3. Професійне самовизначення індивіда як провідний вид діяльності у юнацькому віці.

Отже, ССР юності визначається необхідністю життєвого вибору людини. Провідний вид діяльності юнацтва відрізняється залежно від попереднього вибору, але в узагальненому вигляді може бути позначений як професійне самовизначення.

ПВД юності – навчально-професійна або трудова діяльність.

Здійснення цієї діяльності вимагає інтелектуального розвитку. Частина науковців (Ж.Піаже, Я.Пономарьов) взагалі вказує на досягнення піку інтелектуальних можливостей в кінці періоду. Це період апогею затребуваності довільної пам’яті та уваги, логічного мислення тощо. У власне юності відбувається становлення дивергентного мислення, що свідчить також про послаблення юнацького максималізму. Дивергентне мислення – різновид мислення, який передбачає наявність багатьох однаково правильних і рівноправних відповідей на одне і теж питання. НО юності – критичне ставлення до інформації.

Навчально-професійна діяльність відрізняється від навчальної мотивами та орієнтованістю на виконання практичних завдань.

Розумовий розвиток юнаків полягає не тільки в накопиченні вмінь та змінах окремих властивостей інтелекту, а й у формуванні головного пізнавального новоутворення – індивідуального стилю інтелектуальної діяльності.

Самовизначення – центральне особистісне новоутворення раннього юнацького віку, що виявляється як формування його представниками подальшого життєвого плану та способів його реалізації. Е.Еріксон на позначення цього вживає дефініцію ідентичність (психосоціальна тотожність) – баланс, узгодженість між внутрішніми психічними якостями особистості та її соціальними ролями, діяльністю й поведінкою.

Продовжуючи дослідження Еріксона, канадський психолог Ж.Марсіа визначив, що формування ідентичності може відбуватись в наступних типових варіантах:

невизначена (дифузна) ідентичність – несприятлива ситуація змішування ролей;

приречений вибір – нав’язаний зовні;

відстрочений вибір (мораторій) – затягування вибору індивідом;

зріла ідентичність – оптимальний варіант.

Провідним напрямком самовизначення в ранній юності є професійний. Психологічна основа професійного самовизначення – бажання зайняти внутрішню позицію дорослого. Велику роль у здійсненні вибору відіграє комплекс факторів:

• внутрішні (інтереси, прагнення, самооцінка тощо);

• зовнішні (референтна група, соціальна підтримка, престиж бажаного шляху, соціально-економічні можливості реалізації у даній професії, працевлаштування тощо).

4. Формування світогляду юнаків. Моральний розвиток людини в юнацькому віці.

З питання сутності центральних НО свідомості в ранньому юнацькому віці у вітчизняній психології немає єдиної думки, що затвердилася. Так Р.С. Немов вважає, що такими новоутвореннями є формування і розвиток моралі, становлення світогляду і моральне самовизначення. І.С. Кон найважливішими новоутвореннями вважає розвиток самосвідомості - «відкриття Я». І.В. Дубровіна як таке новоутворення виділяє психологічну готовність до життєвого самовизначення. І.Ю. Кулагіна і В.Н. Колюцький, А.В. Скрипченко, Л.В. Долинська й ін. центральним новоутворенням свідомості в ранній юності називають самовизначення.

Л. Колберг із юнацьким віком пов'язує третій рівень розвитку моралі - автономну мораль, коли моральні норми і принципи стають надбанням особистості, тобто внутрішніми нормами і принципами. Л.І. Божович переконує, що моральні переконання виникають у процесі предметної діяльності, починаючи з підліткового віку шляхом повторенню соціальних зразків поведінки. В юнацькому віці переконання на основі розширення життєвого досвіду перетворюються на мотиви поведінки. Таким чином формується моральний світогляд, як елемент світогляду загалом.

Отже, моральний розвиток, формування ієрархії цінностей, світогляду є найважливішими новоутвореннями юнацького віку. Для формування цих НО характерно:

• оптимізм поступається місцем тверезій оцінці; 

• сила неприйняття в оцінках юнацтва сильніше, ніж прагнення і вміння створювати своє; 

• головний стимул поведінки і діяльності - довіра і справедлива винагорода, що підкріплює почуття власної гідності; 

• сильне бажання самовираження; 

• іронія як засіб самозахисту.

Передумови формування самосвідомості та світогляду в юнацькому віці:

1. Відкриття юнаком свого неповторного внутрішнього світу, індивідуальності своєї особистості.

2. Усвідомлення юнаком незворотності часу, що змушує задуматися над сенсом життя.

3. Співвіднесення у свідомості минулого, майбутнього і теперішнього часових етапів людського життя (індивідуальна часова трасспентива - форма часової інтеграції психіки людини). Зазвичай майбутні і минулі перспективи сприймаються досить віддалено від Я сучасного.

4. Формування цілісного уявлення про себе завдяки особистісній рефлексії - заглибленню у світ власних учинків, почуттів, переживань, співвіднесення їх з навколишньою дійсністю. У ранній юності вона здійснюється через постійні самоспостереження, самоспоглядання та самоаналіз.

Важливою ознакою самосвідомості особистості у ранній юності є самоповага - узагальнене ставлення людини до себе, міра прийняття чи неприйняття себе як особистості, яка виявляється у задоволенні собою, почутті власної гідності, позитивному ставленні до себе, узгодженні свого Я-реального з Я-ідеальним

Світогляд - це погляд на світ в цілому, система уявлень про загальні принципи і засади буття, життєва філософія людини, сума і підсумок усіх його знань. Пізнавальними (когнітивними) передумовами світогляду є засвоєння певної і досить значної суми знань (не може бути наукового світогляду без оволодіння наукою) і здатність індивіда до абстрактного теоретичного мислення, без чого розрізнені спеціальні знання не складаються в єдину систему.

Світоглядний пошук включає в себе соціальну орієнтацію особистості, тобто усвідомлення себе часткою, елементом соціальної спільності, вибір свого майбутнього соціального стану і способів його досягнення. Таким чином, в юнацькому віці вирішуються такі основні завдання:

1) прийняття і ефективне використання власної зовнішності і тіла; 

2) засвоєння чоловічої чи жіночої ролі; 

3) встановлення зрілих відносин з ровесниками обох статей; 

4) емоційна незалежність від дорослих; 

5) підготовка до професійної кар'єри; 

6) підготовка до шлюбу і сімейного життя; 

7) вироблення соціально-відповідальної поведінки; 

8) побудова системи цінностей і етичної свідомості.

Загалом юність – це період стабілізації особистості, вироблення системи стійких поглядів на світ і своє місце в ньому, особистісного й професійного самовизначення.