2.4. Повітряний транспорт

Більше 10% світового вантажообігу в наш час перевозить повітряний транспорт. Цей вид транспорту набуває все більшого значення. Найбільш швидкими темпами частка авіації у світових перевезеннях зростала у 80-ті роки XX ст.: із 1% в 1985 р. до 10% у 1992 р.

Хоча тарифи вантажних авіаперевезень набагато вищі за­лізничних або автомобільних тарифів, транспортування по­вітрям є ідеальним у тих випадках, коли основне значення має швидкість або/і коли необхідно досягти віддалених ринків. Серед вантажів, що найчастіше доставляються повітрям, - продукти, що швидко псуються (свіжа риба, живі квіти, фрук­ти), і невеликі вироби високої вартості (прилади, ювелірні вироби). Використання авіаційного транспорту дозволяє під­приємствам знизити необхідний рівень товарних запасів, змен­шити число складів, скоротити витрати на упаковку.

Перевезення вантажів повітряним транспортом оформля­ються авіавантажною накладною. Вона виконує такі функції:

1. Договору про повітряне перевезення.

2. Товаросупровідного документа.

3. Розписки авіакомпанії про прийом вантажу.

4. Митної декларації.

Авіанакладна заповнюється відправником під час здавання вантажу і вручається одержувачу. Вона складається з трьох оригіналів і дев'яти копій. Перший екземпляр оригіналу з поміткою „для перевезення” підписується відправником і вру­чається перевізникові. Другий екземпляр з поміткою „для одержувала” підписується відправником і перевізником і вручаєть­ся одержувачу. Третій оригінал з поміткою „для відправника” підписується перевізником і повертається відправникові. Копії вручаються відправнику, одержувачу, перевізнику, в аеропор­ти відправлення та призначення і на митницю.

Для авіаперевезень авіанакладна - такий самий документ, як і коносамент для морських перевезень. Однак існують суттєві відмінності. Авіанакладна не є оборотним документом, її не можна індосувати (передати іншій особі за допомогою передавального підпису), вона не може бути документом, що засвідчує право власності на вантаж як такий. В авіанакладної немає оригіналу, що передається вантажоодержувачеві для надання йому права володіння товаром. Вантаж надається у розпорядження зазначеного вантажоодержувача після пред'яв­лення ним документів, що засвідчують його особу, підписаної квитанції та сплати необхідних зборів.

Коли повітряним шляхом відправляються вантажі різних відправників, то головний вантажовідправник виписує своєму агентові у кінцевому пункті прибуття не звичайну накладну, а зведену - із вказівкою на кожну окрему партію товару. Після прибуття вантажу агент передає його окремими партіями у розпорядження вантажоодержувачів, указаних у зведеній авіа-накладній. Як і в коносаменті, в авіанакладній має бути де­тальна інформація про вантажоодержувача і про товар, що транспортується.

Плата за авіафрахт зазвичай нараховується за масу в кіло­грамах, яка заокруглюється на півкілограма у більший бік. Коли співвідношення маси й об'єму вантажу перевищує 6 (для Великої Британії - 5), тоді плата стягується з огляду на об'єм вантажу.

Окрім авіанакладної, товар супроводжують необхідні товаророзпорядчі документи.

До числа міжнародних угод по повітряному транспорту на­лежить Конвенція про уніфікацію деяких правил, що стосують­ся міжнародних повітряних перевезень, підписана у Варшаві в 1929 р. і доповнена такими протоколами: Гаазьким 1955 р., Гватемальським 1971 р. і Монреальским 1975 р. У ній беруть участь більшість країн світу. Варшавська конвенція застосо­вується в регулярних повітряних сполученнях. Правовою ос­новою договору про повітряне перевезення в нерегулярних (чар­терних) перевезеннях є положення Гвадалахарської конвенції про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень 1961 р.

З метою вирішення проблем комерційної і технічної експ­луатації повітряного транспорту, забезпечення безпеки по­льотів у 1944 р. в Чикаго 52 держави підписали Конвенцію про міжнародну цивільну авіацію (Чиказька конвенція). Для вирішення комерційних питань, зменшення конкуренції і розширення взаємодії авіакомпаній на міжнародних повітряних лініях у 1945 р. була створена спеціалізована неурядова органі­зація - Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА). Ця організація координує діяльність авіакомпаній, регулює комерційні угоди між ними, удосконалює систему встановлен­ня тарифів на світовому ринку повітряних перевезень.

На додаток до ІАТА в 1947 р. була створена організація ци­вільної авіації (ІКАО), що є спеціалізованою установою ООН. ІКАО покликана сприяти міжнародному співробітництву в цивільній авіації з метою забезпечення безпеки, регулярності и економічної ефективності міжнародних повітряних сполучень. Важливе значення має порядок визначення відповідальності авіації за втрату, нестачу або ушкодження вантажу в процесі перевезення. Відповідальність визначається основними поло­женнями Варшавської конвенції 1929 р. зі змінами, внесеними в Гаазі в 1955 р. (Гаазький протокол). У наш час у практиці міжнародних повітряних перевезень Варшавсько-Гаазька сис­тема відповідальності авіаперевізника визнана більшістю країн світу.