2. Розвиток соціальної зрілості юнаків:

2.1. Особливості спілкування юнаків.

Соціальна ситуація розвитку юнаків може розгортатися через три альтернативні (іноді поєднані) статуси – старшокласника, студента чи працюючого. У кожного статусу є свої плюси чи мінуси. Який ви вважаєте оптимальним? Можливо, студента?

Старшокласники прагнуть звільнитися від контролю та опікування з боку батьків і вчителів, а також від встановлених ними норм і порядків – емансипації, автономії у поведінці, емоціях та нормах.

Поведінкова емансипація являє собою потребу і право молодих людей самостійно вирішувати питання, які стосуються їх особисто, і тому передбачає зняття жорсткого регулювання старшими поведінки молоді, особливо у сфері дозвілля.

Емоційна емансипація є потребою і правом молодих людей мати власні уподобання.

Нормативна емансипація являє собою потребу і право молодих людей на власні погляди і наявність таких.

Особливості спілкування юнаків:

• висока гнучкість соціальних ролей;

• комунікативне експериментування, прагнення до розширення сфери спілкування, накопичення досвіду,

• залишається актуальним прагнення перебувати у референтній групі, займати вагомий статус серед ровесників

• це етап інтеграції в процесі соціалізації, тобто молоді люди намагаються налагодити з ровесниками взаємини, що характеризуються глибокою психологічною близькістю;

• гетеросоціальність – готовність до спілкування з представниками обох статей тощо.

2.2. Проблема конфлікту поколінь і налагодження міжпоколінної наступності.

Досягнення поведінкової автономії з батьками призводить до покращення відносин. Започатковане в підлітковому віці прагнення до дорослості посилює емансипацію юнаків щодо батьків. Однак поведінкова автономія юнаків випереджає емоційну, тому вони прагнуть самі контролювати свої дії, але мати емоційну підтримку батьків.

Спілкування молодих людей з дорослими, в тому числі з батьками, балансує між наступністю і конфліктом поколінь. Наступність у взаєминах юнаків з батьками простежується у питаннях моральних та світоглядних цінностей, гендерних та шлюбних орієнтирів тощо. Конфлікт поколінь зумовлюється несхожими, а іноді й протилежними поглядами дорослих та юнаків, що формувались на різних етапах розвитку суспільства. В сферах дозвілля, моди, споживчих й естетичних смаків відмінності між дорослими та юнаками можуть бути доволі суттєвими. Конфліктні взаємини посилюються і різними віковими психічними особливостями.

Своєрідність позиції молодого покоління притаманне більшості суспільств в різні епохи. Юнацька (молодіжна) субкультура – особливий етико-естетичний пласт, який визначає стиль життя, мислення молодих людей і відрізняється своїми звичаями, нормами та цінностями від уподобань дорослих. Вона може розвиватися у культурному пласті (хіпі), кримінальному (гопники, збори), гедоністичному (мажори) тощо. Відзначається різкістю поглядів, авантюризмом, наявністю атрибутики, часто нетерпінням до інших поглядів.

2.3. Дружба і любов у юнацькому віці.

«Психологічна цінність юнацької дружби в тому, що вона є одночасно школою саморозкриття і розуміння іншого», - І.С. Кон. В юнацькому віці зростання вибірковості дружніх стосунків супроводжується посиленням їх стійкості. Але найважливіше зрушення в юнацькій дружбі – зростання її психологічної інтимності. Для ранньої юності притаманна ідеалізація друзів і самої дружби. Потребуючи сильної емоційної прив’язаності, молоді людини можуть не помічати реальних якостей партнера, а створюють бажані уявні образи. У подальшому ця тенденція послаблюється.

В перших юнацьких захопленнях вагому роль відіграє фантазія (типово у хлопців вона має еротичний зміст, у дівчат – романтичний). Юнацькі мрії про кохання виражають прагнення особистості до тісних емоційних контактів, розуміння, психологічної близькості. Еротичні мотиви в юнацькому коханні часто відділені від психологічної близькості, і саме протягом юності духовність та сексуальність поєднуються.

Юнацьке кохання характеризується глибшою інтимністю, ніж дружба. Воно включає в себе дружбу та потребу фізіологічної близькості, інтимності. Поява коханої людини знижує емоційний запал одностатевої дружби, однак не виключає її важливості для молодої людини.

Через високу роль уяви та фантазій, юнацьке кохання часто відзначається швидкоплинністю.

Функціонально любов в юнацькому віці різноманітна:

• пошук шлюбного партнера,

• спосіб розваги;

• набуття досвіду;

• спосіб соціалізації,

• підвищення статусу тощо.

Так як і дружба, кохання є дуже значимим для особистісного становлення юнаків через глибинну емоційність, сповідальність, довірливість. Самотність переживається як особистісна проблема, на відміну від дорослих, у юнаків може формувати відчуття неповноцінності.

Отже, в юнацькому віці відбувається перехід від фізіологічної зрілості до соціальної.