Поняття про дихання,його значення для організму.Етапи дихання

Дихання-це сукупність процесів,що забезпечують споживання організмом О2 і виділенням СО2. Значення дихання: 1)газообмін 2)бере участь у підтриманні сталості рН 3)бере участь у підтриманні сталості температури 4)участь у виділені летких продуктів метаболізму 5)локалізація(утворення голосу) 6)участь в імунних реакціях 7)нюхова рецепція Дихання складається з 5 етапів: 1)зовнішн(вентиляція легенів) 2)обмін газів у легенях 3)транспорт газів кров’ю 4)обмін газів у тканинах 5)внутр.. дихання(утилізація кисню)

Зовнішнє дихання здійснення. в результаті ритмічних рухів грудної клітки. Дихальний цикл складається з фаз вдиху (inspiratio) і видиху (exspiratio), між якими відсутня пауза. У спокої у дорослої людини ЧДД 16-20 в хвилину. Вдих це активний процес. При спокійному вдиху скорочуються зовнішні міжреберні і межхрящевая м'язи. Вони піднімають ребра, а грудина відсувається вперед. Скорочуються м'язи діафрагми. Її купол опускається, і органи черевної порожнини зсуваються вниз, в сторони і вперед. За рахунок цього грудна порожнина збільшується і в вертикальному напрямку. Після закінчення вдиху дихальні м'язи розслаблюються. Починається видих. Спокійний видих пасивний процес. Під час нього відбувається повернення грудної клітини в початковий стан. Це відбувається під дією її власної ваги, натягнутого зв'язкового апарату і тиску на діафрагму органів черевної порожнини. При фізичному навантаженні, патологічних станах, сопровожд. задишкою (туберкульоз легенів.) виникає форсоване дихання. В акт вдиху і видиху залучаються допоміжні м'язи. Вони сприяють доповнить. підняття ребер. Розрізняють грудної та черевної тип дихання. При грудному, дихання в основному здійснюється за рахунок міжреберних м'язів, при черевному за рахунок м'язів діафрагми. Грудної або реберний тип дихання характерний для жінок. Черевний для чоловіків. Фізіологічно більш вигідний черевної тип, так як він здійснюється з меншою витратою енергії. Іноді зустрічається змішаний тип дихання.

Перший етап дихання забезпечується органами дихальної системи, які поділяють на повітряні шляхи та легені. Повітряні шляхице носова порожнина, носоглотка, гортань, трахея, бронхи та бронхіоли, завдяки яким повітря переміщується між зовнішнім середовищем та легенями. Легені - це альвеоли та альвеолярні ходи, через поверхню яких кисень потрапляє у кров, а вуглекислий газ виділяється з неї. Під час вдихання повітря проходить через носову порожнину, на поверхні якої містяться рецептори органу нюху, це забезпечує аналіз його хімічного складу. Слизова оболонка порожнини містить численні залози, їхній секрет очищує повітря, зволожує та іонізує його, а також значну кількість капілярів, кров яких забезпечує його зігрівання. Гортань не лише забезпечує проходження повітря, але наявні у ній зв'язки змінюють ширину голосової щілини. Тому повітря, що видихається, створює голос, але не мову, яка забезпечується додатковими пазухами черепа, губами, язиком, піднебінням, мімічними м'язами. Будова гортані залежить від статі людини. Після гортані повітря потрапляє до трахеїтрубки, стінки якої побудовано з кількох шарів, у тому числі хрящового. Дякуючи наявності хрящових кілець, з'єднаних фіброзною тканиною, просвіт трахеї завжди залишається розширеним. На рівні п'ятого грудного хребця трахея утворює біфуркацію, тобто роз'єднується на два бронхи. Бронхи розгалужуються кілька разів, виникають бронхіоли, які завершуються альвеолами. Діаметр бронхів перевищує 1 мм, в їхніх стінках містяться хрящі, а бронхіоли мають діаметр менший, ніж 1 мм, хрящі відсутні. Найменші бронхіоли розгалужуються на альвеолярні ходи (до 1500 штук, із діаметром до 100 мкм), які завершуються альвеолярними мішечками та альвеолами (до 20000). Разом усі ці утворення називаються ацинусом - це функціональна одиниця легень.

Вхід до кожної альвеоли проходить по альвеолярному ходу, стінки якого побудовано із гладеньких м'язових клітин. У проміжках між альвеолами знаходяться капіляри, волокна сполучної тканини. Кількість альвеол у легенях досягає 600-700 млн, а їхня загальна поверхня змінюється від 40 м2 при видиханні до 120 м2при вдиханні. Поверхня альвеол, яка контактує з повітрям, укрита сурфактантом - речовиною ліпопротеїдної природи, що має бактерицидні властивості та попереджає злипання їхніх стінок. Газообмін організму з навколишнім середовищем відбувається через бар'єр між повітрям та кров'ю, створений шаром клітин альвеол та оболонок капілярів. Легені вкриті особливою плівкоюплеврою, яка складається з двох листківвісцерального та парієнтального, між якими знаходиться плевральна порожнина з рідиною, що зволожує та зменшує тертя між листками під час дихальних рухів. Вісцеральний листок щільно приріс до легень, а парієнтальнийдо внутрішньої поверхні стінок грудної порожнини та середостіння. Кількість повітря, яке проходить через легені за певний час, називається легеневою вентиляцією. У період спокою легенева вентиляція становить 58 л/хв, а при навантаженні досягає 150-180 л/хв.