Життєва ємність легень

Життєва ємність легенів (ЖЄЛ) - це максимальний об'єм повітря, який можна видихнути після максимального вдиху. У жінок в середньому ЖЄЛ становить 3,0-3,5л, у чоловіків (не тренованих) - 3,5- 4,5л. У тренованих осіб - від 5,0 до 8,0-9,0л, ЖЄЛ складають такі об'єми, як дихальний, резервний об'єм вдиху і резервний об'єм видиху.

Дихальний об'єм (ДО) - об'єм повітря, який людина вдихає і видихає при спокійному диханні. ДО у дорослих нетренованих людей дорівнює в середньому 500мл,

Резервний об'єм вдиху (РОВд) - максимальний об'єм повітря, який можна вдихнути зверх спокійного вдиху (1500-2500мл).

Резервний об'єм видиху (РОВид) - максимальний об'єм повітря, який можна видихнути зверх спокійного видиху (близько ІЗООмл).

У легенях навіть при глибокому видиху завжди залишається певна кількість повітря. Це залишковий об'єм (ЗО), який складає близько 1200мл, що у нормі становить 25-30% від величини ЖЄЛ.

Об'єм повітря, яке міститься у повітроносних шляхах, не бере участі у газообміні і називається об'ємом "мертвого" простору (ОМП)- 150мл.

Функціональна залишкова ємність (ФЗЄ) - об'єм повітря в легенях, що залишається після спокійного видиху. Дорівнює сумі залишкового і резервного об'ємів: ФЗЄ = ЗО + РОВид .

Загальну ємкість легенів (ЗЄЛ) складає об'єм повітря у легенях після максимального вдиху: ЗЄЛ = ЖЄЛ + зо.

Об'єм повітря, який проходить через легені за Іхв називається хвилинним об'ємом дихання (ХОД) і розраховується за формулою:

ХОД (мл / хв) = ЧД *ДО, де ЧД - частота дихання (кількість

дихальних рухів за Іхв), ДО - дихальний об'єм (мл).

У нетренованих осіб у стані спокою ЧД становить 16-20 дихальних рухів за Іхв, у тренованих осіб 8-14, при фізичних навантаженнях може збільшуватися до 30-40.

ХОД у стані спокою дорівнює 6-8л/хв. При фізичній роботі ХОД наближається до рівня максимальної вентиляції легень і може становити у дорослих нетренованих осіб 60-80л/хв, у тренованих - 150-180л/хв.

Максимальна вентиляція легенів (МВЛ) - об'єм повітря, яке проходить через дихальну систему протягом Іхв при максимально інтенсивному і глибокому диханні (60-180л/хв).

Коефіцієнт вентиляції легенів (КВЛ) показує, яка частина альвеолярного повітря вентилюється за один дихальний цикл. КВЛ

обчислюється за формулою: КВЛ =ДО-ОМП/ЗО+РОВид

Газообмін у легенях і тканинах

У легенях: Атмосферне повітря: в ньомуО2=20,9%,СО2=0,03%,азот і інертні гази=79%. Видихуване повітря(склад повітря яке ми видихаємо):О2=16%,СО2=4,5% і азот і інертні гази=79%. Альвеолярне повітря:О2=14%,СО2=5,5%. Від складу альвеолярного повітря залежить газовий склад артеріальної крові. Газообмін відб безперервно(під час вдиху і видиху) в альвеолах.Діаметр альвеол 150-300 мікрометрів,заг к-сть 400-700млн,заг площа 100-120 м².Зовн поверхня контактує з капілярами малого кола,від альвеолярного повітря їх розмежовує тонка легенева мембрана.Вона скл з шару ендотоліальних клітин,2 базальних мембран,альвеолярного епітелію та сурфактанту.Товщина 0,004мм.Сурфактан-поверхнево-активна р-на абоантиателетактичний фактор(спадіння легенів).Скл з білків,холестерину,фосфоліпідів. Значення: -регулює поверхневий натяг при зміні об’єму альвеол -бере участь в обміні газів -у захисті стінок альвеол від ушкодження під впливом окисників і бактерій,вірусів. Механізм газообміну в легенях-дифузія кисню з альвеолярного повітря в кров,а вуглекислого газу у зворотньому напрямку.Дифузія здійснюється за градієнтом парціального тиску цих газів в альвеолярне повітря та їх напруги у крові. Парціальний тиск газу у газовій суміші пропорційний процентному вмістові цього газу суміші та загальному тискові цієї суміші.Він не залежить від природи газу. Парціальний тиск О2 в легеневому повітрі 102мм рт ст.,СО2=40 мм рт ст.. В крові гази перебувають у розчиненому та хім. Зв’язаному стані,у дифузії беруть участь тільки розчинені гази. Напруга О2 у венозній крові=40мм рт ст.,СО2=46 мм рт мт Проникність легеневої мембрани для газів виражається дифузійною здатністю легенів:к-сть газів,що проходить через легеневу мембрану за 1 хв на 1мм рт ст. градієнта тиску.В нормі 25 мл.хв*1мм рт ст..Для СО2 внаслідок його високої розчинності в крові цей показник у 25 разів більший. У тканинах: Найменша напруга О2-у тканинах,де О2 викор на біол. Окиснення.Напруга О2 у тканинах залежить від швидкості кровоточу,розташування капілярів,відстані між ними,від інтенсивності окислювальних процесів.У тканиній рідині біля капілярів напруга О2=20-40 мм рт ст..Це значно нижче ніж у крові.Особливо низька ця конц у ділянках віддалених капілярів.При високій інтенсивності обміну,напруга О2 у тканинах може падати до 0.Напруга СО2 найб до 60 мм рт ст.-у клітинах.У тканиній рідині=46 мм рт ст.,в артеріальній крові=40 мм рт ст..За градієнтом напруги СО2 дефондує з тканин у капіляри.