Тема 7. Критика молодограматизму і пошуки альтернативних підходів до мови на межі хіх – хх століть

1. Казанська школа. Мова як психосоціальна сутність. Життєвий і творчий шлях І. Бодуена де Куртене. Заклик до вивчення різних мов, територіальних і соціальних діалектів. Мова як система знаків. Співвідношення мовної статики (синхронії) й динаміки (діахронії). Принцип системності у синхронії та діахронії. Вимога враховувати системний характер мови при діахронічному аналізі. Комплексне розуміння звукових законів, увага до їхньої зумовленості соціальними чинниками. Дослідження фонеми й морфеми. Теорія чергування звуків та зародження морфонології. Причини та основні закономірності мовних змін. Завдання лінгвістики у формулюванні М. Крушевського. Основні закони мовної еволюції. Вияви системності мови у статиці й динаміці – асоціації за суміжністю та асоціації за подібністю.

2. Полеміка з молодограматиками Г. Шухардта. Критика фонетичних законів. Важливість психологічного чинника мовного розвитку. Неприйняття теорії «родовідного дерева». Концепція схрещування мов. Теорія географічної безперервності. Створення Г. Шухардтом та Р. Мерінгером школи «Слів і речей» (1909 р.). Історія слів повинна вивчатися через дослідження названих об’єктів. Посилення уваги до етимології. Виділення ономасіології як особливої галузі лінгвістичної науки.

3. Школа естетичного ідеалізму К. Фосслера. Критика молодограматизму, протиставлення позитивізму молодограматиків (опис та первинний аналіз фактів) концепції ідеалістів (увага до виявлення причин мовних явищ і процесів). Погляд на мову як постійну індивідуальну творчість. Основна функція мови – експресивна. Орієнтація на естетику як науку про вираження духа або інтуїції. Підпорядкування завданням естетики усіх напрямків дослідження мови (фонетики, фізіології органів мовлення, експериментальної психології тощо). Стилістика – частина естетики, пов’язана з індивідуальною мовною творчістю.

4. Неолінгвістика (ареальна лінгвістика). Індивідуальна природа мовних змін. Екстралінгвістичні фактори еволюції мови. Вивчення мови з погляду територіального поширення мовних явищ. Основний метод дослідження – встановлення ізоглос (лінгвістичне картографування). Концепція «лінгвістичної безперервності» окремих інновацій. Дослідження епіцентрів мовних інновацій, причин виникнення та шляхів розповсюдження (М. Бартолі, Дж. Бонфанте, В. Пізані). Культурні змішування – основна причина мовних змін. Теорія субстрату Г. Асколі як складова частина загальної теорії мовного змішування. Поява термінів «суперстрат» та «адстрат». Розробка теорії мовних союзів.

Тема 8. Лінгвістична концепція Фердинанда де Соссюра

1. Порівняльно-історичні студії Ф. де Соссюра. Ідея системності мови в роботі про первісну систему голосних в індоєвропейських мовах.

2. Основні концепції «Курсу загальної лінгвістики». Поняття мови, мовлення, мовленнєвої діяльності. Лінгвістика мови та лінгвістика мовлення. Розуміння мови як системи знаків. Створення семіології. Сутність мовного знака. Системність мовного знака, поняття «значущості». Вчення про мову як систему, типи відношень між її елементами. Концепція синхронії та діахронії, статична (синхронічна) та еволюційна (діахронічна) лінгвістика. Пропозиція стосовно зовнішньої та внутрішньої лінгвістики. Акцент на вивченні внутрішньосистемних відношень у мові.