податків і формування фінансових ресурсів, їх ефективне програмне використання в реалізації податкової політики;

• наукове обґрунтування потребі у здійсненні видатків і реальних прогнозних коштів в мобілізації податків з метою досягнення сталого економічного зростання;

• використанням прогресивних методології, норм і нормативів, а також вибору дієвих методів забезпечення прогнозних передбачень в мобілізації податків, зборів та обов’язкових платежів на поточний період і середньострокову перспективу.

Правовою основою визначення прогнозних показників податків до бюджету є система нормативно-правових актів. Головними правовими актами, згідно з якими відбувається планування та формування доходів бюджету, є Конституція України; Бюджетний кодекс України; Закони України "Про систему оподаткування", інші законодавчі акти з питань оподаткування, стягнення податків, зборів і обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів; інші закони України, що регулюють бюджетні та податкові відносини; Закон України "Про державне прогнозування та розроблення програми економічного і соціального розвитку України", Закон України "Про Державну про­граму економічного та соціального розвитку України на відповідний рік"; Закон України "Про Державний бюджет України на відповідний рік"; нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України; норматив­но-правові акти центральних органів виконавчої влади; Рішення орга­нів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування. Їх дії мають бути скоординовані, а правові норми узгоджені і бути без суперечностей у процесі реалізації.

Д/З на іспит – порівняльна характеристика планування і прогнозування.