5. Криза 17-ти років, її детермінація вияви та шляхи подолання.

Приблизно в 17 років представники юнацтва переживають вікову кризу. Вона зазвичай протікає більш спокійно, ніж підліткова. Першочерговими причинами цієї кризи, за даними вітчизняних психологів, є складності самовизначення, особливо професійного. Нездатність молодої людини ідентифікувати себе з представником певної професії викликає тривожність, розчарованість та відчай. Потребнісно-мотиваційна сфера, у віковому інтервалі 17-19 років, розвивається нестабільно, що можна вважати ознакою кризових процесів. Найбільш нестійкою є групи потреб у самовираженні та визнанні.

Для представників даного віку характерним є міф про власну унікальність тобто уявлення про себе і про свою психіку як винятковість. Психологічне призначення цього феномену психіки хлопців та дівчат – відшліфовування власної індивідуальності, стабілізація самооцінки. Однією з причин суперечливої поведінки та суджень молодих людей може стати максималізм, характерний для даного віку.

Зарубіжні психологи беруть до уваги інші аспекти юнацького самовизначення як детермінацію кризи. Так, американський публіцист Гейл Шихи схильна розглядати кризу сімнадцятирічних як «відрив від батьківських коренів». На думку психолога, набуваючи власних світоглядних цінностей, юнак переглядає та аналізує життєві орієнтації, культивовані в родині.

Поступово об’єднуючий батьків та юнаків родинний зв’язок послаблюється. В результаті в дорослих доньок та синів назріває бажання залишити «батьківське гніздо», і вони починають обривати емоційні зв’язки з домом, які в цей момент їх обтягують.

Г.Шихи стверджує, що стрімкий відрив від батьківських коренів забезпечує подальший адекватний розвиток життєвого циклу дорослої людини. Якщо криза не розгортається в цьому віці, вона наступить пізніше і буде переживатись важче.

6. Психологічні особливості студентства.

В психологічній характеристиці студентства ВНЗ, з одного боку, дуже багато проявів загальних психологічних особливостей юнацького віку, стисло охарактеризованих вище, а з іншого - істотну роль відіграють специфічні умови життя і діяльності у ВНЗ.

Соціальну ситуацію розвитку юнацтва, що обрало навчання у ВНЗ, можна розглядати як окремий випадок загальної ситуації розвитку в даному віковому періоді: початок дорослості, найвідповідальніший період життєвого самовизначення, період інтенсивного самопізнання і «відкриття Я», психологічна спрямованість у майбутнє. Ю.Н. Кулюткін відзначає, що перехід до дорослого життя, як і будь-який перехідний етап, містить у собі внутрішні протиріччя. З одного боку, молода людина здобуває статус дорослої людини, але з іншого боку, досвіду «дорослого» життя в неї ще немає.

ПВД – професійне навчання. І.С. Кон вважає, що «освіта, яка продовжується на цьому етапі розвитку, є рже не загальною, а спеціальною, професійною, причому саме навчання у ВНЗ може розглядатися як вид трудової діяльності». Від шкільного навчання відрізняє виняткове значення самостійної роботи студентів.

Як і в будь-якій діяльності, базове значення має мотиваційна складова. Мотивація навчання студентів у ВНЗ залежить, на думку Ю.М. Орлова, від потреби досягнення, Л.І. Божович - від пізнавальної потреби.

Л.Д. Столяренко називає такі особливості студентської юності:

• зрілість у розумовому, моральному відношенні.

• сформований світогляд.

• почуття нового - сміливість, рішучість.

• здатність до захоплення - оптимізм.

• самостійність - прямолінійність.

• критичність і самокритичність.

• скептичне, критичне, іронічне ставлення до викладачів і режиму навчального закладу.

• Зберігається максималізм і критичність, негативне ставлення до думки старших.

• Неприйняття лицемірства, святенництва, брутальності, прагнення впливати окриком.

• пік інтелектуальних і пізнавальних можливостей.

• прийняття власних рішень: вибір і оволодіння професією, вибір стилю і свого місця в житті.

• вибір супутника життя, створення своєї родини, активність у сексуальній сфері.