Ентолома смердюча
Таксономічна належність: Родина Ентоломові — Entolomataceae.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Наукове значення: Вид з диз’юнктивним ареалом.
Ареал виду та його поширення в Україні:Євразія та Пн. Америка. Правобережне Полісся, Лівобережне Полісся та Старобільський злаково-лучний Степ. Адм. регіони: Кв, Дн, Дц, Лг.
Чисельність та структура популяцій:Трапляється невеликими групами.
Причини зміни чисельності: Скорочення площ абсолютно заповідних цілинних степів. Ценотичні зміни характеру степової рослинності.
Умови місцезростання: Сосново-дубові та осокорові ліси. Абсолютно заповідні цілинні різнотравно-типчаковоковилові степи.
Загальна біоморфологічна характеристика:Плодове тіло складається з шапинки та ніжки. Шапинка опукло- або плоскорозпростерта, інколи увігнута, 5–7 см у діаметрі, зрідка з невиразним горбочком у центрі, гола, блискуча, шовковиста, оливкуватосіра, при підсиханні світліє. Пластинки білуваті, згодом брудно-рожеві. Спори еліпсоїдні, 8–10×7–8 мкм. Ніжка вузькоциліндрична, 5–9×0,2–0,8 см, гола, вгорі борошниста, в середині щільна, згодом з порожниною, білувата. М’якуш білуватий, з сильним аміачним запахом. Отруйний. В сосново-дубовому лісі достигає у жовтні, в степових ценозах утворює плодові тіла з кінця травня і до середини червня, тому віднесений до групи весняно-ранньо-літніх видів. Серед видів роду Entoloma чимало мікоризоутворювачів, проте відносно Entoloma nidorosum (Fr.) Quél. такі відомості відсутні.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Дніпровсько-Орільському ПЗ, Українському степовому ПЗ (відділення «Хомутовський степ» і «Кам’яні Могили») та Луганському ПЗ (відділення «Стрільцівський степ»). Необхідно підтримувати вид у колекціях чистих культур.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення:Отруйний гриб.
Зміячка Австрійська
Таксономічна належність: Родина Айстрові (Складноцвіті) — Asteraceae (Сompositae).
Природоохоронний статус виду: Зникаючий.
Наукове значення: Рідкісний вид.
Ареал виду та його поширення в Україні:Західнопалеарктичний дифузно поширений вид. Дуже рідко на Донецькому кряжі, у Приазов’ї, в долинах Сіверського Дінця та Дніпра (с. Бабайківка Царичанського р-ну). Адм. регіони: Дн, Дц, Лг.
Чисельність та структура популяцій: Локальні популяції нечисленні, росте поодинокими особинами.
Причини зміни чисельності: Антропогенний вплив: порушення природних екотопів внаслідок господарського освоєння територій, видобування крейди, випасання худоби.
Умови місцезростання: Кам’янисті степи, відшарування крейди, вапняків, пісковиків, прирічкові піски. Угруповання кл. Festuco-Brometea. Ксеромезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика:Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина 5–40 см заввишки з одним або кількома стеблами. Корінь стрижневий. Вся рослина опушена. Прикореневі листки по краю плоскі, рівні або складені вздовж, кілюваті. Обгортки 15–20 мм завдовжки, їх листочки зверху шерстисто опушені, голі лише по плівчастому краю. Квітки жовті, у 1,5 рази довші за обгортку. Сім’янки 9–10 мм завдовжки, ребристі, вгорі трохи опушені. Цвіте у червні– серпні, плодоносить у серпні–жовтні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється рішеннями Дніпропетровської, Донецької та Луганської обласних рад. Охороняється у відділенні «Хомутовський степ» Українського степового ПЗ, НПП «Святі Гори», РЛП «Донецький кряж». Рекомендується створити заказники у місцях зростання виду, контролювати стан популяцій та вирощувати у ботанічних садах. Заборонено збирання рослин, порушення місцезростань виду, терасування, заліснення схилів, надмірне випасання худоби, видобування крейди.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення:Декоративне.
