Тема: Видозміни пагона.

К ореневище. Зовні кореневище дуже нагадує корінь. Проте воно не має чохлика й кореневих волосків, як у кореня, а є зачатки листків у вигляді лусок та бруньки, які бувають, подібно до тих, що є на стеблі, - бокові та верхівкові. Від кореневища відходять корені. Це не головний корінь, не бічні, а додаткові корені, які допомагають рослині закріпитися в грунті. Кореневище приймає участь у вегетативному розмноженні рослини.

Цибулина – це підземна видозміна пагона, у якій накопичуються поживні речовини. Вона складається з вкороченого пагону, що називається денце. На денці розташовані внутрішні м’ясисті листочки, які виконують запасаючу функцію, та зовнішні захисні листочки, що захищають цибулину, а також бруньки. Вниз від денця відходять корені. Оскільки денце – це видозміна пагона, корені будуть додатковими.

Бульба – це потовщена здута, м’ясиста

видозміна пагону. Бульби бувають наземні та підземні. У картоплі бульба не має листя, воно редуковане та представлене брівками. У пазухах, як і повинно бут

кора

луб

Древесина

Сердцевина

и, розташовуються пазушні бруньки, що називаються вічками. Внутрішня будова картоплини дуже нагадує звичайне стебло. Бульба має товсту шкірку, що її захищає, флоему, камбій, ксилему та серцевину. Завдяки діяльності камбію назовні утворюється флоема, а до центру – ксилема. Клітини серцевини запасають крохмаль, яких надходить сюди від листя в результаті їх фотосинтетичної діяльності. Це можна перевірить на досліді. При поєднанні з йодом крохмаль дає синє забарвлення, тож коли на картоплину крапнути йоду, крохмаль стане синім.

Тема: Листок – бічна частина пагона.

Листок – бічна частина пагона, що виконує функції фотосинтезу, дихання та випаровування води. Листки розташовуються на стеблі в певному порядку, що є пристосуванням рослини для вловлювання найбільшої кількості світла. Розрізняють три основні типи листкорозміщення: чергове, супротивне та кільчасте.

Лист складається з листкової пластинки, черешка та основи. На листовій пластинці завжди помітні витупи – їх називають жилками. Жилки представляють собою провідні пучки з флоеми та ксилеми, що заходять в листову пластинку через черешок віл стебла. Жилки розташовуються на листковій пластинці в певному порядку, який називається жилкуванням. Розрізняють три основні типи жилкування: сітчасте, дугове, паралельне. У листках з сітчастим жилкуванням від головної жилки відгалужуються бічні (дуб, клен), з дуговим – листову пластинку пронизують жилки, розміщені дугоподібно (тюльпан, конвалія), з паралельним – жилки на пластинці розташовуються паралельно (пшениця, кукурудза).

Черешок регулює положення пластинки відносно світла та проводить речовини. Якщо лист не має черешка, він називається сидячим. Залежно від кількості листкових пластинок на черешку розрізняють 2 типи листків: прості (1 черешок і 1 листкова пластинка) та складні (1 черешок і кілька листкових пластинок). Складні листки бувають трійчасті (конюшина), пальчастоскладні (гіркокаштан), перистоскладні (акація).

Основа має вигляд подушечки, що з’єднує листок зі стеблом.