Тема 1.5. Таксація лісових насаджень

Питання до розгляду:

1. Поняття про ліс, лісове насадження, деревостан та елемент лісу.

2. Основні таксаційні показники для характеристики насаджень і деревостану.

3. Таксаційні показники деревостанів у насадженнях і способи їх визначення.

4. Характеристика типів лісорослинних умов і типів лісу

5. Таксація підросту, підліску і живого надґрунтового покриву.

6. Таксаційна будова насаджень, її закономірності.

7. Закономірні взаємозв’язки між основними таксаційними показниками дерев у деревостанах.

8. Ряди розподілу кількості дерев за товщиною.

1. Поняття про ліс, лісове насадження, деревостан та елемент лісу

Ліс (згідно Лісового кодексу України, 2006) - це тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Однією із складових частин лісу є лісове насадження (лісонасадження або лісостан) - це ділянка лісу, однорідна за деревною, чагарниковою рослинністю і живим надґрунтовим покривом, за умовами їх місцезростання та за взаємовідносинами між ними. Поняття «лісове насадження» і «деревостан» хоч і близькі між собою, але не тотожні, поняття «лісове насадження» значно ширше, ніж поняття «деревостан».

Природними складовими лісового насадження є:

• деревостан – як сукупність дерев, які складають основу лісового насадження;

• підгін - сукупність дерев і чагарників, які сприяють росту та покращенню форми стовбурів головних порід деревостану;

• підріст - молоде покоління лісу, яке зростає під наметом лісу і здатне в майбутньому замінити материнський деревостан;

• підлісок - наявність чагарників, інколи деревних порід. Які зростають під наметом деревостану і самі не здатні досягти висоти деревного ярусу в певних лісорослинних умовах;

• живий надґрунтовий покрив – сукупність трав’яних рослин, чагарничків і напівчагарничків, мохів і лишайників, які покривають ґрунт під наметом лісу або на зрубах;

• відпад - дерева, які відмерли внаслідок природного зрідження;

• опад - опалі протягом року листя, хвоя, гілки, сучки, кора, бруньки, квіти, плоди, а також всілякі мертві рештки деревних і трав’яних рослин з усіх ярусів.

• лісова підстилка - скупчення безпосередньо на поверхні ґрунту шару органічного опаду минулих років, що знаходиться у різних стадіях розпаду, перегнивання та мінералізації;

• позаярусна рослинність - наявні рослини різних видів – ліани. мохи, лишайники, поширені в різних ярусах лісового насадження.

Найважливішою складовою частиною лісового насадження є деревостан.

Деревостан - це сукупність лише дерев, однорідних за складом порід, походженням, формою, віком, густотою та іншими ознаками, які визначають деревостан як домінанту лісу.

У практиці лісового господарства при поділі території на окремі лісові ділянки вирішальне значення надають будові верхнього намету, тобто деревостану. Однак і деревостан буває неоднорідним: він може складатися з дерев не однієї, а кількох деревних порід (мішаний деревостан), що значно відрізняються за віком (різновіковий деревостан), висотою, утворюючи не один, а два і більше ярусів у насадженні (складний деревостан). Такі деревостани дуже складні як об’єкт таксації, тому їх потрібно поділяти на більш прості і однорідні частини - елементи лісу.

Елемент лісу - це чистий, простий та одновіковий деревостан або частина мішаного, складного і різновікового деревостану, яке складається з дерев однієї породи, що ростуть в одному ярусі, за віком належать до одного покоління, та мають однакові умови розвитку і місцезростання.

Найбільш наочним прикладом окремого елемента лісу є чисте, одноярусне та одновікове насадження. В мішаних насадженнях елементами лісу виступають окремі деревні породи, у різновікових – різні покоління віку однієї деревної породи, у складних деревостанах – окремі яруси деревостану

Тобто окрема деревна порода, окремий ярус деревостану та сукупність різновікових дерев є окремими елементами лісу.

2. ОСНОВНІ ТАКСАЦІЙНІ ПОКАЗНИКИ ДЛЯ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ І ДЕРЕВОСТАНУ.

Усі лісові насадження, що існують у природі, є поєднанням окремих елементів лісу. У мішаних одноярусних насадженнях елементів лісу буде стільки ж, скільки порід входить до його складу. У складних насадження, де кожний ярус складається з кількох порід і вікових поколінь, кількість елементів лісу дорівнює кількості ярусів, порід і поколінь.

Наприклад, двоярусне насадження з характеристикою першого ярусу 4Дз(150)3Дз(90)3Лп (90) і другого ярусу 10 Клг(50) складається з чотирьох елементів лісу. Той елемент лісу, який має більшу питому вагу за запасом, у формулі складу стоїть на першому місці і називається основним.

Для розподілу лісових масивів на окремі однорідні частини, або насадження і таксаційні виділи, та їх наступного опису застосовують систему особливих кількісних та якісних характеристик - таксаційних показників. Таксаційні показники насадження – це кількісні і якісні оцінки окремих його біологічних властивостей та особливостей будови, а також умов зростання. За допомогою цих таксаційних показників для кожного насадження складають таксаційну характеристику, яка відображає особливості будови лісу, його господарську і промислову цінність.

Деревостан виступає не лише основним компонентом лісу, а й головним об’єктом господарювання. Тому його прийнято характеризувати за комплексом лісівничо-таксаційних показників.

При таксації лісу в окрему таксаційну ділянку виділяють одне насадження і складається таксаційний опис, в якому дається повна його характеристика за наступними таксаційними показниками деревостанів у насадженнях та лісових насаджень загалом:

1. Походження деревостану: природне або штучне, насіннєве або вегетативне (порослеве), корінне або похідне;

2. Склад деревостану: чистий – складаються із однієї породи, мішаний – з двох і більше порід;

3. Форма деревостану: проста (одноярусний деревостан, в якому крони дерев утворюють один намет) або складний (багатоярусний деревостан, в якому крони дерев утворюють кілька наметів);

4. Вік (А) і вікова структура деревостану та окремих його частин (за породами, ярусами);

5. Середній діаметр (D_сер) як деревостану в цілому, та окремих його елементів: порід, ярусів, вікових поколінь;

6. Середня висота (Н_сер) деревостану в цілому та окремих його частин;

7. Бонітет як показник, який характеризує ріст та потенційно можливу для цих природних лісорослинних умов продуктивність насаджень:

8. Повнота (Р) деревостану в цілому та окремих його частин - показник ступеня щільності стояння дерев на зайнятій ними території;

9. Запас (М), або кількість деревини, на одиниці площі деревостану в цілому та за елементами лісу (ярусами, окремими породами, віковими поколіннями);

10. Приріст (Z) як кількість деревини на одиниці площі, що приростає за певний проміжок часу в деревостані в цілому та в складі окремих порід, поколінь, ярусів;

11. Товарність деревостану або його частин, який характеризує якісний стан деревного запасу і його придатність для отримання лісової продукції в цілому з деревостану або його частин: деревних порід, поколінь тощо.

12. Тип лісорослинних умов та тип лісу - показник, який характеризує природно-історичні лісорослинні умови цього насадження;

13. Характеристика підросту, підліску і живого надґрунтового покриття.

Зведена відомість, де для деревостану, як складової частини лісового насадження встановлені основні таксаційні показники, називається таксаційним описом. У ньому дається лісівничо-таксаційна характеристика однотипної ділянки лісу – таксаційного виділу, особливості будови деревостану, дані про наявність деревини та її виробничу цінність.