Зміст

Y

Вступ 4

1. Розвиток теорії державного боргу 5

Розвиток теорії державного боргу починається ще у XVIII столітті в англійській економічній науці представниками класичної політичної економії. Однак, серед вчених не існує єдиної думки по відношенню до державного боргу, оскільки він оцінюється як позитивний, так і як негативний інститут в рамках певної наукової школи. Проте більшість поглядів на державний борг зводилися до того, що його слід розглядати як фінансовий інструмент державної політики поряд з податками і ціноутворенням. 5

Так, Девід Х’юм вважається першим англійським фахівцем, який почав вивчення державного боргу як аналога податків в державі. Він відзначав можливість уряду зловживати даним інститутом, що дозволяє вирішити дефіцит бюджету і уникнути критики з боку суспільства, не збільшуючи податковий тягар. Іншими словами, Девід Х’юм негативно ставився до боргу, вважаючи, що «або нація знищить державний кредит, або державний кредит знищить націю»[20, с. 366]. 5

У своїй роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» Адам Сміт присвятив окремий розділ вивченню державного боргу. На його думку, державний борг пов’язаний із фінансуванням державних витрат у воєнний час, проте в мирний час борги зростають через проблеми погашення заборгованості і обслуговування процентних платежів, що в свою чергу веде до підвищенню податків [9, с. 33]. Таким чином, державний борг «зменшує багатство нації, одночасно посилюючи податковий тягар і значно перешкоджає накопиченню капіталу» [9, с. 33]. Тому Адам Сміт вважав, що держава може вдатися до використання державного боргу у виняткових випадках при фінансуванні надзвичайних витрат. 5

Розглядаючи державний борг, Адам Сміт виділив і його види, а саме – внутрішній і зовнішній борг. Він вказував на те, що «держава, зайнявши капітал у своїх підданих, руйнує його ... проценти за зовнішнім боргом є відрахування з національного багатства, оскільки вони йдуть за кордон, де проживають власники зовнішнього боргу. Так що зовнішній борг і внутрішній борг однакові в своєму негативному впливі на економіку» [22]. 5

Продовжуючи розвивати теорії Девіда Х’юма та Адама Сміта, Давід Рікардо також вказував на негативний вплив державного боргу на розвиток сукупного основного капіталу, який являється головним продуктивним джерелом нації. Борг, як і податки, перешкоджає накопиченню капіталу й непомітно скорочує дохід індивідуумів [21, с. 246]. 6

Таким чином, представники класичної теорії державного боргу розглядали даний інститут як зло, оскільки зростаюча державна заборгованість призводить до збільшення споживчого попиту, що в свою чергу неминуче призведе до інфляції. Існування державного боргу, на їхню думку, може бути виправдане тільки у виняткових випадках, наприклад, при фінансуванні надзвичайних державних витрат. 6

2. Суть та форми державного кредиту 6

3. Поняття державного боргу та управління ним 8

Висновки 14

Список використаних джерел 15

19. Україна візьме кредит у ЄБРР на новий транспорт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://businessua.com/transport/34322ukraina-vizme-kredit-u-ebrr-na-novii-transport.html 16

Додатки 18

Інформаційна довідка щодо державного 18

Вступ

Наявність державного боргу є однією з головних проблем світової економіки в цілому. Великий державний борг став визначальною причиною кризових явищ в різних сферах соціально-економічного життя в багатьох державах. За даними Міжнародного валютного фонду, зовнішня заборгованість сучасних країн світу становить 68% світового ВВП [13].

В економіці сучасної України зовнішній державний борг усе більше стає соціально-політичною, а не лише економічною проблемою, і нерозривно пов’язаний із проблемою економічної безпеки.

У світовій практиці відсутні єдині підходи до оцінки рівня боргової безпеки країни. Зокрема, нормативом вважається рівень зовнішнього боргу, що не перевищує 60% ВВП, а відповідно до методики Світового банку – це 50% [16].

Згідно з українськими нормативами відношення обсягу валового зовнішнього боргу до ВВП встановлено у Бюджетному кодексі України [2] на рівні 60%, а якщо значення перевищує 70% – воно є критичним [11]. В Україні рівень обсягу валового зовнішнього боргу щодо ВВП за 2015 рік досяг 136%, що істотно перевищує міжнародні та вітчизняні нормативи.

Одним із ключових факторів економічної безпеки та стабільності України виступає розв’язання питання управління та обслуговування зовнішнього державного боргу, оскільки надмірна його величина ставить Україну в залежність від політики кредиторів.

Державні запозичення виступають одним із основних важелів впливу на економічні процеси всередині країни як із точки зору наслідків кредитного фінансування, так і з точки зору поведінки суб’єктів економіки та економіки загалом [8, c. 118].

Відтак, предметом дослідження є механізми врегулювання проблем державного кредиту та державного боргу України. Об’єктом дослідження є державний кредит та державний борг України.

1. Розвиток теорії державного боргу

Розвиток теорії державного боргу починається ще у XVIII столітті в англійській економічній науці представниками класичної політичної економії. Однак, серед вчених не існує єдиної думки по відношенню до державного боргу, оскільки він оцінюється як позитивний, так і як негативний інститут в рамках певної наукової школи. Проте більшість поглядів на державний борг зводилися до того, що його слід розглядати як фінансовий інструмент державної політики поряд з податками і ціноутворенням.

Так, Девід Х’юм вважається першим англійським фахівцем, який почав вивчення державного боргу як аналога податків в державі. Він відзначав можливість уряду зловживати даним інститутом, що дозволяє вирішити дефіцит бюджету і уникнути критики з боку суспільства, не збільшуючи податковий тягар. Іншими словами, Девід Х’юм негативно ставився до боргу, вважаючи, що «або нація знищить державний кредит, або державний кредит знищить націю»[20, с. 366].

У своїй роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» Адам Сміт присвятив окремий розділ вивченню державного боргу. На його думку, державний борг пов’язаний із фінансуванням державних витрат у воєнний час, проте в мирний час борги зростають через проблеми погашення заборгованості і обслуговування процентних платежів, що в свою чергу веде до підвищенню податків [9, с. 33]. Таким чином, державний борг «зменшує багатство нації, одночасно посилюючи податковий тягар і значно перешкоджає накопиченню капіталу» [9, с. 33]. Тому Адам Сміт вважав, що держава може вдатися до використання державного боргу у виняткових випадках при фінансуванні надзвичайних витрат.

Розглядаючи державний борг, Адам Сміт виділив і його види, а саме – внутрішній і зовнішній борг. Він вказував на те, що «держава, зайнявши капітал у своїх підданих, руйнує його ... проценти за зовнішнім боргом є відрахування з національного багатства, оскільки вони йдуть за кордон, де проживають власники зовнішнього боргу. Так що зовнішній борг і внутрішній борг однакові в своєму негативному впливі на економіку» [22].

Продовжуючи розвивати теорії Девіда Х’юма та Адама Сміта, Давід Рікардо також вказував на негативний вплив державного боргу на розвиток сукупного основного капіталу, який являється головним продуктивним джерелом нації. Борг, як і податки, перешкоджає накопиченню капіталу й непомітно скорочує дохід індивідуумів [21, с. 246].

Таким чином, представники класичної теорії державного боргу розглядали даний інститут як зло, оскільки зростаюча державна заборгованість призводить до збільшення споживчого попиту, що в свою чергу неминуче призведе до інфляції. Існування державного боргу, на їхню думку, може бути виправдане тільки у виняткових випадках, наприклад, при фінансуванні надзвичайних державних витрат.

У той же час німецькі економісти в рамках історичної школи (Фр. Небеніус, К. Дитцель, А. Вагнер, Л. Штейн і ін.) висловлювали оптимістичні погляди стосовно державного боргу. На їх думку, фінансування державних витрат за допомогою кредиту дозволяє досягти оптимального розподілу інвестиційного навантаження для держави і уникнути підвищення податків для забезпечення державної діяльності в надзвичайних ситуаціях.