90. За економічною класифікацією видатки групуються за:

1. ознакою головного розпорядника коштів

2. функціями, з виконанням яких пов’язані видатки

3. + економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки

4. бюджетними програмами

91. За функціональною класифікацією видатки групуються за

1. економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки

2. ознакою головного розпорядника коштів

3. функціями, з виконанням яких пов’язані видатки

4. за функціями, з виконання яких пов’язані видатки

92. Функціональна класифікація видатків бюджету застосовується виключно в

1. + аналітичних і статистичних документах

2. в періодичній пресі

3. балансах підприємств

4. внутрішній документації підприємств

93. Запровадження нової функціональної класифікації видатків дозволяє

1. складати аналітичні документи

2. + проводити порівняльний аналіз використання бюджетних ресурсів в Україні

3. складати статистичні звіти

4. здійснювати фінансування бюджетних установ

94. Відомча класифікація визначає перелік

1. розпорядників коштів 2 рівня

2. розпорядників коштів 3 рівня

3. + головних розпорядників

4. розпорядників коштів нижчого рівня

95. Програмна класифікація застосовується

1. + при формування бюджету за програмно-цільовим методом

2. фінансування бюджетних установ

3. фінансування головних розпорядників

4. фінансуванні розпорядників коштів 3 ступеня

96. Бюджетна програма являє собою

1. + систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети

2. систематизований перелік перспективних заходів

3. перелік заходів по фінансуванню соціальної сфери

4. програму розвитку держави

97. Розробку, аналіз і відбір бюджетних програм на стадії планування та складання проекту проводить

1. розпорядник коштів 2 ступеня

2. + головний розпорядний

3. розпорядник коштів 3 ступеня

4. профільне Міністерство

98. Особливістю нової бюджетної класифікації є

1. чітке розмежування доходів за статтями

2. + чітке розмежування видатків за економічними ознаками

3. відповідність міжнародним вимогам

4. зрозумілість у використанні

99. Економічна сутність поточних видатків пов’язана з

1. інвестуванням в основний капітал та приріст запасів

2. капіталовкладеннями за рахунок бюджету в різні галузі виробництва

3. + забезпеченням юридичних осіб бюджетними коштами на їх утримання та фінансування поточних потреб

4. наданням внутрішніх кредитів

100. Економічна сутність капітальних видатків пов’язана з

1. забезпеченням юридичних осіб бюджетними коштами на їх утримання та фінансування поточних потреб

2. + інвестуванням в основний капітал та приріст запасів

3. капіталовкладеннями за рахунок бюджету в різні галузі виробництва

4. наданням внутрішніх кредитів

101.Бюджетне фінансування являє собою

1. процес перерахування коштів з одного бюджету до іншого

2. процес перерахування коштів з Державного бюджету до місцевого

3. безповоротний відпуск коштів на виконання функцій місцевих бюджетів

4. + безповоротний та безоплатний відпуск коштів на виконання загальнодержавних функцій

102. Розпорядники бюджетних коштів поділяються на

1. головних та другорядних

2. першого, другого, третього та четвертого рівнів

3. + головних та нижчого рівня

4. згідно бюджетної класифікації

103. Головні розпорядники - це:

1. обласні управління

2. + Міністерства

3. районні фінансові управління

4. селищні ради

104.Принципи бюджетного фінансування поділяються на

1. + плановості, цільового спрямування коштів, ефективного використання

2. кошторисне фінансування, бюджетні позики, міжбюджетні трансферти

3. фінансування з єдиного казначейського рахунка, перерахування коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки розпорядників коштів

4. постійного контролю за рухом грошових коштів

105. Форми бюджетного фінансування поділяються на

- плановості, цільового спрямування коштів, ефективного використання

+ кошторисне фінансування, бюджетні позики, міжбюджетні трансферти

- фінансування з єдиного казначейського рахунка, перерахування коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки розпорядників коштів

- постійного контролю за рухом грошових коштів

106. Методи бюджетного фінансування поділяються на

1. плановості, цільового спрямування коштів, ефективного використання

2. кошторисне фінансування, бюджетні позики, міжбюджетні трансферти

3. + фінансування з єдиного казначейського рахунка, перерахування коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки розпорядників коштів

4. постійного контролю за рухом грошових коштів

107. Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня у своїй діяльності підпорядкований

1. Президенту України

2. + головному розпорядникові

3. Кабінету Міністрів

4. Верховній Раді України

108. Особливістю казначейської системи обслуговування бюджетів за видатками є те, що за її допомогою забезпечується

1. реєстрація всіх юридичних зобов’язань бюджетних установ

2. проведення платежів лише при надходженні коштів на реєстраційні рахунки

3. + ефективне і обов’язкове цільове витрачання бюджетних коштів

4. облік касових операцій

109. В основу діяльності казначейства покладено принцип

1. + єдиної каси

2. субсидіарності

3. консолідації

4. єдності

110. Як називається рахунок, на який зараховуються всі доходи бюджету та з, якого розподіляються видатки

1. об’єднаний казначейський рахунок

2. сукупність казначейських рахунків

3. + єдиний казначейський рахунок

4. власний казначейський рахунок

111. Для обліку операцій за видатками розпорядників коштів призначені

1. особові рахунки

2. зведені особові рахунки

3. поточні рахунки

4. + реєстраційні рахунки

112. Об’єктивні економічні відносини між учасниками суспільного виробництва щодо використання бюджетних коштів згідно з наявними джерелами доходів – це

1. профіцит бюджету

2. збалансований бюджет

3. + дефіцит бюджету

4. незбалансований бюджет

113. Дефіцит виникає внаслідок

1. великої кількості бюджетних програм

2. недосконалості податкової системи

3. + нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них для фінансування державних витрат

4. неправильного планування бюджету

114. Прийняття бюджетів на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється

1. якщо його рівень не перевищує 1% від доходів загального фонду державного бюджету

2. + при наявності обґрунтованих джерел його фінансування

3. якщо його рівень не перевищує 3% від доходів загального фонду державного бюджету

4. якщо його рівень не перевищує 1% від доходів спеціального фонду державного бюджету

115. Перевищення доходів над видатками називається:

1. + бюджетний профіцит

2. бюджетний дефіцит

3. державний борг

4. державний кредит

116. Перевищення видатків над доходами називається:

1. бюджетний профіцит

2. + бюджетний дефіцит

3. державний борг

4. державний кредит

117. Бюджетний дефіцит як економічна категорія має

1. приблизний розмір

2. негативний вплив на економіку

3. + конкретний інтервал дії

4. позитивний вплив на економіку країни

118.

Дефіцит бюджету є одним з макроекономічних показників, що характеризують

1. якісний рівень виконання бюджету за доходами

2. якісний рівень виконання бюджету за видатками

3. якість проведення бюджетної політики

4.+ стійкість економічної системи

119. Бюджетний дефіцит

1. призводить до зменшення зовнішніх зобов’язань держави

2. призводить до зменшення внутрішніх зобов’язань держави

3. призводить до залучення міжнародних кредитів за нижчими відсотковими ставками

4. + значно посилює напруження на ринку позичкових капіталів, спричиняє зростання позичкового відсотка

120. Високі процентні ставки зумовлюють

1. позитивний вплив на валютну сферу

2. + зростання цін товарів за кордоном, викликають негативні наслідки на ринку праці

3. не впливають на стан економіки

4. зміцнення національної валюти

121. За формою прояву дефіцит є

1. вимушений і свідомий

2. пасивний та активний

3. + відкритий та прихований

4. структурний та циклічний

122. За причинами виникнення дефіцит поділяється на

1. відкритий та прихований

2. + вимушений і свідомий

3. пасивний та активний

4. структурний та циклічний

123. За напрямом фінансування дефіцит поділяється на

1. відкритий та прихований

2. вимушений і свідомий

3. + пасивний та активний

4. структурний та циклічний

124. Однією з найбільших історичних причин дефіциту бюджету в Україні є

1. + розрив господарсько-економічних зв’язків країн, розпад фінансово-кредитної систем, спад виробництва

2. відсутність необхідної кількості готівкової маси

3. неможливість отримання міжнародних кредитів

4. нераціональна структуру бюджетних витрат

125. Джерелами фінансування дефіциту є:

1. внутрішні позики органів влади АРК

2. внутрішні та зовнішні позики органів місцевого самоврядування

3. позики приватних осіб

4.+ державні зовнішні та внутрішні позики

126. Чи можуть бути емісійні кошти Національного банку України джерелом фінансування дефіциту державного бюджету

1. так

2. можуть, лише за певних умов

3. + ні

4. можуть за рішенням Національного банку

127. У разі фінансування дефіциту за рахунок внутрішніх позик шляхом впуску цінних паперів кількість товарів і послуг у народному господарстві

1. збільшується

2. зменшується

3. залежить від економічної кон’юнктури

4. + не змінюється

128. Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає

1. перерозподіл витрат у часі

2. збільшення процентних ставок

3. + можливість здійснення додаткових витрат без обмеження поточного споживання

4. збільшення заборгованості держави

129. Державні цінні папери, емітентом яких виступає МФУ, а уповноваженим з випуску, обслуговування і погашення – НБУ – це

1. акції державного підприємства

2. векселі

3. + облігації внутрішньої державної позики

4. ваучер

130. Заходи монетарної політики, якими законодавчі та виконавчі органи влади намагалися впливати на дефіцит, не дали істотних результатів, оскільки

1. невчасно приймався бюджет країни

2. була нестача міжнародних кредитів

3. + не були пов’язані зі стимулюванням економіки

4. спостерігалася тенденція до спаду виробництва

131. Масштабність бюджетного дефіциту і перехід до його фінансування за рахунок державних цінних паперів зумовлюють

1. + зростання внутрішнього боргу й вартості його обслуговування

2. зростання внутрішнього боргу

3. зменшення зовнішнього боргу

4. спад національного виробництва

132. В умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит

1. + негативно впливає на соціально-економічний розвиток держави

2. позитивно впливає на розвиток держави

3. збільшує доходи бюджету

4. зумовлює незалежність держави

133. Реформування податкової системи має базуватися на принципі

1. + фіскальної достатності

2. поступового збільшення ставок податків

3. поступового зменшення ставок податків

4. зменшення податкової бази

134. Для вирішення проблеми дефіцитності бюджету доцільно

1. + поліпшити управління державним майном, здійснювати ефективну податкову політику, зменшити витрати виробництва

2. збільшити податкові ставки, розширити базу оподаткування

3. зменшити ставки оподаткування, скоротити базу оподаткування

4. підвищити роль перспективного планування

135. Держава бере на себе відповідальність за погашення позик або виконання інших зобов’язань, взятих на себе фізичними чи юридичними особами, якщо вона виступає:

1. кредитором

2. позичальником

3. продавцем

4. + гарантом

136. Ким виступає держава, коли залучаються вільні фінансові ресурси юридичних чи фізичних осіб, які використовуються для задоволення державних потреб:

1. кредитор

2. гарант

3. посередником

4. + позичальник

137. Чи можуть позичкові кошти вважатися доходами держави і відображатись в дохідній частині бюджету:

1. так

2. + ні

3. так, лише за рішенням Міністерства фінансів України

4. так, лише за рішення Президента України

138. Державний кредит є:

1. валовий та розподілений

2. + внутрішній та зовнішній

3. державний та місцевий

4. місцевий та цільовий

139. Найбільш поширеним видом державних цінних паперів є:

1. акції

2. грошові інструменти

3. + облігації

4. векселі

140. Казначейські зобов’язання (векселі) мають характер боргового зобов’язання, що спрямовується тільки на покриття:

1. + бюджетного дефіциту

2. відсотків кредиту

3. бюджетного профіциту

4. попереднього кредиту

141. Платники податків сплачують податки та збори у:

1. + готівковій та безготівковій формі

2. лише готівкою

3. товарами та послугами

4. іноземній валюті

142. За своєю економічною сутністю державний кредит

1. це категорія, яка відображає грошові відносини між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями всіх форм власності і фізичними особами - з іншого з приводу створення фонду грошових коштів держави

2. централізований фонд грошових коштів держави, які перебувають у постійному русі з приводу формування доходів та фінансування видатків

3. + являє собою сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади, з одного боку, і фізичними та юридичними особами – з іншого, за яких держава може виступати в якості позичальника, кредитора або гаранта

4. план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань та функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду

143. Основною класичною формою державно-кредитних відносин є та, де

1. держава виступає кредитором

2. + держава вступає позичальником коштів

3. держава здійснює емісію цінних паперів

4. інша держава здійснює запозичення

144. Отримані через державну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись у

1. додаткові витрати на обслуговування боргу

2. додаткові витрати, пов’язані з поверненням боргу

3. + додаткові фінансові ресурси

4. матеріальні блага

145. За правом емісії державні позики поділяються на

1. ринкові та неринкові

2. заставні та без заставні

3. + державні, місцеві

4. короткострокові, середньострокові, довгострокові

146. За характером використання державні позики поділяються на

1. державні, місцеві

2. + ринкові та неринкові

3. заставні та без заставні

4. короткострокові, середньострокові, довгострокові

147. За забезпеченістю державні позики поділяються на

1. державні, місцеві

2. ринкові та неринкові

3. + заставні та без заставні

4. короткострокові, середньострокові, довгострокові

148. За терміном погашення державні позики поділяються на

1. державні, місцеві

2. ринкові та неринкові

3. заставні та без заставні

4. + короткострокові, середньострокові, довгострокові

149. За характером виплати доходу державні позики поділяються на

1. державні, місцеві

2. ринкові та неринкові

3. заставні та без заставні

4. + процентні, виграшні, дисконтні

150. За характером погашення заборгованості державні позики поділяються на

1. державні, місцеві

2. + одноразова виплата, виплата частинами

3. ринкові та неринкові

4. заставні та без заставні

151. За характером зобов’язань в погашенні боргу державні позики поділяються на

1. державні, місцеві

2. ринкові та неринкові

3. + з правом дострокового погашення, без права дострокового погашення

4. заставні та без заставні

152. Сукупність відносин, в яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника, кредитора або гаранта – це

1. + міжнародний державний кредит

2. державний кредит

3. внутрішні позики

4. продаж облігацій на міжнародному ринку

153. Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими процентами включається до

1. + державного боргу країни

2. доходів державного бюджету

3. доходів загального фонду державного бюджету

4. статистичної звітності

154.

Країнам, що мають значні економічні і фінансові труднощі, зовнішні позики можуть надаватися на пільгових умовах з метою

1. отримання прибутку від надання кредиту

2.+ сприянню їх економічного потенціалу

3. посилити політичний вплив на отримувача коштів

4. отримання пільг на ведення бізнесу

155. Кошти, отримані від розміщення облігацій зовнішніх державних позик, спрямовуються виключно до

1. місцевого бюджету

2. + державного бюджету

3. позабюджетних фондів

4. приватних структур

156. Первинне розміщення , обслуговування обігу та погашення облігацій зовнішніх державних позик здійснює

1. Президент України

2. Верховна Раду України

3. + Міністерство фінансів України

4. Державна казначейська служба України

157. Виплата доходів або погашення облігацій зовнішніх державних позик майном державних підприємств

1. дозволяється

2. + забороняється

3. дозволяється, лише за рішенням КМУ

4. дозволяється зі згоди Президента України

158. Державний борг поділяється на

1. власний та комунальний

2. + поточний та капітальний

3. місцевого бюджету та державного бюджету

4. терміновий та довгостроковий

159. Сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, та належить до сплати в цей період відсотків за усіма випущеними на даний момент позиками – це

1. капітальний борг

2. + поточний борг

3. терміновий борг

4. довгостроковий борг

160. Загальна сума заборгованості та відсотків, що мають бути сплачені за позиками – це

1. поточний борг

2. + капітальний борг

3. терміновий борг

4. довгостроковий борг

161. Повернення внутрішнього боргу не зменшує фінансового потенціалу держави, в той час, як зовнішній

1. гарантується всім майном, що перебуває у власності держави

2.+ обумовлює відплив капіталу з держави

3. збільшує платоспроможність країни

4. підвищує процентну ставку

162. Державний борг за структурою поділяється на

1. поточний та основний

2. + внутрішній та зовнішній

3. номінальний, реальний

4. поточний та капітальний

163. Залежно від терміну державний борг поділяється на

1. внутрішній та зовнішній

2. + поточний та основний

3. номінальний, реальний

4. поточний та капітальний

164. Залежно від зобов’язань держави перед суб’єктами економіки державний борг поділяється на

1. внутрішній та зовнішній

2. поточний та основний

3. + номінальний, реальний

4. поточний та капітальний

165. Комплекс заходів, що здійснює держава в особі уповноважених органів з визначення умов залучення коштів, їх розміщення, погашення та забезпечення платоспроможності держави – це

1. бюджетна система

2. + система управління боргом

3. бюджетний устрій

4. бюджетне регулювання

166. Метою управління державним боргом є

1. отримання негативного валютного сальдо

2. + одержання ефекту від фінансування за рахунок запозичених коштів

3. сприяння макроекономічним труднощам

4. підтримання платіжного балансу

167. Принцип безумовності управління державним боргом полягає в

1. урахуванні в процесі управління державним боргом всіх зобов’язань, емітованих центральним урядом

2. + забезпеченні безумовного виконання державою всіх зобов’язань перед інвесторами і кредиторами

3. розміщенні і погашенні позик таким чином, щоб максимально знизити вплив коливань кон’юнктури світового ринку капіталів

4. підтриманні оптимальної структури боргових зобов’язань держави

168. Принцип єдності управління державним боргом полягає в

1. забезпеченні безумовного виконання державою всіх зобов’язань перед інвесторами і кредиторами

2. + урахуванні в процесі управління державним боргом всіх зобов’язань, емітованих центральним урядом

3. розміщенні і погашенні позик таким чином, щоб максимально знизити вплив коливань кон’юнктури світового ринку капіталів

4. підтриманні оптимальної структури боргових зобов’язань держави

169. Принцип зниження ризиків управління державним боргом полягає в

1. забезпеченні безумовного виконання державою всіх зобов’язань перед інвесторами і кредиторами

2. урахуванні в процесі управління державним боргом всіх зобов’язань, емітованих центральним урядом

3. + розміщенні і погашенні позик таким чином, щоб максимально знизити вплив коливань кон’юнктури світового ринку капіталів

4. підтриманні оптимальної структури боргових зобов’язань держави

170. Принцип оптимальної структури управління державним боргом полягає в

1. забезпеченні безумовного виконання державою всіх зобов’язань перед інвесторами і кредиторами

2. урахуванні в процесі управління державним боргом всіх зобов’язань, емітованих центральним урядом

3. розміщенні і погашенні позик таким чином, щоб максимально знизити вплив коливань кон’юнктури світового ринку капіталів

4. + підтриманні оптимальної структури боргових зобов’язань держави

171. Процес управління державним боргом включає основні етапи

1. + залучення коштів, розміщення, повернення боргу і виплата відсотків

2. залучення коштів, повернення боргу

3. розміщення, виплата відсотків

4. залучення, зберігання, накопичення

172. Залучені кошти повинні використовуватись для

1. фінансування соціальної сфери

2. + фінансування зростання виробничих потужностей

3. фінансування невиробничої сфери

4. фінансування органів влади

173. Рефінансування державного боргу уявляє собою

1. погашення процентів за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик

2. розміщення нових позик

3. + погашення основної заборгованості та процентів за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик

4. отримання нового кредиту для погашення попереднього

174. Реструктуризація полягає в тому, що на певних умовах

1. отримання нового кредиту, для погашення основного

2. збільшення процентної ставки боргу

3. списуються частка заборгованості

4. + переносять термін сплати частки боргу

175. Фонди грошових коштів, призначені для реалізації завдань і функцій, покладених на органи самоврядування – це

1. державний бюджет

2. + місцеві бюджети

3. Зведений бюджет України

4. обласний бюджет

176. За рахунок фондів грошових коштів місцевих бюджетів забезпечується

1. фінансування загальнодержавних програм та заходів

2. фінансування цільових соціальних проектів

3. + фінансування заходів економічного і соціального розвитку на відповідній території

4. фінансування державного боргу

177. До структури місцевих бюджетів входять

1. + бюджет Автономної Республіки Крим, обласний бюджет, районний бюджет, селищні бюджети

2. бюджет АРК, зведений бюджет України

3. Державний бюджет та обласні бюджети

4. всі бюджети, які затверджуються на території України

178. Запозичення до відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до

1. + бюджету розвитку

2. поточного бюджету

3. бюджету розвитку або поточного, залежно від рішення місцевого органу влади

4. комерційних структур

179. Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів встановлюється

1. Указом Президента України

2. Верховною Радою України

3. Міністерством фінансів України

4. + Кабінетом Міністрів України

180. Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів щодо його обслуговування, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом

1. 4 наступних років

2. + 5 наступних років

3. 3 наступних років

4. 2 наступних років

181. Як окрема економічна категорія, доходи місцевих бюджетів виражають

1. грошові відносини між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями всіх форм власності і фізичними особами - з іншого з приводу створення фонду грошових коштів держави та його використання на розширене відтворення

2. формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань та функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду

3. фінансові відносини на території певного регіону

4. + сферу економічних відносин суспільства, яка пов'язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів регіонального рівня і використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону

182. Доходи місцевих бюджетів затверджуються

1. Конституцією України

2. рішенням місцевого органу самоврядування

3. + Законом України «Про державний бюджет» та Бюджетним кодексом

4. Указом Президента України

183. Гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України – це

1. самоуправність

2. державне управління

3. + місцеве самоврядування

4. державне регулювання

184. Відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України - це

1. міжрайонні відносини

2. + міжбюджетні відносини

3. товариські відносини

4. міжнародні відносини

185. Міжбюджетні відносини виконують функцію

1. підтримки «бідних» територій

2. + розподілу дохідних джерел та видаткових повноважень між ланками бюджетної системи

3. забезпечення бюджетів достатніми ресурсами

4. розмежування повноважень

186. Суб’єктами міжбюджетних відносин є

1. + органи різних рівнів

2. профільні міністерства

3. суб’єкти підприємницької діяльності

4. головні розпорядники бюджетних коштів

187. Перевага централізованої моделі між бюджетних відносин полягає в

1. + централізації державного управління

2. перевантаженні центральних органів влади

3. ігнорування місцевих інтересів

4. незацікавленість місцевих органів влади у розвитку власної фінансової бази

188. Виберіть основні форми між бюджетних відносин

1. основна та додаткова

2. + унітарна, федеральна

3. фіксована та регульована

4. загальнодержавна та місцева

189. Бюджетне субсидіювання між ланками бюджетної системи передбачає

1. передачу коштів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюджету вищого рівня

2. + передачу коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня

3. отримання місцевими бюджетами коштів на покриття тимчасових касових розривів

4. передачу коштів з одного бюджету до іншого в зв’язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків

190. Вилучення коштів між ланками бюджетної системи передбачає

1. передачу коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня

2.+ передачу коштів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюджету вищого рівня

3. отримання місцевими бюджетами коштів на покриття тимчасових касових розривів

4. передачу коштів з одного бюджету до іншого в зв’язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків

191. Бюджетні позички між ланками бюджетної системи передбачають

1. передачу коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня

2. передачу коштів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюджету вищого рівня

3. + отримання місцевими бюджетами коштів на покриття тимчасових касових розривів

4. передачу коштів з одного бюджету до іншого в зв’язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків

192. Взаємні розрахунки бюджетів між ланками бюджетної системи передбачають

1. передачу коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня

2. передачу коштів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюджету вищого рівня

3. отримання місцевими бюджетами коштів на покриття тимчасових касових розривів

4. + передачу коштів з одного бюджету до іншого в зв’язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків

193. Бюджетне субсидіювання включає до свого складу

1. + субсидії, субвенції, дотації

2. міжнародні трансферти

3. цільову допомогу

4. між бюджетний трансферт

194. Складанню проектів бюджетів передує

1. аналіз попередніх років

2. аналіз пропозицій позичкового капіталу

3. + розробка прогно­зів соціального і економічного розвитку

4. складання бюджетних запитів

195. Доку­мент, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період – це

1. паспорт бюджетної програми

2. орієнтовний кошторис

3. + бюджетний запит

4. бюджетний розпис

196. Складання бюджетних запитів загалом починається з

1. доведення форми бюджетного запиту

2. розробки економічної класифікації

3. розробки програмної класифікації

4.+ доведення інструкції з підготовки бюджетних запитів

197. Міністерство фінан­сів України готує проект закону про Державний бюджет України та подає його Кабінету Міністрів України для роз­гляду на основі

1. штатного розпису

2. бюджетного розпису

3. + бюджетного запиту

4. бюджету за минулий рік

198. Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його з відповідними матеріалами Верховній Раді України не пізніше

1. 1 вересня

2. 14 жовтня

3. + 15 вересня

4. 15 грудня

199. Закон України «Про Державний бюджет України» затверджує

1. + Верховна Рада України

2. Президент України

3. Міністр фінансів

4. Прем’єр Міністр України

200. Система виконання державного бюджету за доходами ґрунтується на

1. + комплексі касових операцій, що проводяться Державним казначейством

2. банківській системі

3. законодавчих засадах

4. Конституції України

201. Платники податків пере­раховують платежі до державного бюджету на доходні ра­хунки, відкриті

1. в комерційних банках

2. в Ощадбанку

3. в закордонних банках

4.+ в органах казначейства

202. Розмежування доходів бюджетів проводиться

1. 1 раз в тиждень

2. + щоденно

3. 2 рази на тиждень

4. розмежування не проводиться

203. Рахунки для зарахування платежів відкриваються на балансі

1. районних відділеннях Державного казначейства

2. обласних відділень Національного банку України

3. Головного управління Державного казначейства в м. Києві

4. + обласних управлінь Державного казначейства

204. Зведення, складання та подання звітності про виконання Державного бюджету Ук­раїни здійснює

1. комерційні банки

2. + Державне казначейство

3. приватні особи

4. головні бухгалтера бюджетних установ

205. Звітність про виконання бюджетів повинна забезпечити

1. порівнянність даних, що містяться в звітності

2. доступність інформації

3. + формування об’єктивної правдивої, повної, якісної інформації про стан та результати виконання бюджетів

4. можливість консолідації даних

206. Звітність поділяється на

1. періодичну та постійну

2. + фінансову та статистичну

3. обов’язкову та добровільну

4. часткову та повну

207. Система взаємо­пов'язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан бюджету та результати його виконання за звітний період – це

1. статистична звітність

2. періодична звітність

3. + фінансова звітність

4. повна звітність

208. Фінансова звітність складається на основі

1. + бухгалтерського обліку

2. податкового обліку

3. макроекономічних показників

4. статистичної звітності

209. За призначення фінансова звітність поділяються на

1. первинну, зведену

2. оперативну та місячну

3. просту та зведену

4.+ внутрішню та зовнішню

210. За обсягом показників звітність розрізняють

1. внутрішню та зовнішню

2. + первинну, зведену

3. оперативну та місячну

4. просту та зведену

211. За терміном складання звітність розрізняють

1. внутрішню та зовнішню

2. + місячну, квартальну, річну

3. первинну, зведену

4. просту та зведену

212. Орган, установа чи організація, яка повністю утримується за рахунок відповідного бюджету – це

1. банківська установа

2. + бюджетна установа

3. приватна установа

4. орган місцевого самоврядування

213. Бюджетні установи є

1. прибутковими

2. збитковими

3. + неприбутковими

4. прибутковими, за певних обставин

214. Повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету – це

1. бюджетне зобов’язання

2. бюджетний запит

3. + бюджетне асигнування

4. бюджетний розпис

215. Повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування – це

1. бюджетне асигнування

2. бюджетний запит

3. + бюджетне призначення

4. бюджетний розпис

216. Видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу – це

1. між бюджетний трансферт

2. міжнародний трансферт

3. дотація вирівнювання

4. + витрати бюджету

217. Операції, пов’язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з’являються зобов’язання перед бюджетом, та операції, пов’язані з поверненням цих коштів до бюджету – це

1. + кредитування за вирахуванням погашення

2. кредитування малого бізнесу

3. між бюджетний трансферт

4. міжнародний трансферт

218. Бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету – це

1. + розпорядники бюджетних коштів

2. органи стягнення

3. місцеві бюджети

4. бюджети місцевого самоврядування

219. Проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань та функцій, що здійснюються органами державної влади – це

1. Закон України «Про державний бюджет»

2. бюджетний розпис

3. бюджет

4. + проект бюджету

220. Погашення зобов’язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах – це

1. між бюджетний трансферт

2. субвенція

3. + платіж

4. дотація

1. Термін «фінанси» походить від латинського «financia», що перекладається як:

1. Грошовий потік

2. Скарбниця

3. Грошовий платіж

4. Фінансовий платіж

2. Об’єктами фінансового розподілу на макрорівні економіки є:

1. Національне багатство, амортизація, додана вартість

2. ВВП, національний дохід, національне багатство, зовнішні надходження

3. ВНП, національний дохід, державний кредит

4. Виторг підприємств, національний дохід, фінансові резерви

3. Головним об’єктом фінансових відносин є:

1. Кошти громадян

2. Грошові ресурси підприємств

3. Валовий внутрішній продукт

4. Чистий дохід

4. Що є предметом фінансів:

1. Фінансові ресурси

2. Фінансові відносини

3. Гроші

4. Капітал

5. Фінанси тісно пов’язані з такими економічними категоріями, як:

1. Бюджет, політика, ціна

2. Економіка, суспільство, ВВП

3. Кредит, ціна, заробітна плата

4. Бюджет, економіка, політика

6. Управління фінансами включає дві основні складові:

1. Фінансове забезпечення і фінансове регулювання

2. Органи управління та форми і методи управлінської діяльності

3. Нормативне і правове забезпечення

4. Фінансовий і кредитний механізми

7. Найбільш повне визначення терміну «фінанси»:

1. Процес безперервного переміщення грошей між суб ‘єктами господарювання+

2. Економічні відносини, що пов’язані із сплатою податків та інших платежів підприємствами до бюджету

3. Економічні відносини, що відображають формування, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів у процесі розподілу і перерозподілу ВВП і НД

4. Економічні відносини, що пов’язані із створенням грошових фондів.

8. Об’єктивними передумовами функціонування фінансів є:

1.Товарно-грошові відносини, існування держави, дія економічних законів

2.Існування держави, дія закону вартості, потреби розширеного відтворення

3. Економічний розвиток суспільства, дія економічних законів, потреби розширеного відтворення

4. Товарно-грошові відносини, дія економічних законів

9. Суб’єктами фінансових відносин є:

1. Держава, суб’єкти господарювання, населення, міжнародні організації, інші держави

2. Державні службовці, працівники ДПА, суб’єкти господарювання

3. Населення, АТ "Світоч", державна служба охорони

4. Державний бюджет, цільові державні фонди, державний кредит

10. До сфери фінансових відносин відносять:

1. Виплата заробітної плати робітникам

2. Сплата податків підприємствами

3. Повернення боргу між друзями

4. Купівля продуктів у супермаркеті

11. Фінансові відносини можна характеризувати як:

1. Грошові, обмінно-розподільчі, фондоутворювальні

2. Економічні, розподільчі, грошові, фондоутворювальні

3. Суспільні, економічні, грошові, перерозподільчі, фондоутворювальні

4. Суспільні, економічні, вартісні, обмінно-розподільчі, фондоутворювальні

12. Функціями фінансів є:

1. Контрольна, економічна, стимулююча

2. Розподільча, стимулююча, відтворювальна, регулювальна

3. Розподільча, контрольна

4. Фіскальна, розподільча, регулювальна

13. Фінансові ресурси визначаються як:

1. Економічні відносини з приводу розподілу і перерозподілу грошових доходів суб’єктів господарювання

2. Товарно-матеріальні цінності, що використовуються підприємством у процесі господарської діяльності

3. Основні і оборотні фонди суб’єкта господарювання

4. Грошові надходження і доходи, що формуються в процесі розподілу та перерозподілу ВВП і НД

14. Розподільча функція фінансів охоплює:

1. Розподіл і перерозподіл ВВП і НД

2. Контроль за розподілом і перерозподілом ВВП і НД

3. Розподіл і перерозподіл матеріальних і трудових ресурсів

4. Розмежування доходів між ланками бюджетної системи

15. Суть розподільчої функції фінансів полягає у:

1. Здатності фінансів кількісно відображати економічні процеси розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів

2. Перетворенні вартості ВНП і НД в конкретні види доходів

3. Розподілі ВНП і НД в результаті кримінальних порушень

4. Формуванні централізованих фондів

16. Суть контрольної функції фінансів полягає у контролі за:

1. формуванням і ефективним використанням як бюджетних коштів, так і фінансових ресурсів суб’єктів господарювання і домогосподарств

2. доходами юридичних осіб

3. формуванням централізованих фондів грошових коштів

4. ефективністю використання банківського кредиту

17. Залежно від джерел формування, фінансові ресурси поділяються на:

1. Державні і місцеві

2. Централізовані і децентралізовані

3. Внутрішні і зовнішні

4. Власні і позичені

18. До складу децентралізованих фінансів не входять:

1. Фінанси підприємницьких структур

2. Фінанси населення

3. Місцеві бюджети

4. Обласні бюджети

19. Методами формування фінансових резервів виступають:

1.Госпрозрахунковий, бюджетний, галузевий, страховий

2. Госпрозрахунковий, централізований, страховий

3. Грошовий, державний, галузевий, страховий

4. Госпрозрахунковий, централізований, грошовий

20. Централізовані фінансові ресурси використовуються на:

1. Фінансування потреб розширеного відтворення

2. Фінансування державних органів влади та управління

3. Фінансування суспільних функцій і завдань

4. Фінансування загальнодержавних заходів у сфері економічної й політичної діяльності

21. До децентралізованих фінансових ресурсів належать:

1. Кошти Пенсійного фонду, кошти статутного фонду, кошти фондів, утворених за рахунок прибутку

2. Прибуток, кошти статутного фонду, амортизаційного фонду, кошти фондів, утворених за рахунок прибутку, стійкі пасиви

3. Кошти фонду оплати праці, резервний фонд КМУ, прибуток

4. Кошти фондів, утворених за рахунок прибутку, кошти цільових державних фондів, резервний фонд КМУ

22. Відмінності між фінансами і кредитом полягають у наступному:

1.Фінанси носять нееквівалентний і поворотний характер, а кредит – еквівалентний та безповоротний

2. Фінанси носять еквівалентний і безповоротний характер, а кредит – еквівалентний та поворотний

3. Фінанси носять нееквівалентний і безповоротний характер, а кредит – нееквівалентний і поворотний

4. Фінанси носять еквівалентний і поворотний характер, а кредит – нееквівалентний і безповоротний

23. Заробітна плата виступає джерелом фінансових ресурсів підприємства у випадку:

1. Сплати податків із заробітної плати

2. Щоденної виплати заробітної плати

3. Виплати нарахованої заробітної плати два рази на місяць

4. Отримання в банку коштів на виплату заробітної плати

24. Джерелом кредитних ресурсів комерційних банків виступає:

1. Власний капітал, міжбанківські кредити, тимчасово вільні фінансові ресурси держави, суб’єктів господарювання, домогосподарств

2. Доходи від цінних паперів, маржа, бюджетні асигнування

3. Податки, депозити, міжбанківські кредити

4. Тимчасово вільні кошти підприємств і домогосподарств, емісійний дохід, відсотки на депозити

25. Фінансові резерви – це:

1. Група фінансових фондів держави чи суб’єктів господарювання, які тимчасово не беруть участі в обороті коштів власника, однак продовжують рух у загальному грошовому обігу, зберігаючи потенційну можливість повернення в оборот свого власника за настання певних умов

2. Фонди грошових коштів, що формуються суб’єктами господарювання, державою, домогосподарствами і використовуються на фінансування розширеного відтворення

3. Процес розподілу ВВП і національного доходу у вигляді формування фінансових фондів

4. Процес формування та використання централізованих фінансових фондів

26. Способи формування фінансових резервів є:

1. Метод коефіцієнтів, сальдовий

2. Бюджетний, галузевий, госпрозрахунковий, страховий

3. Прямолінійний, прискорений

4. Приватний, державний

27. Видами фінансових резервів є:

1. Централізовані і децентралізовані

2. Приватні, господарські

3. Власні, позичені

4. Офіційні, неофіційні

28. Фінансова стратегія держави – це:

1. Довгостроковий курс фінансової політики, що відображає основні джерела формування і напрями використання фінансових ресурсів на тривалу перспективу

2. Напрями, форми і методи використання фінансових ресурсів

3. Система принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних з рухом фінансових ресурсів

4. Процес визначення оптимальної структури капіталу

29. До складу державних фінансів не входять:

1. Державний бюджет +

2. Державний кредит

3. Позабюджетні спеціальні фонди

4. Фінанси підприємств комунальної форми власності

30. Методи і форми фінансового механізму включають:

1. Планування, стратегічне управління, збір інформації

2. Фінансове регулювання і оперативне управління

3. Прогнозування і контроль

4. Планування, оперативне управління, фінансове регулювання, фінансове забезпечення, фінансовий контроль

31. Головною метою фінансової політики є:

1. Забезпечення стійкого зростання економіки, удосконалення її структури, поліпшення добробуту населення

2. Оптимальний розподіл прибутку підприємств

3. Розподіл по галузях грошових надходжень

4. Надходження максимальної кількості податків і платежів до бюджетів

32. Фінансовий контроль – це:

1. Перевірка використання фінансових ресурсів

2. Проведення заходів по стягненню коштів до бюджетів

3. Надходження до бюджетів зборів та платежів

4. Спостереження та перевірка процесів законності і ефективності формування та використання фондів грошових ресурсів у процесі створення, розподілу, використання ВВП

33. Фінансова політика характеризується як:

1. Державна політика у сфері розподільчих і нерозподільчих відносин

2. Частина економічної політики держави, яка спрямована на досягнення максимального соціально-економічного рівня розвитку суспільства

3. Сукупність заходів щодо забезпечення відповідними фінансовими ресурсами реалізації державних програм

4. Сукупність фінансових заходів, які здійснює держава через фінансову систему

34. За характером заходів і часом їх здійснення фінансова політика поділяється на :

1. Фінансову тактику і фінансову стратегію

2. Фінансову стратегію і бюджетне регулювання

3. Оперативну фінансову політику і фінансову тактику

4. Фінансову стратегію і податкову політику

35. Фінансовий контроль на державному рівні здійснює:

1. Верховна рада України

2. Рахункова палата

3. Міністерство фінансів України

4. Президент України

36. Складовими фінансової політики є сукупність політик:

1. Податкової, митної, грошово-кредитної, бюджетної, боргової, інвестиційної

2. Підприємницьких структур

3. Населення

4. Правильна відповідь відсутня

37. Яке найхарактерніше визначення змісту фінансової політики держави?

1. Розробка основних напрямів формування і використання фінансів, виходячи із необхідності вирішення економічних і соціальних завдань

2. Розробка основних напрямів економічного і соціального розвитку суспільства (держави)

3. Розробка заходів щодо регулювання грошового обігу і операцій на відкритому ринку цінних паперів

4. Розробка заходів щодо охорони довкілля

38. Прикладом фінансової тактики можуть бути:

1. Амортизаційна і податкова політика

2. Грошова реформа, бюджетна політика

3. Бюджетна концепція, податкова політика

4. Бюджетна політика, бюджетна концепція

39. Фінансовий механізм – це:

1. Господарський розрахунок, який ґрунтується на принципі самоокупності

2. Сукупність форм і методів, за допомогою яких відбувається формування і використання фондів фінансових ресурсів для забезпечення різноманітних потреб державних структур, суб’єктів господарювання та населення

3. Порядок надання і погашення кредитів, контроль за ефективним їх використанням

4. Сукупністю організаційно-технічних заходів, використовуваних на підприємстві для створення виробничого потенціалу.

40. До фінансових важелів і стимулів належать:

1. Процес формування і використання фінансових ресурсів на макро- і макрорівнях економіки

2. Нормативно-правове забезпечення господарсько-фінансової діяльності

3. Форми і методи формування і використання фінансових ресурсів, які одночасно виступають як система фінансових показників, норм, нормативів, використовуваних у фінансових відносинах

4. Система керівництва фінансами

41. Фінансове забезпечення здійснюється у таких формах:

1. Самофінансування, кредитування, бюджетні асигнування, інвестування, лізинг

2. Кредитування і акціонування

3. Самофінансування, кредитування, бюджетні асигнування і акціонерний капітал

4. Бюджетне фінансування і кредитування

42. Фінансове планування розглядається як:

1. Метод формування стратегічних цілей фінансової діяльності суб’єктів господарювання та країни в цілому

2. Розробка фінансової політики у напрямах фінансової діяльності підприємства

3. Процес розробки системи фінансових планів і бюджетів

4. Інструмент перерозподілу фінансових ресурсів держави

43. До основних методів фінансового планування не належать:

1. Балансовий, розрахунково-аналітичний, нормативний

2. Економіко-математичне прогнозування і моделювання

3. Фінансових коефіцієнтів

4. Інформаційно-розвивальний, дослідницький

44. Фінансовий контроль – це:

1. Система інформаційного забезпечення фінансового менеджменту

2. Процес дослідження фінансового стану підприємства

3. Особлива сфера вартісного контролю за фінансовою діяльністю всіх економічних суб’єктів, дотримання фінансово-господарського законодавства, доцільністю витрат

4. Процес управління грошовим обігом, формуванням і використанням фінансових ресурсі підприємства

45. Залежно від взаємовідносин суб’єкта й об’єкта контролю існують такі види контролю:

1. Зовнішній і внутрішній

2. Державний, муніципальний

3. Обстеження, ревізія, перевірка

4. Попередній, поточний, наступний

46. У яких формах здійснюється фінансовий контроль?

1. Документальні перевірки і ревізії тематичні обстеження і спостереження

2. Попередній, поточний, наступний

3. Зовнішній і внутрішній

4. Власний, державний

47. Фінансове планування – це:

1.науково обгрунтований процес визначення джерел фінансо­вих ресурсів

2. фінансовий план формування і використання фінансових ресурсів

3. фінансові ресурси та методи їх формування

4. процес управління формуванням і використання фондів фінансових ресурсів на рівні держави.

48. Фінансові норми – це:

1. Певне обмеження на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина

2. Повне або часткове звільнення від податків, застосування диференційованих ставок оподаткування, надання прав на застосування прискореної амортизації

3. Посилення матеріальної відповідальності суб’єктів господарювання у виконанні взятих зобов’язань

4. Рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів

49. Фінансові ліміти – це:

1. Певне обмеження на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина

2. Повне або часткове звільнення від податків, застосування диференційованих ставок оподаткування, надання прав на застосування прискореної амортизації

3. Посилення матеріальної відповідальності суб’єктів господарювання у виконанні взятих зобов’язань

4. Рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів

50. Фінансові стимули – це:

1. Певне обмеження на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина

2. Повне або часткове звільнення від податків, застосування диференційованих ставок оподаткування, надання прав на застосування прискореної амортизації

3. Рівень заробітної плати, доходів працівників, матеріальні допомоги, премії, пенсії, стипендії, надання різних пільг, зокрема - податкових пільг, податкових канікул, списання податкової заборгованості

4. Рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів

51. Фінансові пільги – це:

1. Певне обмеження на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина

2. Повне або часткове звільнення від податків, застосування диференційованих ставок оподаткування, надання прав на застосування прискореної амортизації

3. Рівень заробітної плати, доходів працівників, матеріальні допомоги, премії, пенсії, стипендії, надання різних пільг, зокрема – податкових пільг, податкових канікул, списання податкової заборгованості

4. Рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів

52. Фінансові санкції – це:

1. Певне обмеження на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина

2. Повне або часткове звільнення від податків, застосування диференційованих ставок оподаткування, надання прав на застосування прискореної амортизації

3. Посилення матеріальної відповідальності суб’єктів господарювання у виконанні взятих зобов’язань

4. Рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів

53. Фінансова система – це:

1. Контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави

2. Сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських суб’єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних та соціальних потреб

3. Грошово-кредитний механізм.

4. Повне або часткове звільнення від податків, застосування диференційованих ставок оподаткування, надання прав на застосування прискореної амортизації

54. Державні фінанси – це:

1. Доходи підприємств, що формуються в результаті їх господарської діяльності

2. Центральна підсистема, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток країни

3. Відносини, що включають загальнодержавні фінанси, фінанси підприємств, об’єднань

4. Кошти державних органів та державних підприємств

55. Фінансовий ринок, як забезпечувальна сфера фінансової системи, поділяється на такі ланки:

1. Державні цільові фонди і страхування

2. Ринок грошей і ринок капіталів

3. Фінанси державного сектора і державний кредит

4. Державні цільові фонди і державний кредит

56. Складовими фінансової системи за рівнями фінансових відносин – це:

1. Фінанси підприємств, державні фінанси, бюджет, державний кредит

2. Міжнародні фінанси, фінансовий ринок, фінансова політика

3. Фінанси суб’єктів господарювання, державні фінанси, міжнародні фінанси, фінанси домогосподарств.

4. Державні фінанси, фінансова політика, державний кредит

57. За внутрішньою будовою фінансова система – це:

1. Сукупність фінансових органів і інститутів

2. Сукупність відносно відокремлених взаємопов’язаних фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу і перерозподілу ВВП

3. Конкретними видами фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні підприємств

4. Система замкнутих перерозподільних відносин.

58. За організаційною структурою фінансова система – це:

1. Сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками та фондами грошових коштів

2. Сукупність грошових фондів, що знаходяться у розпорядженні суб’єктів господарювання

3. Сукупність фінансово-кредитних установ

4. Апарат управління фінансовою діяльністю підприємства

59. Принципи побудови фінансової системи:

1. Єдність усіх ланок фінансової системи і функціональне призначення їх

2. Єдність і централізм

3. Комерційний розрахунок і функціональне призначення

4. Централізм і функціональне призначення

60. Державні фінанси характеризуються як:

1. Складова частина фінансової системи, її центральна підсистема, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток

2. Система грошових фондів, зосереджених у руках держави і призначених для забезпечення властивих їй функцій

3. Система грошових фондів, що забезпечують процес виробництва та відтворення у рамках конкретного суб’єкта господарювання

4. Грошові фонди, що формуються з доходів громадян

61. Управління фінансами в Україні покладено на:

1. Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Апарат Президента

2. Рахункову палату

3. Міністерство фінансів України

4. Міністерство доходів і зборів України

62. Основним завданням Міністерства фінансів України є:

1. Міжнародне співробітництво у сфері оподаткування

2. Вироблення основ і напрямів фінансової політики держави та розробка заході щодо їх реалізації

3. Касове виконання бюджету

4. Позавідомчий контроль за складанням і виконанням Державного бюджету

63. Основним завданням Державної казначейської служби України є:

1. Міжнародне співробітництво у сфері оподаткування

2. Вироблення основ і напрямів фінансової політики держави та розробка заходів щодо їх реалізації

3. Касове виконання бюджету

4. Позавідомчий контроль за складанням і виконанням Державного бюджету

64. Основним завданням Міністерства доходів і зборів України є:

1. Забезпечення формування єдиної державної податкової та митної політики

2. Вироблення основ і напрямів фінансової політики держави та розробка заходів щодо їх реалізації

3. Касове виконання бюджету

4. Позавідомчий контроль за складанням і виконанням Державного бюджету

65. До сфери фінансових відносин підприємств безпосередньо належать:

1. Процес первинного розподілу вартості ВВП, внаслідок чого утворюються різні фонди грошових доходів

2. Процес нарахування і сплати податків

3. Оплата товарів і послуг

4. Виплата зарплати, пенсій, стипендій

66. Витрати підприємства характеризують:

1. Загальну суму надходжень, отриманих від видів діяльності підприємства

2. Вартісну оцінку господарської діяльності підприємства у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах

3. Суму коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємства

4. Розмір амортизаційних відрахувань

67. Фінансові показники – це:

1. Показники платоспроможності підприємства

2. Абсолютні величини, які характеризують створення і використання фінансових ресурсів у економіці держави

3. Показники індикативного плану або окремих програм

4. Централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій

68. До принципів комерційного розрахунку належать:

1. Самостійність, самоокупність, самофінансування, фінансова відповідальність, матеріальна зацікавленість, грошовий контроль

2. Строковість, платність та повернення

3. Плановість, підзвітність, кошторисне фінансування

4. Самостійність, фінансова відповідальність, підзвітність

69. Зміст фінансів підприємства складають наступні грошові відносини:

1. З приводу мобілізації тимчасово вільних коштів підприємств і населення для фінансування державних видатків

2. З приводу розподілу ВВП і створення грошових фондів для держави.

3. Які виражають формування, розподіл і використання грошових доходів і фондів суб’єктів господарювання у відтворювальному процесі

4. Між суб’єктами господарювання і банківською системою

70. Фінансова діяльність підприємства – це:

1. Процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямами їх цільового використання

2. Використання різних прийомів і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємства

3. Управління фінансовими відносинами через фінансові важелі

4. Методи аналізу господарської діяльності підприємства

71. Об’єктом фінансів підприємств виступають:

1. Рух грошових потоків підприємства

2. Економічні відносини, пов’язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів

3. Грошові доходи та фонди

4. Відтворювальний процес

72. До фінансових ресурсів підприємства належать:

1. Тільки власний капітал

2. Грошові фонди і частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі

3. Основні фонди і оборотні активи

4. Тільки кредити банків

73. Правильне визначення економічної суті рентабельності:

1. Абсолютна сума прибутку, отриманого від операційної діяльності

2. Рівень дохідності підприємства

3. Перевищення прибутку від фінансових операцій над збитками від цих операцій

4. Перевищення виручки від реалізації продукції над її собівартістю

74. Фінансова діяльність бюджетних організацій пов’язана з:

1. Кошторисним фінансуванням

2. Прибутковістю

3. Самофінансуванням

4. Самоокупністю

75. Невиробничі підприємства відносяться до:

1. Соціальної та забезпечувальної сфери населення

2. Прибуткових підприємств

3. Бюджетних установ

4. Благодійних фондів

76. Добровільні громадські формування створюються:

1. З метою отримання високих прибутків

2. Для задоволення та захисту соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів громадян

3. Для виробництва продуктів харчування

4. Для забезпечення власних інтересів

77. Амортизація – це:

1. Поступова втрата основними фондами своєї споживної вартості в процесі їх функціонування

2. Знос основних фондів внаслідок впровадження нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин і обладнання

3. Систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (ПСБО) 7

4. Витрати на реконструкцію, технічне переозброєння і ремонт основних фондів.

78. Суть самофінансування можна охарактеризувати як:

1. Принцип господарювання, за якого господарська самостійність тісно пов’язана із самостійністю у формуванні і використанні власних фінансових ресурсів

2. Форму фінансового забезпечення, яка передбачає використання кредитів та інших позикових коштів

3. Форму фінансового забезпечення, яке проводиться винятково за рахунок коштів державного бюджету

4. Інструмент перерозподілу тимчасово вільних коштів суб’єктів господарювання і заощаджень населення

79. Кредитування як форма фінансового забезпечення полягає у:

1. Тимчасовому використанні позичених ресурсів на принципах поворотності, строковості, платності і забезпеченості

2. Формуванні і використанні власних фінансових ресурсів

3. Колективному фінансуванні суб’єкта господарювання

4. Винятковому використанні коштів державного бюджету для фінансування підприємств.

80. Фінансові відносини суб’єктів господарювання бувають:

1. Валютними, податковими, економічними

2. Економічними та політичними

3. Внутрішніми і зовнішніми

4. Місцевими, державними

81. Функціями фінансів підприємств є:

1. Фіскальна, розподільча і стимулююча

2. Розподільча і контролююча

3. Структурна і мотиваційна

4. Фіскальна

82. Сальдовий метод розподільчих відносин передбачає:

1. Виділення системи нормативних показників і нормативів

2. Виділення підсумкового елемента в розподілі доходу, на який припадає основне стимулювання навантаження

3. Встановлення оптимального співвідношення між нормативним регламентуванням і самостійністю юридичних і фізичних осіб у витрачанні коштів

4. Визначення ринкових механізмів розподілу ВВП

83. До методів організації фінансової діяльності підприємства належать:

1. Комерційний розрахунок, фінансова відповідальність

2. Комерційний розрахунок, неприбуткова діяльність, кошторисне фінансування

3. Комерційний розрахунок, самофінансування, плановість

4. Комерційний розрахунок, неприбутковий характер, бюджетне фінансування

84. Фінансовими результатами діяльності підприємства є:

1. Валовий дохід, чистий дохід, прибуток

2. Валовий дохід, чистий прибуток, витрати

3. Витрати, прибуток

4. Валові витрати, загальний прибуток, чистий прибуток

85. Фінанси населення складаються з:

1. Фонду оплати праці і виплат з соціальних фондів

2. Отриманого чистого прибутку

3. Придбаних товарів, робіт та послуг

4. Податків і зборів

86. Джерелом формування фінансів населення є:

1. Отриманий чистий прибуток

2. Доходи, одержані у результаті трудової, господарської та інших видів діяльності

3. Бюджетні асигнування

4. Податки

87. Заощадженнями населення є:

1. Кошти, що тимчасово не використовуються населенням

2. Сума грошового доходу, яка не використовується на поточне споживання і призначається для задоволення потреб у майбутньому

3. Грошові фонди

4. Фінансові ресурси населення

88. Державний кредит – це:

1. Позика, яка надається від імені держави фізичним особам

2. Сукупність відносин, у яких держава виступає у ролі позичальника коштів, кредитора й гаранта

3. Грошові відносини між державою та фізичними і юридичними особами з приводу сплати податків

4. Заборгованість державних підприємств перед постачальниками.

89. Державний кредит функціонує у формах:

1. Державних і місцевих позик, державного позикового фонду

2. Державних позик, страхування, ощадної справи

3. Державних позик, грошово-речових лотерей, ощадної справи, державного позикового фонду

4. Місцевих позик

90. Державний борг – це:

1. Сума заборгованості за всіма борговими зобов’язаннями держави, відсотки за нею і невиконані фінансові зобов’язання держави перед суб’єктами економіки

2. Сума за податками

3. Сума за соціальними внесками

4. Сума за страховими внесками

91. Державні позики поділяються за місцем випуску на:

1. Регіональні, міжнародні

2. Державні і місцеві

3. Комерційні, міжнародні

4. Комерційні і регіональні

92. Держава, виступаючи у ролі кредитора, надає:

1. Банківський кредит

2. Державну позику

3. Гарантовану позику

4. Банківські послуги

93. До складу державного боргу не відноситься:

1. Заборгованість по заробітній платі бюджетникам

2. Заборгованість по державному замовленню

3. Сплачені відсотки за кредит

4. Сума кредитів

94. Державний борг розрізняють:

1. Місцевий і державний

2. Поточний і внутрішній

3. Зовнішній і внутрішній

4. Капітальний і зовнішній

95. Основними причинами існування державного кредиту є:

1. Потреба держави у нарощуванні прибутків

2. Виплата додаткових пенсій

3. Бюджетний дефіцит

4. Бюджетний дефіцит, постійно зростаючі потреби держави

96. Розрізняють такі форми державного кредиту:

1. Акцій і облігацій

2. Товарна і грошова

3. Готівкова і безготівкова

4. Строкова і безстрокова

97. Державний кредит містить такі елементи:

1. Державні позики, кошти населення в ощадних банках, грошово-речові лотереї

2. Валюту певної країни та вільноконвертовану валюту

3. Державні резерви

4. Резерви НБУ та комерційних банків.

98. Ощадна справа належить до державного кредиту у таких випадках:

1. При виплаті пенсій населенню

2. У випадку, якщо залучені кошти населення спрямовуються до бюджету і на придбання державних цінних паперів

3. При реалізації лотерей

4. При здійсненні будь-яких операцій ощадним банком

99. Міжнародний кредит – це:

1. Валютні резерви НБУ

2. Відносини між державами з приводу передання валютних цінностей чи товарних кредитних ресурсів на умовах їх повернення та платності

3. Вільноконвертовані валюти за їх використання при розрахункових операціях

4. Дотації, гранти та донорські внески міжнародних фінансових інституцій

100. Згідно з правовим оформленням, державні позики поділяються на:

1. Позики на підставі угод і цінні папери

2. Готівкові і безготівкові

3. Товарні і грошові

4. Фонди і резерви

101. За місцем розміщення державні позики класифікуються як:

1. Готівкові і безготівкові

2. Внутрішні і зовнішні

3. Державні і місцеві

4. Ринкові і неринкові

102. За терміном погашення державні позики бувають:

1. Строкові і безстрокові

2. Фіксовані і плаваючі

3. Короткострокові, середньострокові, довгострокові +

4. Витратні і дисконтні

103. За характером виплати доходу виділяють такі державні позики:

1. З одноразовою виплатою

2. З виплатою частинами

3. Відсоткові, виграшні, дисконтні +

4. Заставні і беззаставні

104. Залежно від забезпеченості, державні позики можуть бути:

1. Рефінансовані і емісійні

2. Заставні і беззаставні +

3. Виграшні і відсоткові

4. Внутрішні і зовнішні

105. За характером зобов’язань державні позики поділяються:

1. З правом або без права дострокового погашення +

2. Довгострокові і короткострокові

3. З фіксованим або плаваючим відсотковим доходом

4. Боргові і ринкові

106. Основними джерелами погашення державних позик є:

1. Доходи від інвестування, емісії грошей, заощадження коштів завдяки зменшенню видатків +

2. Тільки емісія грошей

3. Нові позики, що надаються державними підприємствами

4. Зменшення надходжень податкових платежів.

107. Якими видами цінних паперів можуть оформлятись державні позики:

1. Векселями і ощадними сертифікатами

2. Акціями

3. Облігаціями

4. Облігаціями, казначейськими зобов’язаннями +

108. Внутрішні державні позики – це:

1. Розміщення цінних паперів серед вітчизняних юридичних і фізичних осіб +

2. Надходження від урядів інших держав

3. Надходження від міжнародних фінансових організацій

4. Емісія цінних паперів комерційними банками

109. Зовнішні державні позики – це:

1. Розміщення грошово-речових лотерей серед населення

2. Надходження коштів від розміщення цінних паперів серед фізичних і юридичних осіб інших держав, а також від міжнародних фінансових організацій +

3.Гранти міжнародних фінансових організацій

4. Прямі фінансові інвестиції.

110. Державний борг – це:

1. Фінансові ресурси держави

2. Зобов’язання держави своїм кредиторам +

3. Резервні бюджетні фонди

4. Розмір державного дефіциту

111. Що означає обслуговування державного боргу:

1. Розробка кредитного механізму для державних позик

2. Техніко-економічні обґрунтування доцільності випуску державних цінних паперів

3. Комплекс заходів держави щодо погашення позик, виплати відсотків за ними, уточнення та зміни умов погашення позик +

4. Визначення умов додаткової емісії грошей

112. Яку мету переслідує управління державним боргом:

1. Забезпечення зростання надходжень до бюджету

2. Розробку державної кредитної політики

3. Забезпечення платоспроможності держави щодо погашення боргів +

4. Розробку щодо недопущення дефіциту бюджету

113. Внутрішній державний борг – це:

1. Сума заборгованості кредиторам держави в певній країні +

2. Заборгованість кредиторам за межами країни

3. Сума заборгованості, що підлягає погашенню у поточному році

4. Сума державних кредитів від міжнародних фінансових організацій

114. Зовнішній державний борг – це:

1. Загальна сума заборгованості всім кредиторам держави

2. Сума відсотків, що мають бути сплачені за позики

3. Сума заборгованості кредиторам за межами країни +

4. Заборгованість кредиторам держави в певній країні

115. Конверсія державного боргу – це:

1. Передача зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову

2. Зміна дохідності позик внаслідок змін на фінансовому ринку +

3. Об’єднання кількох позик в одну

4. Перенесення строків виплати заборгованості

116. Акумулювання державного боргу – це:

1. Об’єднання кількох позик в одну +

2. Повна відмова держави від своїх зобов’язань щодо погашення боргу

3. Зміна дохідності позик

4. Перенесення строків виплати заборгованості

117. Анулювання державного боргу – це:

1. Об’єднання кількох позик в одну

2. Повна відмова держави від своїх зобов’язань щодо погашення боргу +

3. Зміна дохідності позик

4. Перенесення строків виплати заборгованості

118. Консолідація як спосіб управління державним боргом означає:

1. Об’єднання кількох позик в одну

2. Продовження терміну погашення позик

3. Передачу зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову з метою продовження терміну позики +

4. Обмін облігацій за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на нові

119. Документ, в якому вказується розмір видатків на обслуговування державного боргу:

1. Закон України «Про державний бюджет на поточний рік» +

2. Постанови Кабінету Міністрів України

3. Фінансовий план підприємств

4. Державна програма економічного і соціального розвитку країни.

120. Як впливає розмір державного боргу на економіку країни?

1. Позитивно, сприяючи піднесенню економіки

2. Сприяє збільшенню прямих інвестицій в економіку

3. Спричиняє збільшення видаткової частини державного бюджету, тим самим знижує фінансові можливості держави +

4. Забезпечує зростання ВВП

121. Джерелом покриття державного боргу є:

1. Державний кредит

2. Доходи бюджету +

3. Кошти міжнародних фінансових установ

4. Резервні фонди уряду

122. Головним елементом фінансів місцевих органів влади є:

1. Власні доходи

2. Неподаткові доходи

3. Видатки +

4. Бюджетні доходи

123. Визначення терміну «місцеві фінанси»:

1. Сукупність місцевих бюджетів, які складаються, затверджуються і виконуються відповідними місцевими органами влади

2. Обов’язкові платежі, які повністю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів

3. Кошти, які утворюються в складі місцевих бюджетів для покриття тимчасових касових розривів під час їх виконання

4. Сукупність економічних відносин з приводу формування й використання фондів фінансових ресурсів для забезпечення функцій і завдань, що покладаються на місцеві органи влади +