- •1. Предмет та система кримінології. Місце кримінології в системі соціальних наук.
- •2. Методологія та завдання кримінології
- •3.Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки.
- •4. Кримінологія в системі соціальних та юридичних наук.
- •5. Поняття, ознаки та властивості злочинності.
- •7. Злочинність як соціальний феномен. Вплив злочинності на суспільство. Функції злочинності
- •8. Коефіцієнт (індекс) злочинності. Техніка аналізу коефіцієнтів злочинності
- •9. Географія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •10. Кримінологічна характеристика злочинності у сучасної Україні (1991-2016 р.Р.).
- •11. Соціальні протиріччя та їх роль у детермінації злочинності.
- •12. Культурологічні фактори злочинності. Кримінологічна субкультура та її вплив на суспільство
- •13. Рівень злочинності в Україні. Характеристика показників злочинності в Україні.
- •14. Кримінологічний аналіз злочинності в Україні: стан, динаміка, структура, закономірності її розповсюдження.
- •15. Показники злочинності та їх значення для організації профілактичної діяльності
- •16. Кримінально-правова характеристика особи злочинця.
- •17. Морально-психологічні особливості осіб, які вчиняють злочини
- •18. Дискусія про співвідношення природного та соціального у структурі особи злочинця
- •19. Типологія осіб, які вчинили злочини, її практичне значення.
- •20. Поняття та кримінологічна характеристика особистості злочинця.
- •21. Концепція механізму злочинної поведінки.
- •23. Соціально-демографічна характеристика особи злочинця
- •24. Спрямованість особистості, психологічні та соціальні установки у механізмі злочинної поведінки.
- •25. Соціалізація та її роль у формуванні особи, яка вчинила злочин.
- •26. Поняття та класифікація теорій пояснення злочинності (загальна характеристика)
- •28. Економічний детермінізм в концепціях пояснення злочинності. Критична кримінологія.
- •29. Теорія стигматизації в кримінології.
- •30. Біологічні концепції пояснення злочинності.
- •31. Соціологічні концепції пояснення злочинності: загальна характеристика.
- •32. Біопсихіатричні та психологічні концепції пояснення злочинної поведінки
- •33. Соціально-психологічні причини та умови злочинності.
- •34. Теорії аномії та соціальної дезорганізації в кримінології
- •2) К началу двадцатого века получило развитие социологическое направление в криминологии.
- •35. Віктимологічна концепція пояснення злочинності.
- •36. Поняття та класифікація криміногенних факторів.
- •37. Виникнення та розвиток концепції соціальної обумовленості злочинності у вітчизняній кримінології.
- •38. Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі: загальна характеристика.
- •39. Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності (урбанізація, міграція, маргіналізація).
- •40. Мотивація та потреби в механізмі злочинної поведінки.
- •41. Методи кримінологічних досліджень: загальна характеристика.
- •42. Методика кримінологічних досліджень: загальна характеристика.
- •43. Психологічні методи в кримінологічних дослідженнях та практиці попередження злочинності.
- •44. Статистичний метод в кримінологічних дослідженнях.
- •45. Логіко-математичні методи в кримінологічних дослідженнях. Кореляційний аналіз.
- •46. Вибіркове дослідження у кримінології. Валідність та репрезентативність вибіркового дослідження.
- •48. Інтерв’ю та анкетне опитування в кримінологічних дослідженнях.
- •49. Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції.
- •50. Теоретичне та практичне значення кримінологічного планування.
- •51. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •52. Поняття структури та динаміки злочинності та їх значення для організації профілактичної діяльності
- •53. Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об’єкті та регіоні.
- •54. Спеціально-кримінологічні заходи протидії злочинності: поняття, зміст, суб’єкти.
- •55. Основні світові та регіональні тенденції змін злочинності.
- •56. Роль кримінального закону у соціальному механізмі протидії злочинності.
- •57. Законодавство України з протидії злочинності: загальна характеристика.
- •58. Основні міжнародно-правові документи у сфері боротьбі зі злочинністю.
- •59. Попередження злочинності як соціальна концепція та практична діяльність.
- •60. Кримінологічна характеристика та попередження загальнокримінальної злочинності.
- •61. Кримінологічна характеристика та попередження злочинності у сфері господарської діяльності.
- •62. Кримінологічна характеристика та попередження економічної злочинності в Україні
- •2. Меры опережение преступлений в сфере экономики являются:
- •64. Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні
- •65. Вивчення та попередження рецидивної злочинності.
- •66. Вивчення та попередження професійної злочинності.
- •67. Поняття та ознаки кримінального професіоналізму.
- •68. Кримінологічна характеристика та попередження рецидивної злочинності.
- •69. Спеціально-кримінологічні заходи протидії організованої злочинності
- •70. Організована злочинність в Україні на сучасному етапі: кримінологічна характеристика.
- •71. Основні проблеми протидії корупції в Україні на сучасному етапі.
- •72. Виявлення та протидія корупційним проявам в органах державної влади.
- •73. Протидія легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом. Система фінансового моніторингу в Україні.
- •74. Загально-соціальні заходи попередження злочинності неповнолітніх.
- •75. Кримінологічне значення процесу соціалізації неповнолітніх злочинців.
- •76. Спеціально-кримінологічні заходи попередження злочинності неповнолітніх.
- •77. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх в Україні.
- •78. Основні міжнародні та національні нормативні акти в сфері попередження злочинності неповнолітніх.
- •79. Вивчення та попередження злочинності жінок.
- •80. Кримінологічна характеристика та протидія незаконному обігу наркотиків та наркобізнесу
- •81. Протидія діяльності організованих злочинних угруповань у сфері наркобізнесу
- •82. Характеристика осіб злочинців, які вчиняють злочини, пов’язані з наркотиками..
- •83. Транснаціональна злочинність: поняття, кримінологічна характеристика та особливості попередження.
- •84. Правове регулювання протидії транснаціональної злочинності.
- •85. Вивчення та особливості попередження транснаціональної економічної злочинності.
- •86. Кримінологічна характеристика та попередження необережних злочинів.
- •87. Латентна злочинність та її види. Способи визначення латентності злочинів.
- •88. Латентна злочинність. Значення виявлення рівня латентності для попередження злочинності в Україні.
- •89. Кримінологічна віктимологія. Визначення, зміст, основні напрямки досліджень.
- •90. Кримінологічне значення класифікації жертв злочинів.
- •91. Соціально-психологічна основа формування та функціонування організованих злочинних угруповань.
- •92. Правові заході протидії тероризму.
- •93. Кримінологічна характеристика та попередження пенітенціарної злочинності.
- •94. Ресоціалізація осіб, які звільнились з місць позбавлення волі
- •95. Система суб’єктів спеціально-кримінологічної протидії злочинності в Україні.
- •96. Суб’єкти та заходи попередження транскордонної злочинності.
- •97. Діяльність правоохоронних органів у сфері протидії корисливій злочинності.
- •98. Національна поліція як суб’єкт попередженні злочинності
- •99. Адвокатура як суб’єкт попередження злочинності.
- •100. Омс как субъект предупреждения преступности.
- •101. Участие общественности в профилактике преступлений.
- •102. Дисфункції державних інститутів як кримінологічна проблема. Організаційноуправлінські фактори злочинності.
- •104. Учреждения оон по борьбе с преступностью
- •105. Предупреждение насильственных преступлений.
104. Учреждения оон по борьбе с преступностью
Управление ООН по наркотикам и преступности (ЮНОДК) включает Программу Организации Объединенных Наций по международному контролю над наркотиками (ЮНДКП) и Центр по международному предупреждению преступности (ЦМПП).
Управление Организации Объединенных Наций по наркотикам и преступности оказывает помощь государствам-членам в обеспечении противодействия угрозам, связанным с транснациональной организованной преступностью, коррупцией и терроризмом, а также предупреждения преступности и укрепления уголовного правосудия.
С помощью своих программ по наркотикам Управление ООН по наркотикам и преступности обеспечивает руководство всей деятельностью ООН по контролю над наркотиками. Оно помогает предотвращать события, способные усугубить проблему производства и контрабанды наркотиков и наркомании; содействует правительствам в создании структур и стратегий контроля над наркотиками; оказывает техническую помощь в контроле над наркотиками; способствует выполнению договоров в этой сфере и функционирует в качестве мирового центра экспертизы и хранилища даннях. Для максимальной активизации борьбы с преступностью в 1992 г. в составе Экономического и Социального Совета ООН была создана Комиссия по предупреждению преступности и уголовному правосудию. В Комиссию входят представители 40 государств-членов ООН, избираемые на три года. Комиссия занимается разработкой проектов руководящих принципов предупреждения преступности и уголовного правосудия, определяет планирование мероприятий ООН по борьбе с преступностью, оказывает содействие институтам ООН, готовит Конгрессы ООН. Именно в рамках Комиссии была подготовлена принятая 51-й сессией Генеральной Ассамблеи ООН (1996) Декларация о преступности и общественной безопасности. В Декларации указано, что все государства — члены ООН должны взять на себя торжественное обязательство взаимно сотрудничать в целях предупреждения опасной транснациональной (в том числе организованной) преступности, незаконного оборота наркотиков и оружия, контрабанды, других незаконных товаров, организованной торговли людьми, террористических преступлений, коррупции и отмывания преступных доходов. Помимо Комиссии по предупреждению преступности и уголовному правосудию, в систему органов ООН, специально занимающихся вопросами борьбы с преступностью, входят: Центр по международному предупреждению преступности (Венский центр), Межрегиональный римский научно-исследовательский институт ООН по вопросам преступности и правосудия, Азиатский и Дальневосточный институт ООН в Токио по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями, Хельсинский институт по предупреждению преступности и борьбе с ней, Африканский институт ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями, Арабский исследовательский и учебный центр в Эль-Рияде по вопросам безопасности, Австралийский (Канберра) институт криминологии, Канадский (Ванкувер) Международный центр по реформам уголовного законодательства и политике по уголовному правосудию. Названные институты проводят научные исследования, занимаются вопросами повышения квалификации кадров национальных правоохранительных органов, оказывают методическую, материальную и техническую помощь в разработке разного рода проектов, обеспечивают заинтересованные организации информацией о преступности и мерах борьбы с ней в мире.
ООН, в силу своего специфического положения, в борьбе с преступностью решает в основном задачи глобального, стратегического характера. Более конкретные, тактические задачи решаются региональными международными организациями: Советом Европы, Европейским Союзом, Организацией американских государств, Лигой арабских стран, Ассоциацией государств Юго-Восточной Азии, Организацией африканского единства. По ряду причин объективного и субъективного характера для Республики Казахстан и ряда других стран СНГ наибольший практический интерес представляют международные региональные организации, находящиеся на европейском континенте – Совет Европы и Европейское Сообщество. Сотрудничество европейских стран осуществляется в рамках группы «Треви». Форма сотрудничества – регулярно проводимые совещания министров юстиции, полиции и служб безопасности.
На первом этапе группа «Треви» занималась лишь одной проблемой — терроризмом. Сейчас круг совместно решаемых проблем значительно расширился и включает:
1) создание системы сбора и обмена информацией, представляющей интерес для полицейских служб; 2) оценку состояния, структуры, динамики преступности в Европе; 3)обеспечение взаимодействия в розыске преступников; 4) решение вопросов, касающихся отказа в праве въезда в страну лицам, подозреваемым в причастности к террористической деятельности; 5)• проведение согласованной визовой политики; 6)• налаживание обмена специалистами по борьбе с отдельными видами преступлений (терроризм, незаконный оборот наркотиков и т.п.); 7)• налаживание контактов в разработке специальной техники для нужд полиции.
