2. Життєвий рівень населення.

• Залишковий підхід до проблем соціальної сфери і рівня добробуту.

• Головним було

  • капітальне будівництво,

  • нарощування випуску і вдо­сконалення техніки,

  • забезпечення всім необхідним армії,

  • відповідне матеріальне зацікавлення у вигляді різних благ і високих посадових окладів керівників адміністративно-командної і системи.

• Ст. 118-122 Кон­ституції СРСР, і відповідні ст. Конституції УРСР 1937 р. за того рівня суспільного багатства, яке мала країна у 30-ті рр., нереальним було повне здійснення проголошених соціальних прав (на працю, відпочинок, освіту тощо.

• Соціальні гарантії і забезпечення стосувалися переважно робітників і службовців, хоча в робітничому середовищі деякі його види, наприклад пенсії, мали умовне значення.

• Переважна більшість колгоспників, а вони, як відомо, складали майже половину трудящих, не мали відпусток, не отримували виплат за бюлетенем під час хвороби, в очі не бачили самих бюлетенів. Колгоспниці не одержували ні копійки декретних, коли чекали і народжували дитину. Майже ні в кого з них не було пенсій.

Проголошені соціальні права були цілком декларативними, виконували роль ідеологічного прикриття справжнього стану речей. Без­сумнівний прогрес освіти, охорони здоров'я поєднувався з консервацією матеріального рівня життя, а часто і з його реальним зниженням.

Зміцнення тоталітарного режиму

У другій половині 30-х рр. в СРСР (УРСР) остаточно встановився тоталітарний режим, який характеризувався зміцненням особистої влади Сталіна, масовими репресіями, порушенням прав людини.

• В перебігу форсованої індустріалізації і су­цільної колективізації всевладдя ВКП(б) стало ще більшим.

• На XVI з'їзді ВКП(б) у червні 1930 р. з усією прямотою було заяв­лено: «Наша партія — хребет пролетарської диктатури. Наша пар­тія керує усіма організаціями пролетаріату й усіма сторонами діяль­ності... починаючи з придушення класових ворогів і закінчуючи питаннями коноплі, льону, свинарства...»

• Конституція 1936 р. юридично закріпила монополію більшови­цької партії на владу.

• Хоча Конституція визначала політичною основою владу Рад (ст. 2), останні аж ніяк не були при цьому само­стійними у прийнятті рішень.

• Багато сучасних істориків називають тоталітарний режим, встановлений наприкінці 30-х рр., режимом особистої влади Сталіна, або сталінізмом.

Причини встанов­лення режиму абсолютної влади однієї особи, власне, її культу.

• перемога командно-адміністративного управління в економічній сфері

• одержавлення (усуспільнення) усіх форм власності;

• відсутність у країні стійких демократичних традицій суспільного життя, низький рівень політичної культури більшості соціальних груп населення, не сформоване громадянське суспільство;

• перетворення ВКП(б) на провідну ланку КАС;

• зрощення партійного і державного апарату на засадах особис­тої відданості вождю, слухняності, готовності виконати будь-який наказ зверху;

• різке зниження інтелектуального рівня керівництва партії і країни, брак у нього політичної культури;

• відчуження людини від управління справами суспільства;

• встановлення тотального контролю над засобами масової інформації, що давало змогу впливати на свідомість мас, підносило дезін­формацію, наклепи, обмови, замовчування або й неприховану брех­ню до рангу державної політики;

• відсутність гласності, режим суворої таємності в обговоренні заходів і всієї діяльності вищих органів ВКП(б), держави, репресив­них служб;

• постійний жорсткий терор проти всіх груп населення як найдієві­шого репресивного засобу підтримання режиму беззастережної влади.