3. Процесуальний порядок судового розгляду справи у цивільному процесі Англії

Якщо провадження в справі не закінчилося в стадії підготовки, суд переходить до стадії судового розгляду. Останній може відбуватися з участю присяжних засідателів і без них. Розгляд справ з участю присяжних засідателів зараз в Англії відбувається дуже рідко — до одного відсотка всіх цивільних справ, що розглядаються в судовому засіданні.

В англійському цивільному процесі чітко не виділяються окремі частини судового розгляду, бо виступи сторін (адвокатів) перемежовуються з дослідженням доказів. Все ж можна виділити такі його частини: розгляд справи по суті (виступи адвокатів і дослідження доказів); дебати сторін; надання напуття присяжним, якщо справа слухається з їх участю; винесення вердикту присяжними; винесення судового рішення.

Неабияке значення має вирішення питання про те, кому— позивачеві чи відповідачеві — першим виступати в судовому засіданні, бо той, хто виступає першим, має право ще раз виступити в процесі останнім і викласти нову аргументацію, яку другій стороні вже важко буде оспорити.

Як правило, першим виступає адвокат позивача, котрий викладає обставини справи, що обґрунтовують позов, у тому порядку, в якому вони були викладені в змагальних паперах. Він не може зупинятися на фактах, які не були предметом обговорення в підготовчій стадії цивільного процесу. Після його виступу починається дослідження доказів, поданих позивачем.

Тепер наступає черга виступати другій стороні зі своєю аргументацією. При цьому можливі два шляхи залежно від обставин справи. По-перше, адвокат може обмежитися тільки запереченнями проти доводів, висунутих протилежною стороною, і критикою поданих нею доказів. У такому випадку після його виступу слово надається адвокату позивача для виступу вже в дебатах, де він викладає свою правову позицію, посилаючись на закони та прецеденти, що свідчить як на користь позивача, так і на користь відповідача.

По-друге, якщо адвокат, крім заперечень, просить допитати СВІДКІВ та дослідити інші докази, то продовжується дослідження доказів, поданих відповідачем. Після цього з заключною промовою в дебатах виступає адвокат відповідача з поясненнями і підсумками щодо всієї справи в цілому. Останнім з заключним словом в дебатах, підводячи підсумки відносно всієї справи, виступає адвокат позивача, якому в цьому виступі надається право звертатися до контрдоказів, якщо адвокат відповідача висунув ще будь-які факти проти позову.

Після виступів адвокатів, якщо справа слухалася з участю присяжних засідателів, суддя виступає з заключною промовою, в якій дає напутнє слово присяжним, коротко викладаючи обставини справи, зупиняючись на спірних питаннях, вказуючи, на кому лежить тягар доказування окремих фактів, і аналізуючи подані докази, а також роз'яснюючи зміст правових норм, які підлягають застосуванню в даній справі.

Рішення присяжних може стосуватися тільки фактичних обставин справи. Після винесення вердикту присяжних суддя відповідно до нього виносить судове рішення, яке заноситься до книги судових рішень, але тільки його резолютивна частина.

В Англії також регулюється порядок спрощеного провадження, що дає можливість розглянути справу без застосування складної процедури судового розгляду. Це можливо тоді, коли позивач зуміє переконати суд у тому, що підстави позову не зможуть бути спростовані відповідачем і проти них він не зможе подати заперечення.

З заявою до суду про спрощене провадження може звернутися тільки позивач і тільки щодо позовів про стягнення певної грошової суми.

Про цю заяву позивач повідомляє відповідача і надсилає йому її копію. Відповідач може заперечувати заяву, твердячи, що вона безпідставна і що у нього є можливість заперечити пред'явлений позов. У цій ситуації він може також пред'явити зустрічний позов, але який все ж не являє собою підставу для відмови в застосуванні спрощеного провадження.

В англійському цивільному судочинстві може виноситися заочне рішення, якщо йдеться про позови з приводу стягнення боргу або наперед обумовленої суми.

В англо-американському цивільному судочинстві визначальне значення має юридична фікція, яка полягає в тому, що якщо відповідач не з'явиться до суду або буде ухилятися від участі в справі, то він вважається таким, що визнав позов. Така презумпція робить зайвим звичайний судовий розгляд, звільняє позивача від подання необхідних доказів у справі, і позов задовольняється без його перевірки по суті.

Заочні позови пред'являються в тому ж процесуальному порядку, що й звичайні, але при цьому вимагається спеціальна форма претензії. Повідомлення про явку Відповідача до суду вручається тим же способом, що і при звичайних позовах, але в ньому не міститься дата явки до суду.

Після цього хід розгляду справи залежить від дій відповідача. Якщо відповідач протягом 14 днів після вручення повідомлення подасть до суду свої заперечення або зустрічний позов, то тоді призначається день досудової підготовки або день слухання справи, про що сторони повідомляються за вісім повних днів.

Можливо, що відповідач в указаний строк подасть заяву про визнання повністю або частково позову і про призначення строку виплати позовної суми. Про це повідомляється позивач, який протягом восьми днів мусить повідомити суд про те, чи приймає він запропоновані відповідачем умови чи ні. Якщо позивач ствердно вирішить це питання, то рішення суду буде винесено за відсутності обох сторін.

У разі неприйняття позивачем запропонованих відповідачем умов сплати суми, призначається строк для урегулювання цього питання. Якщо ж позивач протягом 12 місяців не повідомить суд про неприйняття умов відповідача, то позов анулюється.

У випадку, коли відповідач протягом цих 14 днів не здійснить ніяких дій, про які говорилось вище, позивач, довівши суду, що повідомлення відповідачеві було вручено, має право просити про одержання заочного рішення.

Відповідач вправі оскаржити заочне рішення, і воно може бути скасовано тим же судом, який його виніс, якщо відповідач доведе, що були поважні причини його відсутності і у нього є обґрунтовані заперечення проти позову.

В Англії розглядаються два види судових рішень: остаточні та проміжні. Якщо судове рішення вирішує спір по суті, то воно вважається остаточним, бо повністю визначає права сторін у майбутньому. По жодному з питань, вирішених остаточним рішенням, не може бути пред'явлено новий позов, у випадку, коли для завершення процесу необхідне виконання ще якихось процесуальних дій, відповідне судове рішення буде не остаточним, а лише проміжним.

Судове рішення виноситься у відкритому судовому засіданні. Суддя докладно мотивує рішення у своєму виступі, яке стенографується або записується і публікується потім у спеціальних збірниках судових рішень. У рішенні викладаються принципові положення, які обґрунтовують його резолютивну частину, а також попутні судження, котрі необхідні для судової практики з того чи іншого питання.

При винесенні рішень істотне значення мають прецеденти, Якщо при розгляді справи буде встановлено, що суд рівної чи вищої інстанції виклав у своєму рішенні певну точку зору з правового питання, то суд, який розглядає дану справу, зобов'язаний при винесенні свого рішення додержуватися цієї точки зору, якщо вона не була змінена судом вищої інстанції чи відповідним законодавством. Таким чином, рішення стає нормою права.

Особливістю порядку винесення судового рішення в Англії є те, що воно виноситься без обговорення в нарадчій кімнаті. Якщо справа слухалася в колегіальному складі суду, то кожний член суду відкрито викладає свою точку зору і головуючий оголошує про прийняте рішення за більшістю голосів.

У випадку, коли справа слухалась без участі присяжних засідателів, то рішення, як правило, виноситься одразу після дебатів сторін. Але якщо в справі виникають серйозні правові питання, то суд може відкласти постановлення рішення на деякий час.

В книгу судових рішень заноситься тільки його резолютивна частина без приведення мотивів. Юридичну силу судове рішення набуває з моменту його постановлення, а реєстрація його в книзі судових рішень — це лише виконання необхідних формальностей. До реєстрації рішення в книзі судових рішень суддя вправі внести в нього певні зміни.

Дата занесення рішення в книгу має відповідати даті постановлення рішення, якщо суд не вкаже інше. З дозволу суду рішення може бути датоване більш раннім чи більш пізнім числом. Для цього у суду мають бути серйозні причини, котрі обумовлюються винятковими обставинами.