Суспільно-політичне життя у 30-ті рр. XX ст

http://www.radiosvoboda.org/content/article/26704267.html

Зміни в соціальній структурі суспільства

Процеси, які відбувались у 30-ті роки в соціально-економічній сфері, зумовили кардинальні зміни в структурі суспільства.

Соціальна структура суспільства – це властивий певному суспільству спосіб виробництва, поділ праці, взаємовідносини класів, соціальних груп і верств населення

• Форсована індустріалізація впливала на кількісний склад ро­бітничого класу Його чисельність в Україні протягом 1928-1939 рр. збільшилася з 1 млн 770 тис. до 4 млн 578 тис.

• Зникли економічно активні групи міського населення періоду непу - приватні торгівці, власники підприємств тощо.

• Джерела поповнення робітничого класу в період індустріалізації: вихідці з робітничого середовища, селянство.

• Селян штовхало кидати рідну домівку і подаватись до міс­та колективізація, репресії, голод.

• Найбільше селян вливалось у вугільну проми­словість. Там переважала ручна, важка і малокваліфікована праця.

• В другій п'ятирічці темпи зростання робітничого класу загальмувалися.

• Пас­портизація населення.

• Колгоспна система — це форма закріпачення селянства. Колгоспникам не видавали паспортів і тим самим фактично прикріпили селян до землі, зробили їх державними кріпаками, залишилася середньовічна експлуатація.

• Оргнабір -  державний організований набір робочої сили переважно сільського населення на заводи та новобудови.. Оргнабори давали можливість вирватися з села.  

• У машинобудуванні, легкій промисловості, де потрібна була порів­няно висока загальноосвітня і професійна підготовка, поповнення йшло з робітничого середовища, а також за рахунок ремісників, кустарів.

• Частка корінного населення серед робітничого класу в мі­стах України значно зросла.

• Зростання питомої ваги жінок у складі робітничого класу. У 1928 р. вони складали 24 % всіх робітників і службовців, у 1933 - 30, а у 1940 - 39 %.

• Держава цілеспрямовано розширювала масш­таби залучення жіночої праці, щоб скористатися додатковим ре­сурсом робочої сили.

• Жінки здобували професії, які раніше вважалися суто чоловічи­ми. У такий спосіб нібито розв'язувалося «жіноче питання», утвер­джувалося рівноправне становище жінки в матеріальному виробни­цтві, у громадсько-політичному житті й сім'ї.

• Жінки були зацікавлені в тому, щоб працювати, адже збільшення кількості працюючих у сім'ї поліпшувало певною мірою її матеріальне становище, оскільки заробітна плата була та­кою низькою, що чоловіку нелегко було утримувати сім'ю.

• В СРСР існувала тільки державна форма власності. Засоби виробництва у приватних руках були націоналізо­вані.

• Одержавлена була також і робоча сила. Це виявлялось у тому, що держава визначала характер її підготовки, контролювала її пе­реміщення (згадайте паспортизацію і оргнабори), планувала і нада­вала необхідну кількість робочих місць. І лише дер­жава оцінювала, чого варті здібності людини.

• Робітники, за комуністичною ідеологією, як основні виробники ма­теріальних благ вважалися найпередовішою верствою суспільства. Тому й зарплата в них була вища, ніж в інших групах населення.

• А от інже­нер, який працював разом з робітником, отримував за свою роботу менше. Вважалося також, що лікарі, які піклуються про здоров'я лю­дей, вчителі, які навчають дітей, належать до невиробничої сфери, не створюють матеріальних благ, тож їхні здібності оцінювалися невисоко.

• Великі зрушення відбулися і серед селянства. На ці зрушення впливала суцільна примусова колективізація, голод.

• Замість дореволюційного розшарування селянства сформувалася зовні єдина соціальна група — колгоспне селянство. У 1939 р. воно складало майже половину насе­лення республіки.

• Сільське населення значно зменшилося внаслідок «розкуркулення», драконівської хлібозаготівельної політики, голоду, репресій. Демографічна ситуація була катастрофічною. Так, якщо 1927 р. у сільській місцевості народилося 650 тис. дітей, то в 1935 р.- 80 тисяч.

• За своїм становищем у виробництві колгоспне селянство майже зрів­нялося з робітниками і службовцями. Воно стало так само залежним від держави, хоча не мало гарантованого мінімуму заробітної плати.

• Ще одним явищем, спричиненим індустріалізацією, став швид­кий процес урбанізації.

• Держава не могла обійтися без величезного адміністративного апа­рату, кістяком якого були службовці. Якщо у 1928 р. в Україні було 549 тис. службовців, то в 1939 р. їх стало майже 2 млн.

• До категорії службовців була віднесена й інтелігенція, яка скла­дала четверту частину загальної кількості чиновного люду. Дипло­мованих спеціалістів, незважаючи на високі темпи їх підготовки, не вистачало в усіх галузях народного господарства. До того ж якіс­ний рівень цієї категорії фахівців не відповідав вимогам часу.

• Дефі­цит спеціалістів давався взнаки і в подальшому через невпинні ста­лінські репресії (пригадайте хоча б «Шахтинську справу»), що набули масового характеру у другій половині 30-х рр.

• Разом з тим у роки широкої модернізації виробництва, коли, за крилатим визначенням Генсека, «кадри вирішували все», йшов ін­тенсивний висхідний соціальний рух — від «низів» нової соціальної піраміди «нагору». В органи державного управління, господарський, партійний, комсомольський апарат, офіцерський корпус Червоної Армії, численні підрозділи наркомату безпеки, в міліцію і аж до керівної ланки в колгоспах, радгоспах, торгових підприємств при­йшли десятки тисяч робітників і селян.

• Радянська влада ставила собі у заслугу побудову суспільства, віль­ного від експлуатації людини людиною. Насправді ж у СРСР зведе­но було небачену досі піраміду з домінуванням сформованого не менш прискореними темпами, ніж провадилися індустріалізація і колек­тивізація, нового класу — номенклатурної верхівки партійно-державного й управлінсько-галузевого апарату, який забезпечував себе усіма матеріальними благами, був відгороджений від мільйонів сво­їх співвітчизників всілякими привілеями.

• Тим часом сталінська Конституція, прийнята у грудні 1936 р., у ст. 1 проголошувала: «Союз Радянських Соціалістичних Республік є соціа­лістичною державою робітників і селян». А ст. З запевняла все людство, що «влада в СРСР належить трудящим міста і села».

Сталінські індустріалізація і колективізація привели до кардинальних змін у соціальній структурі суспільства. Життєвий рівень більшості населення СРСР (УРСР) був законсервований.