Хімічна і фізична терморегуляція.Механізм тепловіддачі

Розрізняють хімічну терморегуляцію,яка здійснюється шляхом змін рівня теплоутворення-посилення або ослаблення інтенсивності обміну р-ин в організмі. Фізична терморегуляція здійснюється шляхом змін інтенсивності тепловіддачі.Посилення теплоутворення у людини відмічається коли температура повітря стає нижчою за температуру комфорту(18-20С).Вода,яка має високу теплоємність,охолоджує тіло в 14 разів сильніше ніж повітря. Найбільш інтенсивне теплоутворення відбувається у м’язах: 1)тонічний термогенез-мимовільне підвищення тонусу м’язів 2)трентільний термогенез-скорочення м’язів 3)довільний термогенез(довільні рухи) 4)нетремтільний-відб шляхом окислення жиру без участі фосфорилювання. Ця хім. терморегуляція більш ефективна при низьких температурах,коли необхідно збільшити теплоутворення. Фізична терморегуляція здійснюється шляхом віддачі тепла і це теплоутворення забезпечується механізмами: 1)теплорадіація 2)теплопроведення-передача тепла від більш до менш нагрітого тіла 3)конвекція-випромінювання ІФ променів

Органи виділення.Нирки та їх функція

Органами виділення у людини є нирки, потові залози, легені і кишківник. Головну роль серед органів екскреції відіграють нирки. Через нирки з організму виводяться різноманітні продукти обміну речовин і більшість шкідливих речовин, які потрапляють із зовнішнього середовища. Нирки також беруть участь в регуляції водного балансу, підтриманні кислотно-лужної рівноваги, балансу натрію, калію, хлору, фосфату та інших мінеральних речовин, синтезують деякі хімічні сполуки, утворюють ренін - фізіологічно активну речовину, яка впливає на рівень артеріального тиску. Основна функція нирок - це утворення сечі. Нирки - парні органи (права і ліва) бобоподіб- ної форми, що розташовані з обох боків хребта в поперековій ділянці черевної порожнини. Маса кожної з нирок у дорослої людини стано­вить близько 150 г. Зверху нирки вкриті щільною оболонкою. Через внутрішню увіг­нуту сторону проходять сечовід, ниркові артерії, вени, лімфатичні судини та нерви. На поздовжньому розрізі нирки видно, що тканина її складається з двох шарів: зовнішнього (темнішого) —кіркової речовини, та внутрішнього (світлішого) —мозкової ре­човини. У нирці є порожнина - ниркова миска, яка переходить у сечовід.

Під мікроскопом можна помітити, що кожна нирка складається з величезної кількості (близько мільйона) складних утворів — не- фронів. Нефрон (від грецького перНгов - нирка) є функціональною одиницею нирки. Початковий відділ нефрону — ниркове тільце, що складається з судинного клубочка, оточеного бокаловидною капсу­лою (мал.87). Капсула нефрону нагадує кулю, верхня частина якої втиснута в нижню таким чином, що між її стінками утворюється щілина - порожнина капсули. Від неї відходить тоненька й довга звивиста трубочка - звивистий каналець першого порядку. Він доходить до межі кіркової і мозкової речовини, де звужується, спрямляється і в мозковій речовині утворює петлю нефрону, яка повертається до кіркової речовини. Тут каналець знову стає зви­вистим (каналець другого порядку) і відкривається в збирну тру­бочку. Збирні трубочки, зливаючись, утворюють протоки, що від­криваються у ниркову миску. Стінки канальця, як і кожна з двох стінок капсули, утворені одним шаром епітеліальних клітин Ниркова артерія, увійшовши в нирку, розгалужується на велику кількість гілочок. Найтонша судина, так звана приносна артерія, заходить у втиснуту частину капсули й утворює там клубочок капі­лярів, які збираються у судину, що виходить із капсули, - виносну артерію. Остання підходить до звивистого канальця і знову розпа­дається на капіляри, які його обплітають. Ці капіляри збираються у вени, що зливаються й утворюють ниркову вену, яка виносить кров із нирки. Отже, кров, яка надходить до нирок, послідовно проходить дві капілярні сітки, розташовані одна за одною: сітку капілярних клубочків і сітку капілярів, що обплітають ниркові канальці. Така будова капілярної сітки нирок сприяє швидкому видаленню з орга­нізму непотрібних йому речовин.