3.6. Середня висота

Середня висота деревостану (Н_сер) є важливим таксаційним показником, вона служить для цифрової характеристики (у співвідношенні з віком, діаметром, повнотою) стану і продуктивності як самого деревостану, так і якості лісорослинних умов. Середня висота є основою для побудови багатьох нормативно-довідкових матеріалів для таксації лісу - бонітетних шкал, таблиць стандартних значень сум площ перерізів і запасів, встановлення розрядів висот тощо.

Середню висоту визначають при окомірному методі таксації з точністю до 1 м двома способами:

1. вимірювання висоти у середнього дерева, яке вибирають візуально.

2. через висоту самого високого дерева:

Перевага – простота у виконанні. Недолік – недостовірна точність.

Середню висоту деревостану елементу лісу доцільно визначати точнішими методами (до 0,1 м), які засновані на вимірюванні висот і діаметрів значної кількості модельних (облікових) дерев із наступною побудовою графіка висот або обчисленням середньоарифметичної чи середньозваженої висоти.

При вимірювальному (вибірковому) та переліковому методах таксації середню висоту деревостану визначають на ступними способами:

1. графічним шляхом за допомогою графіка «Крива висот». Для побудови цього графіка в деревостані необхідно виконати перелік дерев за ступенями товщини і виміряти висоти 12–25 модельних дерев, які підбирають пропорційно кількості дерев у відповідних ступенях товщини. Отримані дані наносять на графік, де на осі абсцис відкладають діаметри за ступенями товщини, а на осі ординат - відповідні їм висоти. Після графічного вирівнювання нанесених на графік фактичних даних одержують випуклу суцільну лінію, яка називається кривою висот. Вона показує залежність висот дерев від їх діаметрів при переході від тонких дерев до товстих.

Вставити графік

Особливості побудови графіка «Крива висот»:

• випукла суцільна лінія має з’єднати нижню і верхню точку висот;

• випукла суцільна лінія повинна проходити посередині між нанесеними на графік точками і максимально ближче до них;

• відхилення точок над лінією і під нею має бути майже однаковим, (тобто вона має поділити їх максимально порівну);

• щоб визначити середню висоту, за графіком на осі абсцис визначають місце середнього діаметра і з цієї точки проводять перпендикуляр до перетину з кривою висот. Значення на осі ординат в точці перетину і буде величиною середньої висоти.

• графік будується вручну на міліметровому папері або за допомогою MS Excel.

2. Для визначення середньоарифметичної висоти для кожної деревної породи методом випадкової вибірки вимірюють висоти 12-15 дерев ступенів товщини, які відібрані механічним способом. Дані вимірів додають і ділять на кількість моделей. З метою зменшення кількості вимірів дерев до 5-9 рекомендують підбирати моделі тільки з центральних ступенів товщини, звертаючи увагу на те, щоб висоти цих дерев дуже не відрізнялися від середніх висот цих ступенів товщини.

Перевага – простий у виконанні.

Недолік – необхідність правильного і точного вибору модельних дерев.

3. Визначення середньозваженої висоти (метод Лорея, який є науково обґрунтований і точніший) вимагає переліку дерев і даних виміру висот модельних дерев за ступенями товщини:

()

де, h₁, h₂, h_n, - середньоарифметичні висоти модельних дерев окремих ступеней товщини, м;

G₁, G₂, G_n, - суми площ поперечних перерізів дерев кожної ступені товщини, м².

Перевага цього способу – він науково обґрунтованій і більш точний.

Недолік – залежність величини середньої висоти деревостану від інтенсивності вибірки дерев при рубках догляду. Якщо рубка виконується низовим методом, середня висота після рубки збільшується, а при верховому методі, відповідно зменшується.

Середню висоту ярусу мішаного деревостану обчислюють за значеннями середніх висот кожного елементу лісу в ярусі як середньозважену величину, враховуючи коефіцієнти складу кожної деревної породи:

де, h₁, h₂, h_n, - середня окремої деревної породи у ярусі, м;

k₁, k₂, k_n, - коефіцієнт складу породи.

3.7. БОНІТЕТ

Бонітет - показник продуктивності деревостану та, певною мірою, показник якості лісорослинних умов, залежно від родючості ґрунтів.

Відмінності якості лісорослинних умов характеризуються класами бонітету деревостанів і позначаються римськими цифрами у зростаючому порядку від найбільш продуктивних до найменш продуктивних. Визначається за бонітетними шкалами які проф. М.М. Орлов ще на початку XX століття запропонував на основі:

1. походження (насіннєве і порослеве);

2. віку;

3. середньої висоти деревостану.

Спочатку деревостани поділялися на п’ять основних класів бонітету (I, II, III, IV, V). Згодом виявилося, що існують більш (І^a, І^b, І^c, І^d, І^e і т.д.) та менш (V^a i V^b) продуктивні деревостани в лісових насадженнях.

Недоліком бонітетних шкал є те, що вони не враховують особливостей ходу росту деревних порід, внаслідок чого протягом їх життя спостерігаються випадки переходу деревостанів з одного класу бонітету в інші (тобто зменшення або підвищення класу бонітету з віком), чого не повинно бути.

Перевагою є простота їх застосування і можливість порівняння результатів.

Бонітетні шкали знаходяться у НСМТЛ (С. 152-155) та у ЛТ (С. 327-331), причому в останньому усунуто недоліки бонітетних шкал, виявлені в НСМТЛ та наведена бонітетна шкала для деревостанів швидкорослих порід.