. Специфіка взаємодії школи та сім’ї щодо формування моральних цінностей у молодших школярів
Кожна дитина приходить до школи, маючи певний моральний досвід. Вона набуває його в сім’ї, у дитячих виховних закладах, збагачує в шкільних стінах. Ясна річ, без участі та допомоги батьків тут не обійтися. У роботі класного керівника потрібно враховувати освітній рівень батьків, взаємини в сім’ї тощо.
Є такі батьки, які намагаються перекласти відповідальність за виховання дитини на будь-кого або неправильно розуміють, що таке виховний процес, і своїми діями лише шкодять дитині. Щоб запобігти цьому, вчитель повинен встановити з батьками дружні, довірливі стосунки. Проводити зустрічі, індивідуальні та групові бесіди, співбесіди з тих чи інших питань морального виховання дитини. На батьківських зборах або спеціальних заняттях давати всебічну інформацію про успіхи й невдачі у навчанні, розвиток особистості кожного школяра. З цією метою потрібно часто відвідувати сім’ї, адже без цього неможливо зрозуміти причини доброї чи поганої поведінки учнів, вибрати доцільні методи впливу як на дітей, так і на батьків.
Частина батьків не завжди знаходять спільну мову з дитиною, не можуть запобігти конфлікту, владнати його. Найчастіше батьки намагаються вплинути на дитину словом, значно рідше залучають до тієї чи іншої діяльності, впливають особистим прикладом, заохочують або карають. Батьки не використовують усю різноманітність засобів педагогічного впливу, а вживають два-три чинники, що теж негативно відображаються на моральному вихованні.
Дані, одержані в результаті анкетування, під час відвідування сімей, спілкування з батьками дають можливість вчителеві умовно розподілити їх на групи. До першої потрібно включити тих, які усвідомлюють необхідність спільної роботи школи та сім’ї з морального виховання школярів. Вони вміють впливати на дітей, але коло їхніх етичних уявлень недостатнє. Друга група – ті, які мають певні педагогічні навички, однак недооцінюють знання школи як осередку суспільного виховання, не мають необхідних знань про мораль тощо. Третя група – педагогічно безпорадні батьки.
Отже, практично всім батькам необхідно поповнити й систематизувати етичні та педагогічні знання, набувати стійких педагогічних умінь і навичок. Саме тому вчителю потрібно проводити заняття, які дають змогу розкрити сутність соціальної моралі, її ролі в сучасному суспільстві, найголовніші завдання морального виховання дітей у сім’ї, його зміст, форми, методи й умови успішного здійснення. Він пропонує батькам для обговорення такі питання:
► Основне завдання морального виховання дітей: формувати морально ціннісну особистість. Єдність моральної свідомості та поведінки, внутрішньої та зовнішньої культури, збагачення знаннями про моральні принципи, норми та правила суспільної поведінки. Виховання любові до рідної землі, народу, його культури та мови.
► Виховання гуманних почуттів, доброзичливого ставлення до людей, потреби надавати їм безкорисливу посильну допомогу. Формування свідомої дисципліни, відповідального ставлення до колективної праці, бережливого – до її результатів.
► Виховання скромності, чесності і правдивості, почуття гідності.
► Культура поведінки – складова морального виховання. Важливість культури діалогу, вміння обирати відповідну до ситуації поведінку, дбати про зовнішній вигляд.
► Специфіка морального виховання дітей у сім’ї. Виховання прив’язаності до рідного дому, любові та поваги до батьків, інших членів сім’ї, звички до праці. Роль батька у формуванні почуттів поваги до матері, жінки. Педагогічні умови засвоєння дитиною моральних норм у сім’ї. Вплив морально-психологічного клімату, характеру взаємин між членами сім’ї, авторитету батьків та їх педагогічної підготовки на розвиток моральних якостей дитини.
► Урахування батьками вікових та індивідуальних особливостей дітей, формування у них розумних потреб, культури споживання.
► Форми і засоби морального виховання дітей у сім’ї: роз’яснення критеріїв моралі, бесіди на морально-етичні теми, обговорення книжок, статей, кінофільмів, радіо і телепередач, життєвих ситуацій; вміння аналізувати вчинки людей, визначати їхню моральну сутність, давати їм оцінку; критично ставитися до своїх вчинків і поведінки, організовувати діяльність дітей (система домашніх доручень, турбота про них, взаємини з товаришами).
► Традиції сім’ї, сімейні свята, їх роль у формуванні моральності дитини.
► Особистий приклад батьків у моральному вихованні.
► Моральні вправи: робота з незакінченими оповіданнями, створення реальних ситуацій морального вибору, допомога рідним і сусідам, упорядкування разом з дорослими майданчика та ін.
► Моральне заохочення, спонукання і покарання.
► Вимогливість до дітей у поєднанні з повагою до них.
Наприкінці занять доцільно запропонувати літературу з проблем, які обговорювалися.
Щоб пожвавити заняття, прискорити оволодіння батьками педагогічних умінь та навичок, сучасний вчитель початкових класів проводить педагогічні практикуми такого змісту: аналізує випадки з життя або проблемний матеріал на морально-етичні теми з періодичної преси, художньої літератури, посібників.
Обговорюючи ситуації, батьки висловлюють свої думки та пропозиції щодо їх вирішення. Під час такої роботи у них формується вміння педагогічного мислити. У разі необхідності вчитель підводить їх до правильних і доцільних рішень. Проводить обмін позитивним досвідом виховання в сім’ї: доручає батькам готувати розповіді про те, як, скажімо, вони виховують у дитини товариськість або бережливість. Після розповідей батьків сучасний вчитель аналізує запропонований досвід, підкреслює успіхи, тактовно робить зауваження. Наприкінці кожного заняття рекомендує літературу з питань, що розглядаються на занятті.
Крім цього, вчитель пропонує разом відвідувати виставки, музеї, проводить тематичні екскурсії, прогулянки, обговорює дитячі телепередачі, кінофільми, спектаклі, прочитані книги та газетні статті.
Через деякий час стануть помітні зміни: збільшиться інтерес батьків до шкільних справ, підвищиться відповідальність за виконання своїх батьківських обов’язків, поведінку дітей.
Отже, спільна робота вчителя з батьками у моральному вихованні школярів у сім’ї буде результативною, якщо в її процесі дотримуватись певних вимог, а саме:
1. вивчати батьків з метою визначення їх готовності до морального виховання дітей;
2. тематику занять з батьками складати, виходячи з плану виховної роботи та навчальних потреб класного колективу;
3. обов’язково передбачати педагогічні практикуми;
4. систематично проводити індивідуальні та групові консультації, допомагати у кожному конкретному випадку;
5. у роботі з педагогічно безпорадними батьками покладатися на допомогу батьків-шефів.
Отже, найбільш розповсюдженим методом вивчення сім’ї є метод спостереження. Учитель спостерігає за батьками під час відвідування сім’ї, на класних зборах, у колективних справах. Цей метод може дати вчителеві додатковий матеріал для характеристики сім’ї. Можна використовувати зведення, отримані активом класу.
Але одне спостереження не завжди забезпечує вивчення того чи іншого питання з достатньою глибиною. Нерідко спостереження супроводжується з’ясуванням деяких питань через бесіду. Цей метод допоможе вчителеві уточнити окремі положення, конкретизувати обставини.
Колективна бесіда на класних зборах при рішенні педагогічних задач допомагає вчителеві з’ясувати думки батьків з окремих питань виховання.
Інтерв’ю застосовується вчителем тоді, коли потрібно одночасно провести вивчення думки декількох батьків. Анкетування як метод дослідження дозволяє вчителеві одночасно отримати масову інформацію. Але анкетування може не дати докладних результатів. Не завжди в анкеті батьки дають щиру відповідь. Іноді відповіді вимагають уточнення.
Отримавши відповіді на ці питання від батьків та їхніх дітей, маючи свою характеристику кожної дитини, учитель може зробити висновки про виховання моральних якостей дитини у сім’ї. Часто доводиться спостерігати ситуацію, коли батьки не знають своїх дітей, переоцінюють їхні здібності, що призводить до помилок у вихованні.
Твір як метод вивчення вчитель застосовує в тих випадках, коли бажає отримати докладні відповіді на конкретні питання. Наприклад, дати тему твору: ”На мій погляд, гарний син (дочка) це …”. Твір можна доручити і дітям: “Як я провів (провела) літо?”, “Моя сім’я”.
Метод узагальнення незалежних характеристик використовується вчителем тоді, коли необхідно отримати найбільш повні знання про сім’ю, рівень її духовного розвитку. Для цього вчитель розмовляє з батьками, із сусідами, із представниками установ, де працюють батьки. Узагальнені зведення допоможуть учителеві більш детально оцінити рівень духовного розвитку сім’ї та її вплив на виховання школярів. Але цим методом треба користуватися дуже обережно, тактовно [41; 110].
Можна скласти такий інтегрований алгоритм роботи сучасного вчителя початкових класів з батьками: рис. 2.1.
Рис. 2.1. Інтегрований алгоритм роботи сучасного вчителя початкових класів з батьками