Артеріальний тиск,види артеріального тиску:систолічний,діастолічний,пульсовий,середній.Тиск крові в різних ділянках судинної системи

Артеріальний тиск (АТ) - це сила, з якою циркулююча кров тисне на стінки судини. Величина тиску обумовлена силою, з якою кров виштовхується під час систоли, а також опором стінок судин. АТ під час систоли вищий, ніж під час діастоли.

Систолічний (максимальний) АТ (СсТ) зумовлений систолою лівого шлуночка. Діастолічний (мінімальний) АТ (ДТ) - це тиск крові під час діастоли серця, підтримується завдяки тонусу судин.

Різницю між систолічним і діастолічним тиском становить пульсовий тиск (ПТ).

ПТ = СсТ - дт

Середній тиск (СТ) характеризує енергію безперервного руху крові і визначається сумою величини діастолічного тиску і 14 (для аорти) або 1/3 (для для периферичних артерій) ПТ.

СТ = ДТ + 1/ЗПТ

Нормальними величинами АТ для осіб молодого віку вважають: 105-138 мм рт.ст. (14,-15,9 кПа) - СсТ; 60-85 мм рт.ст. (9,3-10,6 кПа) - ДТ. З віком тиск крові дещо зростає.

ПТ у великих артеріях складає 40-60 мм рт.ст. (5,3-8,0 кПа), у легеневому стовбурі 15 мм рт.ст. (2,0 кПа).

СТ в аорті становить 90-100 мм рт.ст. (12,0-13,3 кПа), у малих артеріях - 70-90 мм рт.ст. (9,3-12,0 кПа).

Для визначення кров'яного тиску використовують тонометр. Основні його частини - це гумова манжета, нагнітальна гумова груша і ртутний або пружинний манометр. Усі частини з'єднуються герметично системою гумових трубок. Додається фонендоскоп.

Пульсова хвиля,механізм її виникнення.Артеріальний пульс.Швидкість розповсюдження пульсової хвилі

Ритмічні коливання стінки артерії, зумовлені підвищенням тиску в період систоли, називають артеріальним пульсом. Пульсацію артерій можна відчути, пальпуючи будь-яку доступну артерію: променеву, сонну, скроневу тощо.

Пульсова хвиля виникає в аорті в момент вигнання крові зі шлуночків. В цей час тиск в аорті різко зростає і стінка її розтягується. Хвиля підвищеного тиску та коливання судинної стінки поширюються з певною швидкістю від аор­ти до артеріол та капілярів, де пульсова хвиля згасає.

Швидкість поширення пульсової хвилі по судинах значно вища, ніж швидкість кровотоку. Швидкість пульсової хвилі залежить від еластичності су­дин та від співвідношення товщини їхньої стінки до радіусу. Чим ригідніша і товща судина, тим швидше поширюється по ній пульсова хвиля. Швидкість пульсової хвилі в аорті 4-6 м/с, а у менш еластичних артеріях м'язового типу (наприклад, променевій) вона становить 8-12 м/с. З віком еластичність судин знижується, а швидкість пульсової хвилі зростає. Дослідження пульсу проводять шляхом пальпації поверхневих артерій (променевої, сонної, скроневої тощо), оцінюють наступні властивості пульсу: частоту, ритм, висоту, швидкість, напруження.

Частота пульсу залежить від віку, у дітей в стані спокою він частіше, ніж у дорослих. У спортсменів в стані спокою рідше, ніж у нетренованих людей. Прискорення пульсу відбувається при емоційному збудженні, фізичній діяль­ності, підвищенні температури тіла. Ритм (ритмічний чи аритмічний пульс) . Частота пульсу може коливатись відповідно до ритму дихання: на вдосі вона збільшується, а на видосі зменшу­ється. Така дихальна аритмія характерна для молодих людей з лабільною веге­тативною нервовою системою. Патологічні аритмії ( екстрасистолію, мерехтін­ня, тріпотіння тощо) діагностують тільки за допомогою ЕКГ. Висота пульсу (високий чи низький пульс). Амплітуда пульсу залежить в першу чергу від величини ударного об'єму та об'ємної швидкості кровотоку в діастолі, а також від еластичності артерій. Швидкість (швидкий чи повільний пульс). Крутизна наростання пульсової хвилі залежить від швидкості змін тиску. При однаковій частоті ско­рочень серця швидкі зміни тиску супроводжуються високим пульсом, а менш швидкі - низьким. Напруження (твердий чи м'який пульс). Напруження пульсу залежить го­ловним чином від середнього артеріального тиску. За напруженням пульсу можна судити про систолічний тиск. Для більш детального аналізу пульсу використовують його графічну реєстрацію — сфігмографію. З цією метою застосовують датчики, що перетво­рюють механічні коливання судинної стінки в електричні сигнали. На сфігмограмі аорти та крупних артерій розрізняють дві провідні частини: анакроту — висхідну частину кривої, що виникає при підвищенні артеріального тиску і розтягненні стінки артерій під впливом крові, виштовхнутої зі шлуночка на початку фази вигнання. Наприкінці систоли шлу­ночка, коли тиск в ньому починає падати, виникає катакрота - нисхідна частина кривої. Коли шлуночок починає розслаблятись і тиск в ньому стає нижчим за тиск в аорті, кров з артеріальної системи спрямовується назад у шлуночок, тиск в артеріях різко падає і на сфігмограмі крупних артерій з'являється глибока вирізка - інцізура. Рух крові назад до серця припиняється, оскільки півмісяцеві клапани під впливом зворотного току крові закриваються. Хвиля крові відбива­ється від закритих клапанів і створює вторинну хвилю підвищення тиску, що знову розтягує судинну стінку.В результаті на сфігмограмі з’являється вторинний,або дикротичний,підйом.