2. Топографія порожнин центральних і бічних різців, іклів і премолярів верхньої щелепи.

Верхні різці

Кісткові утворення, що знаходяться в передній частині верхньої щелепи і мають один корінь, називаються верхніми різцями. В нормі повинно бути 4 зуба – 2 центральних і 2 бічних. Проте, все частіше лікарі стикаються з первинної адентією (відсутністю) верхніх бічних різців. У давні часи люди харчувалися твердою їжею. У відкушуванні їжі брали участь і центральні і бічні різці. В даний час люди харчуються більш м'якими продуктами. Тепер для відкушування їжі вистачає сили центральних різців. Бічні зуби несуть мінімальну навантаження. У зв'язку з цим спостерігається їх редукція.

 Коронка у центральних різців широка. У медіо-дистальному напрямку її ширина становить приблизно 8-9 мм. З приводу вестибулярної поверхні варто зазначити, що у верхніх різців вона буває різною

Піднебінна поверхня верхніх різців може бути плоскою, рівномірно увігнутою, лопатоподібною (совкообразной). Її вигляд залежить від ступеня розвитку медіального і дистального крайових гребенів, що тягнуться від основи коронки до куточків ріжучого краю зубів. Ріжучий край нестершихся різців має вигини – зубчики і горбки. Ця хвилястість зникає по мірі функціонування зубів у ротовій порожнині

Верхні ікла

Топографічна анатомія зубів верхньої і нижньої щелеп включає в себе вивчення будови іклів. Це великі кісткові освіти зубощелепної системи, що мають один потужний і довгий корінь і однобугорковую коронку. Така будова верхніх зубів обумовлено виконуваними ними функціями. Верхні ікла розташовуються в місцях вигину верхньої зубної дуги спереду назад. Вестибулярної поверхні коронки притаманна ромбовидна форма. По ній проходить серединний валик, званий також центральним мамелоном. В одних людей він добре помітний, а у інших – ледь виражений. Закінчується серединний валик рвущим бугром, який є відмінною рисою іклів. По краях коронки також проходять бічні мамелоны – медіальний і дистальний. Вони формують бічні грані горба. Піднебінна поверхня у іклів є злегка опуклою і рельєфною. В пришийковій області помітний невеликий горбок. Від нього в сторону головного горба проходить серединний гребінь. З боків можна розрізнити дистальний і медіальний крайові гребені. Вони тягнуться від кутів коронки до піднебінних горбика.

Верхні премоляри

На верхній щелепі у людини є 4 премоляра – по 2 малих корінних зуба з кожної сторони. Вони розташовуються в серединній частині зубної дуги, займаючи 4-ю і 5-ю позиції. Премоляри, як свідчить анатомія зубів верхньої і нижньої щелепи, виконують допоміжну функцію в процесі механічної обробки їжі. Вони розчавлюють і подрібнюють уживану їжу.

Розрізняють перший і другий верхні премоляри. Перший малий корінний зуб, має коронку призматичної форми, може бути двох - або спільнокореневим. На жувальній поверхні присутня 2 горбка – щічний і піднебінний. Перший з них є, як правило, більш великим і високим. Між ними проходить межбугорковая борозна. По краях коронки є крайові гребені. Другий верхній премоляр має практично таку ж будову. Можна виділити лише кілька відмінних характеристик:

 зуб, як правило, має один кореневий канал і один корінь;

 рельєф коронки більш згладжений;

 жувальні горбки мають практично однакову висоту;

 бічні гребені є слаборозвиненими.

3.Хвороби зубів некаріозного походження. Патологія твердих тканин зуба, яка виникає після прорізування зубів. Гіперестезія, діагностика, лікування.

Хвороби зубів некаріозного походження

Всі некаріозні ураження твердих тканин зуба діляться на дві групи:

І. Виникаючі в період формування тканин зуба:

1. Гіпоплазія системна 2. Гіпоплазія місцева.

ІІ. Виникаючі після прорізування зубів:

1.Травма зубів (гостра і хронічна)

2.Некроз

3.Ерозія

4.Клиновидний дефект

5.Гіперестезія

6.Патологічне стирання тканин.

Гіпоплазія – недорозвинення тканин зуба, частіше тільки емалі, рідше емалі і дентину. Розрізняють гіпоплазію місцеву та системну.

Системна гіпоплазія виникає внаслідок порушення обміну речовин в організмі в період формування тканин зуба. Гіпоплазія проявляється у вигляді крейдоподібних плям в емалі різної величини та форми в той час, коли поверхня емалі залишається гладенькою. В більш важких випадках ділянка недорозвиненої емалі проявляється у вигляді поперечних боріздок, чашкоподібних заглиблин, іноді емаль настільки стончується, що просвічується дентин. Одною з різновидів гіпоплазії являються зуби зі зміненою формою коронки, відомі під назвою зуби Гетчинсона, Фуріньє, Пфлюгера.

Профілактичні заходи направлені на турботу про здоров`я вагітних, правильний режим харчування, що забезпечить умови для повноцінного формування твердих тканин зуба.

Ендемічний флюороз – різновид гіпоплазії, що виникає внаслідок надлишкового вживання Фтору в організм з питною водою в період мінералізації зуба. Допустима концентрація Фтору в питній воді рахується 1,5 мг/л. Інтенсивність враження зубів при флюорозі збільшується з підвищенням концентрації Фтору.

Розрізняють наступні форми флюорозу:

штрихова

плямиста

крейдовидно-крапчаста

ерозивна

деформуюча.

Травма зубів. Розрізняють гостру та хронічну. Внаслідок гострої травми виділяють вивих зуба, вколочування його, утворення тріщин, відлом коронки, перелом кореня.

Лікування травми зубів направлено на зняття запальних процесів в пульпі та тканинах періодонта при необхідності в проведенні шинування.

Некроз твердих тканин зуба характеризується потускнінням емалі, втратою блиску, появою

крейдоподібних ділянок на поверхні емалі, які спочатку матові, а потім темно-коричневі. На різальному краї жувальної поверхні зубів проходить відлом тканин, що обумовлює підвищену чутливість до температурних та хімічних подразників. Причини виникнення некрозу: дія хімічних речовин (кислот), ендокринні розлади, променева хвороба.

Так як при цьому спостерігається демінералізація тканин,лікування повинно бути направлено на ремінералізуючу терапію.

Ерозія твердих тканин зуба. Характеризується наявністю дефекта емалі або емалі і дентину овальної або неправильної форми на середній частині вестибулярної поверхні коронки різців, ікол і премолярів ближче до шийки зуба.Форма враження злегка ввігнута,поверхня враження щільна,гладка,не пігментована.У більшості хворих дана патологія супроводжується гіперестезією емалі і дентину.

Клиновидний дефект. Дефект твердих тканин в пришийковій ділянці V-подібної форми частіше спостерігається на премолярах. Доведено, що важливу роль в походженні даної патології належать механічним факторам (стирання зубів). Однак, першопричиною являється дистрофія тканин зуба.При клиновидному дефекті в більшості випадків скарг не буває,іноді виникають больові відчуття від подразників,дефекти мають дві гладенькі, блискучі поверхні, непігментовані,які сходяться під кутом. Причому приясенева поверхня майже горизонтальна,а інша скошена.Для попередження подальшого розвитку процесу слід виключити її жорсткою щіткою.При глибоких дефектах проводять формування порожнини з подальшим пломбуванням.

Патологічне стирання тканин зуба. Спостерігаються випадки стирання зубів коли коронка стирається на 1/3 або 1/2 своєї висоти. Причиною такого процесу можуть бути: патологія прикусу, перегрузка зубів(після втрати жувальної групи зубів), неповноцінне формування зубів(флюороз,гіпоплазія),професійні захворювання.Скарги при патологічному стиранні можуть не бути.В деяких випадках внаслідок зниження висоти прикусу проходить деформація щелепного суглобу, можуть виникати неприємні відчуття на язиці, шум у вухах,тріщини кутів рота.

Як правило лікування базується за рахунок ортопедичних конструкцій.