- •Призначення проектуємої виробки умови проведення виробки, прив’язка
- •Вибір технологічної схеми і засобів механізації.
- •3.Вибір форми та Розрахунок розмірів поперечного перетину гірничої виробки, матеріалу кріплення
- •Vзмін - мінімальна допустима згідно пб швидкість повітря у привибійному просторі залежно від температури.
- •7.Технологія спорудження гирла виробки і технологічного відходу
- •8.2. Водовідлив
- •8.3. Настилання рейкових шляхів
- •8.4. Навантаження гірничої маси
- •8.5. Нарощування комунікацій.
7.Технологія спорудження гирла виробки і технологічного відходу
Під сполученням гірничих виробок розуміють область взаємного впливу двох і більшого числа пересічних виробок, в якій відбувається взаємне накладення зон бокового опорного тиску і зон розвантаження в покрівлі. У результаті накладення цих зон кріплення відчуває, як правило, підвищений гірський тиск і доводиться вживати заходів щодо забезпечення міцності кріплення (зменшення кроку кріплення, підвищення її несучої здатності та ін.). Обсяг сполучень горизонтальних і похилих виробок на вугільній шахті складає всього 6-7% загального обсягу гірничих робіт. Однак проходка їх вельми складна, трудомістка і займає багато часу. Це пояснюється великими прольотами (до 10-12 м) і значними оголеннями покрівлі, а також складною конфігурацією і конструкцією кріплення сполучення.
При проведенні заїзду з людського хідника на конвеєрний штрек в місці, вказаному дільничним маркшейдером, встановлюється камерна рама, далі сполучення проводиться під тимчасовим запобіжним анкерним кріпленням на ширину виробки. Камерна рама складається з 2х стояків, виготовлених з товстостінних металевих груб о 0,4 м і верхняків з двох зварених двотаврових балок № 27. На кінцях стояків приварюються плити 500мм. За допомогою прохідницького комбайну проводиться 10м виробки у прямому напрямку, потім комбайн розвертається й проводиться виробка у зворотньому напрямку до бункера для здійснення пересипу відбитої гірничої маси на конвеєр. Далі виробка проводиться за паспортом проведення та кріплення.
8.ТЕХНОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ ВИРОБКИ
8.1. Зведення кріплення
Після висаджування по породному забою, перед вантаженням породи в привибійному просторі зводиться арочне тимчасове кріплення. Тимчасове кріплення встановлюють для безпечного ведення робіт у привибійном просторі на період до зведення постійного кріплення. Воно повинна бути надійним, простим у виготовленні, зручним при установці. Проектом передбачене кріплення металеве арочне. Внаслідок її міцності, довговічності, вогнестійкості і можливості повторного використання широко застосовують у капітальних і підготовчих виробках. В даний час нею закріплено більше половини протяжності горизонтальних виробок.
Проектом передбачена арочне податливе трьохланкове кріплення АП-3 з спецпрофиля СВП, що складається з окремих арок, встановлюються у виробках на відстані 0,5м одна від одної, міжрамних розпірок і залізобетонних, дерев'яних або металевих ґратчастих затягувань. Арка кріплення складається з верхняка і двох стійок, що скріплюються між собою скобами з планками і гайками. Арки з'єднуються один з одним за допомогою трьох міжрамних розпірок.
Піддатливість кріплення обумовлюється ковзанням елементів у вузлах їх сполучення після того, як зовнішнє навантаження перевершить сили тертя і досягає по вертикалі 300-350 мм, завдяки чому в багатьох випадках вдається підтримувати вироблення без перекріплення протягом усього терміну служби.
Зведення постійного арочного металевого кріплення проводиться таким чином: після огляду вибою по периметру виробки під стійки кріплення виробляються лунки із застосуванням відбійних молотків. В лунки встановлюють стійки кріплення і нижче з'єднувальних елементів скріплюють їх. Монтують на стійках робочий полиць (поміст). З робочого полку встановлюють в проектне положення верхняк і скріплюють його зі стійками за допомогою замків. Затягування гайок замку виробляють до початку вигину планки. По схилу перевіряють вертикальність установки арки, з'єднують верхняк міжрамною стяжкою з раніше встановленої аркою, після чого арку розклинюють в замках за допомогою дерев'яних клинів. По периметру арки укладають дерев'яні елементи затяжки. Простір між затяжками і породними стінками рівномірно і щільно заповнюють породою.
