Розділ і. Особисті немайнові права як об’єкти цивільного права

1.1. Поняття та ознаки особистих немайнових прав фізичних осіб

Особисті немайнові права мають надзвичайно важливе значення для кожної людини. Вони є найвищою цінністю для людини, хоча деякі особи на перше місце ставлять для себе матеріальні цінності. Згідно з ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина , закріплені цією Конституцією, не є вичерпними і не можуть бути скасовані. Згідно ст. 27. Конституції України основним виступає право на життя як невід'ємне право кожної людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.[1] Відокремлюються складові, що покликані охороняти біологічне існування людини та забезпечувати реалізацію духовної і соціальної сфер її буття. Таким чином, до права на життя як узагальненої правової категорії відносяться: 1) право на життя; 2) право на здоров'я; 3) право на безпечне для життя і здоров'я довкілля; 4) право на опіку або піклування; 5) право на інформацію; 6) право на місце проживання тощо.

Беручи до уваги визначення юридичної природи поняття свободи, можна зробити висновок, що воно охоплює такі особисті права: 1) право на свободу; 2) право на вибір роду занять; 3) право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості; 4) право на свободу пересування; 5) право на свободу об’єднання; 6) право на мирні зібрання тощо.

У сучасному суспільстві розвивається і ускладнюється механізм забезпечення персональної свободи кожної особи, життєво необхідний індивіду для збереження власної відмінності (особливості) від інших фізичних осіб. До особистих немайнових прав фізичної особи, що визначають персональність фізичної особи, слід відносити: 1) право на ім’я; 2) право на індивідуальність; 3) право на особисте життя та його таємницю; 4) право на особисті папери; 5) право на таємницю кореспонденції; 6) захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відео зйомок..

З метою забезпечення максимально сприятливих умов для реалізації особистості, для здійснення її особистих прав, кожній фізичній особі необхідний своєрідний імунітет, який забезпечує можливість їй вільно обирати варіанти власної поведінки з метою найбільш повного задоволення власних духовних та матеріальних потреб у відповідності з індивідуальними інтересами за умови забезпечення її охорони та повної захищеності. Центральне місце серед особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують імунітет особи у суспільстві, належить наступним правам:

1) право на особисту недоторканність; 2) право на повагу до гідності та честі; 3) повага до людини, яка померла; 4) право на недоторканність ділової репутації; 5) право на недоторканність житла тощо.

Особисте немайнове право — це міра можливої поведінки особи щодо невіддільних від її особистості абсолютних благ немайнового характеру, які позбавлені економічного змісту і надають людині можливість за своїм розсудом, без втручання інших осіб, визначати свою поведінку в сфері особистого життя. Зазначені права закріплюються і регулюються в діючих джерелах права. До цих джерел відносяться в першу чергу Конституція України, яка має по відношенню до інших джерел вищої юридичну силу; Цивільний Кодекс України, закони України, місцеві локальні нормативно-правові акти. Саме завдяки їм відбувається координація поведінки особи в сферах фізичного благополуччя та індивідуалізації особистості.[2, c.252]

Особисте немайнове право – це те, що належить суб'єкту, природна можливість самостійно відповідно до належної йому автономією волі вибирати варіанти своєї поведінки, що стосуються його існування або соціальної поведінки.

Суб'єкт, а конкретно громадянин, самостійно вибирає наявні у нього варіанти поведінки, які стосуються його існування або поведінки в суспільстві. В процесі вибору він є вільним і незалежним. Розпоряджаючись певними особистими немайновими правами, він планує сам, яким чином йому керуватися своїми діями.

Традиційно під особистими немайновими розумілися права, що виникають з приводу благ, нерозривно пов'язаних з особистістю як такої.

Особистим немайновим правом - є суб'єктивне право, що виникає з приводу нематеріальних благ або результатів інтелектуальної діяльності, що не підлягає точної грошової оцінки, воно тісно пов'язане з особистістю , спрямоване на виявлення і розвиток його індивідуальності і має специфічні підстави виникнення і припинення.[3,c.405]

У структуру особистих немайнових прав входять: право суб'єкта, яке виникає з матеріальних благ або результатів інтелектуальної діяльності, відсутність грошової оцінки, індивідуальність і наявність передумов для появи і зникнення.

Особисте немайнове право - це різновид суб'єктивних прав особистості. Даний вид суб'єктивних прав охороняється державою. Держава виступає гарантом захисту інтересів особистості.

Поняття і сутність особистих немайнових прав розглядається в таких галузях приватного права, як цивільне, сімейне, трудове право. Особисті немайнові права досліджуються як особлива правова категорія.

Особисті немайнові права можуть бути пов'язані з майновими, як, наприклад, виняткові права на результати інтелектуальної діяльності і способи індивідуалізації товарів і їх виробників, авторські майнові права, право на товарний знак, фірмове найменування та інші. Відмінною рисою зазначеної групи прав є те, що ці права ґрунтуються на матеріальній основі, пов'язаної з володінням, користуванням і розпорядженням будь-яким майном. Особисті немайнові права можуть бути і не пов'язані з майновими. Вони належать конкретній особі і є невідчужуваними. Це право на життя і здоров'я, право на ім'я, право на захист честі, гідності та репутації, право авторства, право на недоторканність приватного життя. [4,C.273]

Ознаки особистих немайнових прав полягають у наступному:

1. Особисті права є правами суворого особистого характеру. Згідно зі статтею 269 ЦК України вони належать громадянину від народження або в силу закону, є невідчужуваними і не передаються іншим особам іншим способом, за винятком випадків, які передбачені законом. Так, наприклад, особисті немайнові права та інші нематеріальні блага, які належали померлому, можуть здійснюватися і захищатися іншими особами, в тому числі спадкоємцями правовласника. Дана ознака передбачає приналежність особистих немайнових прав, по-перше, з моменту народження. Це означає, що громадянин, коли з'являється на світ, наділяється цими правами. По-друге, особисті немайнові права належать громадянину в силу закону. У нормативно-правових актах прописані існуючі види особистих немайнових прав і кожному з них дана характеристика. Потім ця група прав і інші нематеріальні блага здійснюються і захищаються іншими особами, серед яких являються спадкоємці правовласника.

2. Особисті права належать тільки громадянам. Юридичній особі не можуть належати особисті немайнові права в зв'язку з тим, що воно є штучним суб'єктом права. Наприклад, право на ділову репутацію юридичної особи пов'язано з його майновими правами і інтересами.

3. Особисті права є немайновими. Стаття 201 ЦК України закріплює перелік немайнових благ як об'єктів цивільних прав. Даний перелік благ не є вичерпним, тобто об'єктами цивільних прав можуть бути і інші нематеріальні блага, в тому випадку якщо вони належать громадянину від народження або в силу закону.

4. Особисті права мають абсолютний характер. Суть даної ознаки полягає в тому, що громадянину може протистояти невизначене коло осіб, які мають утримуватися від усякого роду порушень особистих немайнових прав громадян. Не допускається втручання інших осіб у його особистий простір, крім тих випадків, які передбачені законом. Тому громадянин має можливість звертатися до вимог до невизначеного кола осіб, для того щоб вони не порушували його права. Також він може скористатися заходами захисту в тому випадку, якщо його право порушено.[5]

Особисті немайнові права є невіддільними від особистості суб'єкта, нерозривно пов'язані з ним і не підлягають відчуженню. На відміну від майнових прав вони не підлягають продажу, даруванню, обміну.

Існування даного виду прав вважається неможливим поза зв'язку з певним конкретним громадянином. Особисті немайнові права невіддільні від особистості і взаємопов'язані. Їх не можна дарувати, обмінювати, продавати.

Особисті немайнові права не мають економічного змісту і не ґрунтуються на товарно-грошових відносинах. Особисті немайнові права належать до абсолютних і безстрокових. Власникові таких прав протистоїть невизначена кількість осіб, які зобов'язані утримуватися від вчинення дій, які можуть порушити його особисте немайнове благо.

Цивільне законодавство містить норми, які розраховані на їх застосування в тому випадку, якщо відбувається неправомірне посягання на особисті немайнові блага громадян або організацій.

Класифікація ознак особистих немайнових прав:

1. Вони не мають економічного змісту, не пов'язані з майновими інтересами суб'єкта і не обумовлені ними. Особисті немайнові права неможливо придбати, купити, подарувати. Людина ними володіє саме так, що їй немає необхідності вдаватися до їх придбання. Майнові інтереси суб'єкта в цій ознаці відсутні.

2. З’являються у людини в момент народження і нерозривно пов'язані з ним протягом усього життя.

Т.П. Карнаух виділяє наступні ознаки особистих немайнових прав:

1) належать всім без винятку суб'єктам (фізичним особам, а також юридичним особам публічного та приватного права);

2) носять немайновий характер;

3) є невіддільними від особи;

4) не відчужуються.[6, C.9]

У статті 201 Цивільного Кодексу України закріплені такі види особистих немайнових прав, які належать громадянину: життя, здоров'я, особиста недоторканність, честь, добре ім'я, гідність, ділова репутація, недоторканність приватного життя, недоторканність житла, особиста і сімейна таємниця, свобода пересування, свобода вибору місця перебування і проживання, ім'я громадянина, авторство, інші нематеріальні блага, що належать громадянину від народження або в силу закону.

В даний час існує декілька підходів до класифікації особистих немайнових прав, а також до змісту їх ознак, основними з яких є невіддільність від особистості і немайновий характер.